Populorum progressio

Populorum progressio (укр. прогрес націй) — енцикліка написана 26 березня 1967 р. Папою Павлом VI на тему «розвитку народів» і про те, що економіка світу повинна слугувати людству, а не лише кільком заможним особам (олігархія).

Він торкається різноманітних принципів католицького соціального вчення: право на справедливу заробітну плату; право на безпеку зайнятості; право на справедливі та розумні умови праці; право на вступ до спілки; і універсальне призначення ресурсів і товарів.

Через двадцять років Папа Іван Павло II випустив ще одну енцикліку — Sollicitudo rei socialis, на честь 20-ї річниці Populorum progressio.

У 2004 р. заснована у Великій Британії неурядова організація розвитку Католицький інститут міжнародних відносин (CIIR) змінила назву на «Progressio» і створила «Progressio Ireland» в Дубліні. Організація отримала свою назву від цього документу і базується на католицькому соціальному вченні, що міститься у цій енцикліці.

У 2009 р. Папа Бенедикт XVI опублікував енцикліку Caritas in Veritate, яка знову стосувалася багатьох тем, обговорених у Populorum progressio.

Міжнародний розвиток та приватна власність

Ця енцикліка зосередилась на міжнародному розвитку. Глобальна економічна справедливість та подолання напруги між багатими та бідними країнами — це головне послання енцикліки, що є необхідною умовою та основою миру. Право на приватну власність підпорядковане цьому. Хоча приватна власність — це безумовне і необмежене право для будь-кого, але ніхто не має права резервувати його достаток виключно на собі, де іншим бракує необхідного.

Допомога на розвиток

У тексті йдеться не про те, що багаті країни зможуть звільнитися від свого історичного чи морального боргу за допомогою фінансової допомоги чи звільнення від боргів. Самі бідні країни повинні бути мірилом і питанням, чи можна їм надати стійку допомогу. Статистичні цифри не говорили, буде ця допомога успішною чи ні. Правильно, що допомога на розвиток в останні роки фінансово знизилася.

Розбіжність між промислово розвиненими та країнами й слабо розвиненими

Допомога в розвитку може компенсувати економічну невідповідність між промислово розвиненими країнами та новими країнами, що виходять із колоніальних імперій. Незважаючи на те, що економіка в деяких країнах, що розвиваються, зростає сама по собі. Але ще існує величезний дефіцит, явні невдачі. У багатьох країнах так званого «третього світу» великі нещастя, спостерігається надмірна експлуатація навколишнього середовища й тривають громадянські війни. Теорії розвитку по-різному тлумачать причини: одні виявили причини жебрацтва (бідності) в самій країні, що розвивається, наприклад, у високому зростанні населення, інші звинувачують — у зовнішніх факторах, таких як довільне розмежування колоніальних держав.

Солідарність і почуття обов'язку

Людина є членом громади і належить усьому людству. Усі люди покликані сприяти повноцінному розвиткові всього людського суспільства. Усі люди зобов'язані проявляти відповідальність та солідарність за інших людей. Солідарність усіх принесла б не тільки переваги всім, але й зобов'язання. Але це також обов'язок Церкви служити людям, щоби допомогти їм вирішити цю непросту проблему в повному обсязі та переконати їх у необхідності спільних дій у цей вирішальний момент людської історії.

Вільна воля

Відповідно до Божого плану, кожна людина покликана вдосконалюватися, оскільки життя кожної людини визначається Богом для будь-якої місії. Від народження кожному дається багатство здібностей і властивостей, які повинні приносити свої плоди. Їх розвиток, результат екологічної освіти та особистих зусиль, дає кожному можливість зосередитись на меті, поставленій її Творцем. Наділена розумом і вільною волею, людина так само відповідальна за свій прогрес, як і за своє спасіння. Іноді перешкоджає людині його оточення, але кожен є причиною свого щастя й невдачі, незалежно від тих впливів, які на нього впливають. Кожна людина може розвинутися через сили свого розуму та свою людську волю, бути більш цінним, вдосконалити себе.

Соціальний прогрес та освіта

Папа вказав, що економічне зростання залежить насамперед від соціального прогресу. Ось чому базове навчання — це перший етап плану розвитку. Голод до освіти не менш гіркий, ніж голод за їжею. Неграмотна людина психічно недорозвинена. Вміти читати та писати, здобувати професійну підготовку означатиме, що люди здобувають впевненість у собі та виявляють, що можна уживатися з іншими (соціальна адаптація).

Див. також

• Соціальна доктрина Католицької Церкви
• Список енциклік

Джерела

• (нім.)Päpstlicher Rat für Gerechtigkeit und Frieden: Kompendium der Soziallehre der Kirche. Herder, Freiburg im Breisgau 2006, ISBN 3-451-29078-2.
• (нім.)Josef Senft: Über die weltweite soziale Verantwortung der Kirche und den Fortschritt der Völker. Zwei Enzykliken im Vergleich. In: Karl Gabriel/Wolfgang Klein/Werner Krämer (Hrsg.): Die gesellschaftliche Verantwortung der Kirche: Zur Enzyklika Sollicitudo rei socialis. Düsseldorf 1988, S. 58–70 (ISBN 978-3491777026).
• (нім.)Nikolaus Klein: Dreißig Jahre Enzyklika Populorum progressio. In: Orientierung Nr. 7, 15. April 1997.

Посилання

• (італ.)Populorum progressio. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 1 березня 2020.
• (пол.)Paweł VI: Populorum progressio [Архівовано 1 березня 2020 у Wayback Machine.]. Watykan: Libreria Editrice Vaticana, 1967.