Пізоліт безкореневий
| Пізоліт безкореневий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Pisolithus arrhizus Scop.: Pers. | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Lycoperdon arhizum Scop., [1] Lycoperdon arhizon Scop. (1786) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Пізоліт безкореневий (Pisolithus arrhizus) — вид грибів роду пізоліт (Pisolithus). Сучасну біномінальну назву надано у 1959 році[7].
Назва ред.
У Європі відомий під назвою «богемський трюфель» англ. Bohemian truffle[8]. В Австралії називають «грибом конячого посліду» англ. horse dung fungus[9].
Будова ред.
Булавоподібні або грушоподібні плодові тіла 2–11 см у діаметрі сидячі або до основи ніжкоподібно видовжені. Нижня частина з коренеподібним розгалуженим виростом схожа на ніжку, більша частина якої занурена в ґрунт. Тонкий гладенький горбкуватий перидій дуже ламкий. У молодому віці гриб вохряно-жовтий, згодом жовто-коричневий, червоно-оливковий або темно-коричневий. Біла або жовтувата глеба спочатку водяниста, а згодом коричнева. Вона розпадається на декілька нерівних горохоподібних гладеньких перидіол, які спочатку сірчано-жовті, потім червонувато-коричневі або темно-коричневі. Вохряні, червонувато-коричневі або умброво-коричневі спори кулясті бородавчасті з блискучою краплею олії. Вони мають 7–10 мкм у діаметрі. Поміж спорами трапляються безбарвні нитки зачаткового капіліцію.
Життєвий цикл ред.
Утворює плодові тіла в серпні–жовтні. Гриб під час росту може піднімати та руйнувати асфальт.[10]
Поширення та середовище існування ред.
Поширений у Європі, Азії, Північній Америці, Африці, Австралії та Новій Зеландії. В Україні зустрічаються поодиноко у Лівобережному Лісостепу, Лівобережному та Старобільському злаково-лучних Степах, Правобережному та Лівобережному злакових Степах, на Південному березі Криму. Росте на піщаних або щебенистих ґрунтах в сосновому та дубовому рідколіссі або в березових гайках сухих регіонів.
Практичне використання ред.
Порошок спор гриба використовують у садівництві для створення мікоризи коренів.[11]
З плодових тіл виготовляли природний барвник чорного та коричневого кольору.[10][9]
Природоохоронний статус ред.
Включений до третього видання Червоної книги України (2009 р.). Охороняється у Чорноморському біосферному заповіднику (Івано-Рибальчанська ділянка), Українському степовому природному заповіднику (відділення «Хомутовський степ») та Карадазькому природному заповіднику.
Див. також ред.
Посилання ред.
- Відео розрізання молодого гриба [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ Delic. Fl. Faun. Insubr.: 40 (1786)
- ↑ а б Synopsis methodica fungorum: 152 (1801)
- ↑ Magazin der Gesellschaft Naturforschenden Freunde Berlin 8: 44 (1816)
- ↑ Revisio generum plantarum 3 (2) (1891)
- ↑ Zeitschrift für Pilzkunde 25 (2): 50 (1959)
- ↑ Systema Naturae 2 (2): 1463 (1792)
- ↑ Pisolithus arrhizus. www.mycobank.org. Процитовано 2017-01-08T07:43:37+00:00.
- ↑ Bohemian Truffle - Pisolithus arhizus - Overview - Encyclopedia of Life. Encyclopedia of Life. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 8 січня 2017.
- ↑ а б Frazer, Jennifer. Wonderful Things: The Hidden Beauty of the Horse Dung Fungus. Scientific American Blog Network. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 8 січня 2017.
- ↑ а б Kuo M, Methven A. (2010). 100 Cool Mushrooms. University of Michigan Press. с. 143. ISBN 0-472-03417-0.
- ↑ Roberts P, Evans S. (2011). The Book of Fungi. Chicago, Illinois: University of Chicago Press. с. 525. ISBN 978-0-226-72117-0.
Джерела ред.
- Pisolithus arrhizus // Mycobank.org, — CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — URL
- Pisolithus arrhizus // Червона книга України, 2016. — URL [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.]