Potamochoerus porcus
| Potamochoerus porcus | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
  Свиня з поросям
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Potamochoerus porcus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||||
 Поширення виду | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Sus porcus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Potamochoerus porcus (Китицевуха свиня або річкова свиня) — вид парнокопитних ссавців родини Свиневі (Suidae).[1] Цей вид належить до роду річкових свиней і мешкає в тропічних лісах західної Африки, біля річок і боліт.[2]
Опис ред.
Китицевухі свині вважаються найбільш пістрявими серед свиней. Колір їх шерсті віріюється від яскраво-оранжевого до червонувато-коричневого, з чорними ногами і білою смугою вздовж хребта. Дорослі свині мають білі плями навколо очей, на щоках і щелепах, решта морди чорного кольору. На відміну від інших видів свиней, що живуть в тропічній Африці, і яким часто притаманна гола шкіра, у китицевухих свиней все тіло покрите шерстю.[3]
Дорослі свині важать від 45 до 115 кг, зростом від 55 до 80 см і важать від 45 до 120 кг.[2] Тонкий хвіст довжиною від 30 до 45 см закінчується чорною китицею. Вуха довгі і тонкі, закінчуються китицями з довгих чорних або білих волосин, кожне довжиною до 12 см. Кнури більші за свиноматок, їм притаманні конічні виступи на вилицях і виразні гострі ікла. Виличні виступи костяні і, ймовірно, захищають сухожилля кабана під час битв з іншими самцями.[3]
Поширення та середовище проживання ред.
Китицевуха свиня мешкає в тропічних лісах, на вологих ділянках саван з густою рослинність і в лісистих долинах, а також біля річок, озер та боліт. Вид поширений від Гамбії на заході до річок Касаї і Конго на сході. В деяких місцях ареал проживання китицевухої свині може перетинатися з ареалом проживання свині чагарникової.[3] Були повідомлення про випадки схрещення цих споріднених видів,[4] хоча інші дослідники заперечують таку можливість.[3] В минулому були спроби виділити підвиди, але на сьогоднішній час жодного офіційно не визнано.[3]
Поведінка ред.
Китицевухі свині часто активні протягом дня, але переважно ведуть нічний або сутінковий спосіб життя.[5] Вони живуть невеликими групами від шести до десяти тварин, що складаються з одного дорослого самця і дорослих самок з дитинчатами.[3] Однак в особливо сприятливих місцях проживання були помічені набагато більші групи (до 30 свиней).[6] Кабан агресивно захищатиме свій гарем від хижаків, серед яких найбільною загрозою є леопард.[7] Китицевухі свині майже безперервно спілкуються за допомогою бурчання і різних писків, що можуть сигналізувати про тривогу, небезпеку чи соціальний конфлікт.[2]
Вид всеїдний, ість переважно корінці і бульби, доповнюючи раціон фруктами, травами, яйцями, падаллю, комахами і малими хребетними (наприклад, ящірками). Китицевуха свиня використовує своє велике рило, щоб перегортати ґрунт в пошуках їжі, а також риють землю ратицями і іклами. Можуть завдавати великої шкоди посівам сільськогосподарських культур, таких як маніок і ямс.[3]
Розмноження ред.
Розмножуються сезонно; поросята народжуются в проміжку між кінцем сухого сезону в лютому і серединою сезону дощів у липні.[2] Цикл еструса триває від 34 до 37 днів,[8] вагітність триває 120 днів.[2]
Свиноматка будує гніздо з палого листя і сухої трави, перед тим як народити до шести поросят (зазвичай трьох-чотирьох).[3] Поросята важать від 650 до 900 г при нарожденні, і спочатку темно-коричневі з жовтуватими смугами та плямами. Приблизно через чотири місяці їх відлучають від молока, а за півроку їх шерсть набуває дорослого кольору; темні мітки на обличчі з’являються лише при досягнені ними повноліття приблизно у дворічному віці. У природі китицевухі свині живуть до п'ятнадцяти років.[3]
Збереження виду ред.
Через витіснення людиною таких природних ворогів, як леопарди, цей вид значно розмножився. в деяких регіонах китицевухих свиней вважають шкідниками посівів, а в деяких тримають як напівсвійських тварин. МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливого нагляду. Присутній в експозиції багатьох зоопарків світу, де активно розмножується.
Посилання ред.
- ↑ Querouil, S.; Leus, K. (2008). Potamochoerus porcus. Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 5 квітня 2009. Database entry includes a brief justification of why this species is of least concern.
- ↑ а б в г д Kingdon, J. (1997). The Kingdon Guide to African Mammals. Academic Press Limited, London. ISBN 0-12-408355-2
- ↑ а б в г д е ж и к Leslie, D.M.; Huffman, B.A. (July 2015). Potamochoerus porcus (Artiodactyla: Suidae). Mammalian Species. 47 (919): 15—31. doi:10.1093/mspecies/sev002.
- ↑ Ghiglieri, M.P. та ін. (December 1982). Bush pig (Potamochoerus porcus) polychromatism and ecology in Kibale Forest, Uganda. African Journal of Ecology. 20 (4): 231—236. doi:10.1111/j.1365-2028.1982.tb00298.x.
- ↑ Gessner, J.; Buchwald, R.; Wittermyer, G. (March 2014). Assessing species occurrence and species-specific use patterns of bais (forest clearings) in Central Africa with camera traps. African Journal of Ecology. 52 (1): 59—68. doi:10.1111/aje.12084.
- ↑ White, L.J.T. (July 1994). Biomass of rain forest mammals in the Lopé Reserve, Gabon. Animal Ecology. 63 (3): 499—512. doi:10.2307/5217. JSTOR 5217.
- ↑ Hayward, M.W. та ін. (October 2006). Prey preferences of the leopard (Panthera pardus). Journal of Zoology. 270 (2): 298—313. doi:10.1111/j.1469-7998.2006.00139.x.
- ↑ Berger, E.M. та ін. (January 2006). Faecal steroid metabolites for non-invasive assessment of reproduction in common warthogs (Phacochoerus africanus), red river hogs (Potamochoerus porcus) and babirusa (Babyrousa babyrussa). Animal Reproduction Science. 91 (1–2): 155—171. doi:10.1016/j.anireprosci.2005.03.009. PMID 15876499.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Potamochoerus porcus |