Відкрити головне меню
Вех широколистий
252 Sium latifolium.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Окружкові (Apiaceae)
Рід: Вех (Sium)
Вид: Вех широколистий
Біноміальна назва
Sium latifolium
  G. Arnaud ex Ciferri
Синоніми
  Acremoniula G. Arnaud, Bulletin de la Société Mycologique de France 69: 268 (1954) </ref>
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sium latifolium
EOL logo.svg EOL: 596815
IPNI: 849010-1
ITIS logo.svg ITIS: 182180
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 52573

Вех широколистий[1][2] (Sium latifolium) — вид рослин родини Окружкові.

Зміст

НазваРедагувати

Наукова назва походить від кельтського слова siw — вода.

БудоваРедагувати

Це багаторічна трав'яна рослина 50–120 см заввишки з порожнистим, рифленим стеблом. Листя довжиною до 30 сантиметрів. Квіти зібрані у суцвіття парасольку білих квітів. Зубці чашечки подовжені. Плід 3.5 мм довжиною.

Поширення та середовище існуванняРедагувати

Поширений у помірній Євразії від Іспанії та Ірландії до західного Сибіру[3]

В Україні вид зростає на болотах, біля берегів водойм, нерідко у воді — на більшій частині території крім Криму та Карпат; в Закарпатті рідко. Ефіроолійна та отруйна рослина[2].

Практичне використанняРедагувати

Листки веха вважають отруйними. З однієї рослини одержують 10-15 м'ясистих корінців завдовжки до 20 см, які у Західній Європі вважають вишуканим овочем нарівні зі спаржею. На Кавказі молоді листки веха разом з олією, оцтом, січеними крутими яйцями та в суміші з листям щавлю й зеленої цибулі вживають для приготування чудових свіжих салатів. А вимиті корені відварюють у солоній воді й готують як цвітну капусту або спаржу.[4]

Суцвіття веха мають ефірну олію, яку використовують у парфумерії.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Sium latifolium // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 233. (рос.)(укр.)
  3. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 06.02.2019.  (англ.)
  4. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.44