Remington Модель 14
Remington Модель 14 помпова магазинна гвинтівка розроблена компанією Remington Arms Джоном Педерсеном. Гвинтівка є частиною серії гвинтівок Remington Модель 14-1/2 та Remington Model 141.
| Remington Модель 14 | |
|---|---|
_right_side.jpg) | |
| Тип | Помпова гвинтівка |
| Походження |
 США |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Джон Педерсен |
| Розроблено | 1908 |
| Виробник | Remington Arms |
| Виготовлення |
1913–1934 (Модель 14)[1] 1914–1931 (Модель 14-1/2)[2] 1935–1950 (Модель 141) [3] |
| Варіанти | Див. варіанти |
| Характеристики (Модель 141) | |
| Вага | 3,52 кг[4] |
| Довжина | 1086 мм[4] |
| Довжина ствола | 610 мм[4] |
|
| |
| Калібр |
Модель 14 & 141
|
| Приціл | Відкритий регульований[4] |
Історія ред.
Джон Педерсен працював на компанію Remington Arms та уряд США. Відомий винаходом військового пристрою Педерсена, він розробив багато спортивної зброї, а також єдиний самозарядний пістолет компанії Remington Модель 51. В 1908 році Педерсен отримав завдання розробити гвинтівку яка могла б конкурувати з важільною гвинтівкою Winchester Модель 1894.[5]
Конструкція ред.
Помпова гвинтівка під набій центрального запалення була своєрідним конкурентом гвинтівці важільної дії. Багато мисливців надавали простій магазинній гвинтівці важільної дії від компаній Winchester, Marlin та Savage. Компанія Remington спробувала зайняти лідируючі позиції, представивши самозарядну гвинтівку Джона Браунінга Модель 8 в 1906 році, разом з лінійкою нових набоїв для неї. Продажі Моделі 8 були не дуже добрими, а тому Remington вирішили, що краще буде продаватися гвинтівка з ручним керуванням. Оскільки Winchester зайняла нішу важільних гвинтівок, Remington обрала нішу помпових гвинтівок в тих самих чотирьох калібрах, що й гвинтівка Моделі 8.
Конструкція Моделі 14 мав кілька інноваційних концепцій. Серед них був спіральний трубчастий магазин в якому наконечники кулі не спиралися на донце і не контактували з капсулем попереднього набою. Цей магазин рухався з ложем при русі затвору. Магазин заряджався через отвір розташований між ложем та ствольною коробкою. Затвор відкривався за допомогою кнопки розташованої перед отвором викиду гільз, при цьому постріл із гвинтівки автоматично відмикав затвор. Модель 14 була розкладною гвинтівкою яка мала один гвинт із накатанною головкою на лівій стороні ствольної коробки, після викручування якого, можна було зняти спускову групу та приклад з нижньої частини гвинтівки.
Перші прототипи заряджалися набоями .30-30, але гвинтівки продавали лише під вищезгадані калібри. Набій .30 Remington в основному був набоєм .30-30 без фланцю, а тому заряди були взаємозамінними.
U.S. Patent 963 171 описує базову роботу УСМ Моделі 14, який пізніше використали в Моделі 14-1/2 та Моделі 141.
Варіанти ред.
- Модель 14R Карабін
- Версія карабін зі стволом довжиною 460 мм.[4]
- Модель 14-1/2
- Представлена через рік після Моделі 14, Модель 14-1/2 багато в чому була схожа з оригіналом. Велика різниця полягала в тому, що зараз гвинтівку можна було заряджати набоями .38-40 Winchester та .44-40 Winchester. Також було збільшено об'єм магазину.[4]
- Модель 14-1/2 Карабін
- Версія карабін Моделі 14-1/2 зі стволом довжиною 470 мм.[4]
- Модель 141
- Модель 141, яка була представлена як покращення Моделі 14, відрізнялася мушкою з білого металу та регульованим ціликом. Представлена в 1936 році, зрештою її замінила гвинтівка Модель 760 напочатку 1950-х років.[4]
- Модель 141R Карабін
- Версія карабін Моделі 141 зі стволом довжиною 470 мм.[4]
Примітки ред.
- ↑ а б Model 14 Pump Action. Remington Arms. Архів оригіналу за 21 листопада 2012. Процитовано 6 січня 2013.
- ↑ а б Model 14 1/2 Pump Action. Remington Arms. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 6 січня 2013.
- ↑ а б Model 141 Pump Action. Remington Arms. Архів оригіналу за 22 листопада 2012. Процитовано 6 січня 2013.
- ↑ а б в г д е ж и к Peterson, Philip. Gun Digest Book of Modern Gun Values: The Shooter's Guide to Guns 1900 to Present (вид. 16th). с. 392.
- ↑ Marcot, Roy Martin (2005). The History of Remington Firearms. Guilford, Connecticut: The Lyons Press. с. 65. ISBN 1-59228-690-9.