Відкрити головне меню
Еспарцет сійний
Leutratal-Onobrychis-viciifolia-2398.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
Розиди (Rosidae)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Faboideae (Метеликові)
Триба: Hedysareae
Рід: Еспарцет (Onobrychis)
Вид: Еспарцет сійний
Біноміальна назва
Onobrychis viciifolia
Scop., 1772
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Onobrychis saxatilis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Onobrychis viciifolia
EOL logo.svg EOL: 689248
IPNI: 60457687-2
ITIS logo.svg ITIS: 26810
IUCN logo.svg МСОП: 176379
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3882

Еспарцет сійний[1], еспарцет виколистий[2] (Onobrychis viciifolia) — вид рослин родини Бобові (Fabaceae). Батьківщина — Середня Європа; вид натуралізований у Європі, Австралії, Алжирі; також культивується.

Зміст

ОписРедагувати

Багаторічна трав'яниста рослина 30–80(120) см завдовжки. Прилистки трикутно-яйцеподібні, 7–9 мм. Листки 10–18 см, 13–19-листочкові; листочки від довгасто-ланцетних до ланцетних, 2–3 × 0.4–1 см. Квітки 8–14 мм довжиною. Чашечка дзвоноподібна, 6–8 мм, війчаста; зубчики шиловидно-ланцетні. Віночок рожево-фіолетовий, 8–10 мм. Боби 7–9 мм довжиною, напів-яйцевидно-округлі, озброєні як по диску, так і по гребеню короткими зубцями[2][3].

ПоширенняРедагувати

Батьківщина — Середня Європа. Натуралізований вид у Європі, Австралії, Алжирі. Широко інтродукований і культивується в деяких інших частинах світу[4][5][6].

В Україні зростає на полях, іноді дичавіє — на всій території. Кормова, медична. Батьківщина — Середня Європа[2].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Onobrychis viciifolia // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 200. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Процитовано 29.01.2019.  (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Процитовано 29.01.2019.  (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 29.01.2019.  (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 29.01.2019.  (англ.)