Відкрити головне меню

НазваРедагувати

Народні назви: красноголовка, крович, кров оголовка звичайна, стягнокров, суховолотиця, татарник, грудниця, чорноголовка

БудоваРедагувати

Багаторічна зілляста з непарнопірчастими листками, заввишки до 1 м, квітки темночервоні.

Поширення та середовище існуванняРедагувати

Практичне використанняРедагувати

Кореневище містить 12 — 13 % чинбарських речовин; крім того, має етерову олію, крохмаль, щавлевокислий кальцій, вітамін С.

У харчуванніРедагувати

Для юшок і салатів придатні молоді листя та паростки пагонів. Розтерті листя мають своєрідний огірковий запах. Молоді корневища у смаженому та вареному вигляді придатні для салатів, вінегретів, овочевих солянок. Збирають лише ті розеткові листки, що не огрубіли. Кореневища викопують після цвітіння, очищають від землі та шкірки, вимочують у холодній воді протягом 3-5 годин, щоб знешкодити в'язкий присмак. Воду міняють кілька разів.[1]

У медициніРедагувати

Його використовують у медицині як в'яжучий і кровоспинний засіб при внутрішніх кровотечах. З рослини виготовляють також препарат санальбін, який є бактерицидним і вживається проти шлункових хвороб. Завдяки високому вмісту дубильних речовин родовик застосовують як засіб для припинення шлункових, маткових та кишкових коровотеч, зміцнення ясен при пародонтозі. Ця рослина є хорошим протизапальним, в'яжучим та потогінним засобом. Застосовують при матковмх кровотечах (при надмірних менструаціях, фіброміомі матки та ерозії шийки матки, кровотечі в післяабортному періоді), при легеневих кровотечах, геморої, лямбліозному холециститі, поносі. Родовик лікарський має сильні бактерицидні властивості та застосовується при запаленнях порожнини рота та горла, для змазування ясен при гінгівіті, стоматиті, в гінекології (трихомонадний кольпіт). Швидкий ефект дає зовнішнє застосування відвару кореня родовика при гострому гнійному кон'юнктивіті.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.45

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати