ПЧ типу «R»
United States R-class submarine
RClass.jpg
 R-12 (SS-89), R-15(SS-92), R-13 (SS-90) і R-9 (SS-86)  в Pearl Harbor, 1921
Під прапором США США
Спуск на воду 1917—1919 рр (27 човнів)
Виведений зі складу флоту 1918—1931, 1941—1945 р
Сучасний статус утилізовані
Основні характеристики
Розробник проекту Electric Boat, Lake Torpedo Boat
Швидкість (надводна) Серія 1: 13,5 вузлів (25 км/год)

Серія 2: 14 вузлів (26 км/год)

Швидкість (підводна) Серія 1: 10 вузлів (19 км/год)

Серія 1: 11 вузлів (20 км/год)

Гранична глибина занурення 61 м
Екіпаж 30 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) Серія 1: 56,74 м

Серія 2: 53 м

Ширина корпусу найб. Серія 1: 5,51 м

Серія 2: 5,05 м

Середня осадка (по КВЛ) Серія 1: 4,39 м

Серія 2: 4,24 м

Озброєння
Артилерія 1х(3") 76-мм / 23 калібри
Торпедно-
мінне озброєння
Серія 1: 4 носових ТА калібру 21 дюйм — 533 мм, 8 торпед

Серія 1: 4 носових ТА калібру 18 дюймів — 467 мм, 8 торпед

Commons-logo.svg Зображення на Вікісховищі

R (тип підводних човнів США) — 27 однотипних підводних човнів ВМС США. Ці човни були продовженням вдосконалення човнів типу «O». Несли службу у 1918—1945 рр. Ці човни були закладеними після вступу США в Першу світову війну, і були швидко побудовані, але жоден з них не був переданий флоту до закінчення цієї війни.

КонструкціяРедагувати

Серія 1: човни «R-1» і до «R-20», спроектовані на Electric Boat і побудовані на Fore River Shipyard і Union Iron Works. Ці однокорпусні човни були структурно дуже схожі на попередні човнів типу «O» але були більші і, отже, з більш потужними для підтримки необхідної швидкості. Вперше в США ці підводні човни буле оснащені 21-дюймовим (533 мм) торпедними апаратами. Мали більш досконалу палубну гармату у 3" (76-мм) з стволом у 50 калібрів[1];

Серія 2: Човни «R-21» і до «R-27», котрі були трохи менші ніж човни першої серії, були спроектовані і побудовані на Lake Torpedo Boat. Вони мали подвійний корпус, мали більш традиційні обводи корпусу на носі і на кормі, і зберегли на торпедних апаратах калібр у 18-дюймів (457 мм). Вони були оснащені тієї ж 3" (76-мм)/ 50 палубною гарматою як і човни першої серії. На відміну від човнів першої серії, більшість з котрих служити і в Другій світовій війні, вони були списані в 1930 році, будучи вже виведеними з флоту в 1924 році, ймовірно і через морально застаріле 18-дюймове торпедне озброєння.[2][3]

ІсторіяРедагувати

Човни першої серії були виведені з експлуатації в 1931 році, але були відновлені в 1940 році як навчальні судна на базі підводних човнів Нью-Лондоні, штат Connecticut. Три човни («R-3», «R-17», і «R-19») були передані Великій Британії, де були перейменовані в HMS P.511, HMS P.512, і HMS P.514 в 1941—1942 рр. «P.514» затонув 21 червня 1942 року при зіткненні з канадським тральщиком HMCS Georgian.

«R-12» затонув 12 червня 1943 року в результаті нещасного випадку біля Кі-Уест, штат Флорида. У певний момент між двома світовими війнами човни були змінені для поліпшення рятувальної здатності в разі аварії.[4] Принаймні один човен цього типу можна коротко бачили в 1943 фільму Crash Dive, знятий на база підводних човнів в Нью-Лондоні.

Electric Boat, побудував чотири човни типу «R» для перуанський флоту (R-1 і до Р-4) після Першої світової війни з використанням матеріалів, зібраних зі списаних підводних човнів типу «S», вони були переобладнані в 1935—1936 і в 1955—1956 роках, й були перейменовані в «Islay», «Casma», «Pacocha», «Arica» в 1957 році. Були списані в 1960 році.

ПредставникиРедагувати

Серія 1 (Electric Boat)

Cерія 2 (Lake Torpedo Boat)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати