Хоботні

(Перенаправлено з Proboscidea)
Хоботні
Час існування: пізній еоцен — сучасність
Африканський слон
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Афротерії (Afrotheria)
Ряд: Хоботні (Proboscidea)
Illiger, 1811
Підгрупи

найбазальніші роди:

Посилання
Вікісховище: Category:Proboscidea
Віківиди: Proboscidea
EOL: 1643
ITIS: 180674
NCBI: 9779
Fossilworks: 103157 105150, 103157

Хоботні (Proboscidea) — ряд із надряду Афротерійних, представники якого мають особливу морфологічну відмінність — хобот. У сучасній фауні хоботні представлені родиною Слонові, до якої відносять сучасних слонів і вимерлих декілька тисяч років тому мамонтів.

Дослідження[1] мітохондріальної ДНК, яка була виділена із зуба мастодонта (Mammut americanum), що мешкав на рівнинах Аляски 50–130 тисяч років тому, показує еволюційну історію мастодонтів, слонів та мамутів. Мастодонт — Mammut americanum їх спільний пращур.

Морфологія

ред.

Хоботні відрізняються не тільки хоботом, але і унікальними бивнями, а також найбільшою величиною серед усіх ссавців на суші. Ці своєрідні особливості не є для них перешкодою, навпаки, допомагають їм. Бивні протягом еволюції досягали 4 метрів і мали різні форми.

Отже, найвиразнішими ознаками хоботних є:

  • великі розміри тіла і потужні кінцівки,
  • зрощення ніздрів та верхньої губи у хобот,
  • надмірний розвиток верхніх різців і формування бивнів.

Існує гіпотеза, що «Хоботні утворення на початку ледве були помітні і слугували предкам хоботних, що жили в болотах, як засіб дихати під водою. Пізніше хоботи, з їх безліччю м'язів, розвинулися в тонкі хапальні органи, що дозволяли зривати листя з дерев і траву в степах.»

Систематика

ред.

Колись на землі мешкало 14 родин хоботних, з яких деякі мали в своєму розпорядженні чотири бивні. Сьогодні існує одна родина — Слонових, і їх життєвий простір дуже обмежений.

Систематика сучасних видів може бути подана так:[2]

Кладограма

ред.
Elephantimorpha

Mammutidae

Elephantida

Gomphotheriidae

Elephantoidea

Stegodontidae

Elephantidae

Loxodonta

Elephantini

Palaeoloxodon

Elephantina

Elephas

Mammuthus


Будова тіла

ред.

Хобот

ред.

Найважливішим органом слона є хобот — продовження носа, який відрізняється рухливістю, чутливістю, має пальцеподібний відросток на кінці. Він слугує одночасно органом нюху, дотику і хапання. Хобот складається з кільчастих і поздовжніх м'язів, розподілених, за Кюв'є, на 40 тисяч окремих пучків, які дозволяють йому не тільки всіляко згинатися, а й витягуватися і скорочуватися. У роті він замінює відсутню верхню губу, а для самої тварини він такий важливий, що життя слона без нього було б неможливе. Будова тіла не дозволяє слонові опускати голову до землі, і тому тварині було б важко живитися, якби цей дивний орган не слугував йому відразу як губа, палець, кисть руки і вся рука. Цей хобот прикріплюється до лобових, верхньощелепних, носових і міжщелепних кісток плоскої лицьової поверхні черепа; зверху він заокруглений, знизу сплюснутий і поступово звужується від кореня до кінця.

Бивні

ред.

У верхній щелепі у слона два надзвичайно розвинених бивні, але немає ні різців, ні іклів, а зазвичай лише по одному великому кутньому зубу в кожній щелепі. Цей зуб складається з досить значної кількості окремих пластинок емалі, які з'єднані між собою особливою сполучною речовиною. Вони утворюють на жувальній поверхні в азійського слона стрічкоподібні, в африканського — ромбоподібні фігури. Коли кутній зуб завдяки жуванню настільки стирається, що не може більше виконувати свою функцію, то позаду нього утворюється новий, який поступово посувається вперед і починає діяти, перш ніж випаде залишок попереднього. Спостерігали, що така зміна зубів відбувається 6 разів протягом життя, і тому можна сказати, що у тварини буває до 24 кутніх зубів. Бивні, які не змінюються, ростуть безперервно і тому можуть досягати значної довжини і ваги.

Посилання

ред.
  1. Мітохондріальна геноміка хоботних(рос.)
  2. http://www.bucknell.edu/msw3/browse.asp?id=11500002
  3. Саванних і лісових слонів раніше вважали підвидами виду одного виду — Loxodonta Africana. Наразі згідно із новими дослідженнями з морфології і генетики, вони повинні розглядатися як окремі види. Дослідження ядерних послідовностей ДНК, опубліковані в 2010 році, показали, що точка біфуркації лісових і саванних слонів мала місце 2,6-5,6 млн років тому, практично в той же час що й біфуркація азійських слонів та волохатих мамонтів (2,5-5,4 млн років тому).
  4. Status of the so-called African pygmy elephant (Loxodonta pumilio (NOACK 1906)): phylogeny of cytochrome b and mitochondrial control region sequences.(англ.)
  5. Бернар Ейвельманс «Таємниці загадкових звірів» [Архівовано 18 грудня 2011 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

ред.

Посилання

ред.