Non finito
«Non finito» (також: «non-finito»[2], «нон-фініто»; з італ. — «незавершеність») — техніка скульптури, яка вказує на незавершеність роботи. Вираз італійського походження.
Техніка «non finito» виділяє завершеність образів і створює атмосферне тло[1]
Роботи у цій техніці здаються незавершеними, тому що митець доводить до завершення лише частину твору, решта залишається «ув'язненою» в матеріалі. Техніка, започаткована Донателло, також застосовувалася Мікеланджело[3].
Історія ред.
Пліній Старший писав, що незавершена робота викликає сум (адже напевно автори померли) та стимулює уявити цей твір завершеним шедевром[2]. Термін «non finito» почали використовувати з 1435 року. Леонардо да Вінчі у своєму «Трактаті про живопис» підкреслював, що «non finito» означає високий художній та інтелектуальний успіх.
«Non finito» спирається на платонівську філософію, згідно з якою будь-який витвір мистецтва ніколи повністю не нагадує свого небесного двійника. Залишення роботи незавершеною є неоплатонічною даниною цьому[3]. Античні римляни підписували свою роботу дієсловом «faciebat» (третя особа однини недоконаного виду активного стану дієслова «faciō»). Це дієслово, розташоване після їхнього імені, визначало їх як авторів, а їхню роботу — незавершеною (non finito). Однак, деякі митці підписували таким чином свої твори, навіть якщо ті були відшліфовані до найменших деталей, так, наприклад, Мікеланджело підписав так свою «П'єту», єдину роботу, що він взагалі підписав[4].
Приклади ред.
- «Думка» Огюста Родена
- «Психея» Огюста Родена
- «Флорентійська П'єта» Мікеланджело
- Раби Мікеланджело[5]
Виноски ред.
- ↑ Wallace, 2010, с. 22.
- ↑ а б Creighton E. Gilbert. What Is Expressed in Michelangelo's "Non-Finito" // Artibus et Historiae. — 2003. — № 48. — С. 57-64.
- ↑ а б Angier, Jeremy (7 травня 2001). The Process of Artistic Creation in Terms of the Non-finito. New York Academy of Art. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Goffen, Rona (2002). Renaissance Rivals: Michelangelo, Leonardo, Raphael, Titian (англ.). Yale University Press. с. 116. ISBN 978-0-300-10589-6.
- ↑ Michelangelo's prisoners or slaves (англ.) . accademia.org. Процитовано 22.07.2022.
Бібліографія ред.
- Hans Belting, Das unsichtbare Meisterwerk: Die modernen Mythen der Kunst. Verlag C. H. Beck, München 2001, ISBN 3-406-48177-9, S. 233 ff.
- Christiane Wohlrab, Non-finito als Topos der Moderne: Die Marmorskulpturen von Auguste Rodin. Wilhelm Fink Verlag, Paderborn 2016, ISBN 978-3-7705-5985-5, vor allem S. 9–47 und 219—241.
Посилання ред.
- Carlos Montes, Facilità y non finito en las Vidas de Vasari
- Verónica Uribe, El arte del fragmento
- Jeremy Angier, The Process of Artistic Creation in Terms of the Non-finito
- Semir Zeki, Splendors and Miseries of the Brain: Love, Creativity, and the Quest for Human Happiness
- Richard Kramer, The Hedgehog: Of Fragments Finished and Unfinished
- Randy Norman, On the Limits of the Work of Art: The Fragment in Visual Culture
- Paul Barolsky, The poetry of the non finito en The Faun in the Garden: Michelangelo and the Poetic Origins of Italian Renaissance Art
- Elizabeth Wanning Harries, The Unfinished Manner: Essays on the Fragment in the Later Eighteenth Century
- Grandes pinturas inacabadas — El MET de Nueva York inaugura su nueva sede dedicada a arte moderno y contemporáneo con una exposición de obras dejadas sin finalizar por los artistas y entendidas como formas de 'hacer visible el pensamiento', 20 minutos, 01.03.2016
Джерела ред.
- William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)