Відкрити головне меню
Солонець
Salicornia europaea
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Амарантові (Amaranthaceae)
Підродина: Salicornioideae
Рід: Солонець (Salicornia)
Вид: Солонець трав'янистий
Біноміальна назва
Salicornia europaea
(L.) 1753
Синоніми
Солонець європейський
Солонець зіллястий
Salicornia herbacea L.
Salicornia acetaria
Salicornia annua
Salicornia biennis
Salicornia brachystachya
Salicornia patula
Salicornia postrata
Salicornia simonkaiana
Salicornia stricta
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Salicornia europaea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Salicornia europaea
EOL logo.svg EOL: 6887387
IPNI: 166520-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 206448
The Plant List: kew-2480947

Солоне́ць трав'яни́стий (Salicornia europaea L.) — однорічна рослина з родини амарантових (Amaranthaceae).

Зміст

НазваРедагувати

Етимологія: лат. sāl — «сіль», лат. cornus — «ріг», тому що ці сольові рослини мають рогоподібні гілки[1].

Народні назвиРедагувати

Ковпень зелистий, солинка, солянка.


МорфологіяРедагувати

Однорічна рослина, спочатку зелена, потім пурпурово-червона, висотою 5—50 см. Стебла членисті, круглясто-циліндричні, прямі, голі, розгалужені. Листя нерозвинені, мають вигляд коротких піхв. Квітки непоказні. Суцвіття колосовидні, на коротких ніжках. Плоди яйцевидні або подовжені. Насіння вкрите гачковатими волосками. Цвіте у липні — вересні. Плоди дозрівають у листопаді.

ЕкологіяРедагувати

Зростає на мокрих солончаках і морських берегах.

ПоширенняРедагувати

Натуралізована в Північній Америці, (Канада, Сполучені Штати Америки).

В Україні зустрічається в південних і східних районах. Вхожить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Львівської і Сумської областей.[2]

ВикористанняРедагувати

Рослина добре поїдається худобою. У приморських районах Франції є популярним овочем. У 100 г надземної частини міститься до 20,5 калорій (для порівняння: у квасолі — 19,4 калорій). З відвареної молодої надземної частини готують різноманітні другі страви, додають як приправу до супів, борошняних і овочевих страв.[3]

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати