Відкрити головне меню

Nakajima B5N (яп. 中島 B5N) - серійний палубний торпедоносець та бомбардувальник Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.

Nakajima B5N
Nakajima B5N2 в польоті
Призначення: палубний торпедоносець та бомбардувальник
Перший політ: 1937
Прийнятий на озброєння: 1937
Знятий з озброєння: 1945
Період використання: 1937–1945
На озброєнні у: Naval Ensign of Japan.svg Імперський флот Японії
Розробник: Nakajima[d]
Всього збудовано: 1 149
Конструктор: Nakajima[d]
Екіпаж: 3 особи
Максимальна швидкість (МШ): 378 км/г км/год
Дальність польоту: 1 990 км км
Практична стеля: 8 620 м м
Довжина: 10,2 м м
Висота: 3,7 м м
Розмах крила: 15,5 м м
Площа крила: 37,7 м² м²
Споряджений: 3 800 кг кг
Внутрішнє бомбове навантаження: 1 торпеда (тип 91)
або 2х250-кг бомби
або 6х60-кг бомб
або1х800-кг бомба кг
Кулеметне озброєння: 1х7,7-мм кулемет
Nakajima B5N

Кодова назва союзників — «Кейт» (англ. Kate).

Зміст

Історія створенняРедагувати

Технічне завдання на створення палубного торпедоносця та горизонтального бомбардувальника було сформульоване в 1934 році. Прототип здійснив перший політ у січні 1937 року, і вже того ж року почав надходити у війська у модифікації B5N1 з однорядним 840-сильним двигуном. Також випускався навчальний варіант літака під назвою B5N1-1.

З початком експлуатації продовжувались роботи з покращення характеристик B5N1, і в січні 1939 року з'явилась нова модель B5N2, оснащена дворядним 1000-сильним двигуном Nakajima Sakae з меншим капотом. В 1941 році моделі B5N2 почали замінювати попередню модифікацію в частинах першої лінії.

На момент початку війни на Тихому океані B5N був найкращим палубним торпедоносцем у світі. Він був швидший та ефективніший за аналогічні літаки противника - американського Douglas TBD Devastator та англійського Fairey Swordfish. Літак використовувався в частинах першої лінії до літа 1944 року, потім був переведений на виконання допоміжних задач - патрулювання та морська розвідка.

Екіпаж складався з трьох чоловік - пілота, бомбардира-спостерігача та стрільця-радиста.

Бойове використанняРедагувати

 
Nakajima B5N злітає з авіаносця Акаґі

Вперше B5N1 був задіяний під час Японсько-китайської війни, де діяв як сухопутний бомбардувальник. Бойовий досвід виявив недоліки літака, що були в основному пов'язані з відсутністю захисту та паливними баками. Прагнучи зберегти високі якості літака, флот не хотів посилювати бронювання, яке б призвело до збільшення ваги. Натомість, було вирішено оснастити літак потужнішим двигуном для збільшення швидкості, що давало б змогу утікати від ворожих винищувачів. Так з'явилась модифікація B5N2, оснащена потужнішим двигуном. Хоча слабкі сторони не були усунуті, ця модифікація почала замінювати B5N1.

Саме B5N2 взяли участь у нападі на Перл-Гарбор. Саме на B5N летів Міцуо Фучіда, керівник атаки. Перша хвиля включала 50 літаків B5N, озброєних бомбами та 40 B5N, озброєних торпедами. У другій хвилі було 54 B5N, що діяли як бомбардувальники. Зафіксовано 30 % влучань у торпедоносців та 27 % влучань у бомбардувальників. Всього в Перл-Гарборі було втрачено 5 літаків B5N.

8 травня 1942 року 8 торпедоносців B5N брали участь в ударі по американському флоту в битві у Кораловому морі. Вони добились 2 попадань торпед в авіаносець «Лексінгтон».

В битві за Мідвей літаки B5N брали участь у бомбовому ударі по атолу. В повітря було піднято 36 літаків B5N з авіаносців «Хірю» та «Сорю». Під час американської атаки на авіаносці «Акаґі» та «Каґа» було знищено 36 B5N, що стояли на палубі. 10 торпедоносців B5N під командуванням лейтенанта Томонага брали участь у другому нальоті на авіаносець «Йорктаун» та досягли 2 точних влучань.

В жовтні 1942 року B5N використовувались в бою біля островів Санта-Крус, де атакували американський флот двома хвилями - 18 торпедоносців з «Дзуйкаку» та 12 торпедоносців з «Сьокаку». Вони досягли двох торпед в авіаносець «Хорнет». Пізніше група з 9 B5N атакувала авіаносець «Ентерпрайз» та завдала йому важких ушкоджень трьома торпедами.

Фактично, з початку 1943 року літаки B5N перестали використовуватись як палубна авіація та були переведені в Рабаул. Їх замінили B6N «Tenzan».

7 літаків B5N взяли участь в бою біля острова Трук 17-18 лютого 1944 року. Їм вдалось наблизитись до американської ескадри та добитись одного влучання в авіаносець «Інтерпід», після чого авіаносець був змушений піти у Сан-Франциско для ремонту.

20 червня 1944 року під час битви у Філіппінському морі флот мав 12 літаків B5N. Після битви всі літаки, які залишились, були виведені зі стройових частин та використовувались як навчальні літаки або для патрулювання. Декілька машин використовувались як літаки-камікадзе під час битви за Окінаву.

Близько 20 B5N дислокувались на Хокайдо та Курильських островах. 18 серпня 1945 року чотирьом B5N2 вдалось потопити радянський тральщик. Це була остання операція B5N у Другій світовій війні.

МодифікаціїРедагувати

  • Type K: прототип
  • B5N1: перша серійна модифікація
  • B5N1-K: навчальний варіант
  • B5N2: вдосконалена модифікація

Тактико-технічні характеристики (B5N2)Редагувати

Технічні характеристикиРедагувати

Льотні характеристикиРедагувати

ОзброєнняРедагувати

  • Кулеметне:1× 7,7 мм кулемет
  • Бомбове навантаження:
  • Бомбове навантаження: на зовнішній підвісці могли розміщуватись:
    • 1× 800 кг торпеда (тип 91) або
    • 2× 250 кг бомби або
    • 6× 60 кг бомб або
    • 1х 800 кг протипалубна бронебійная бомба, створена на базі снаряда лінкора

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nakajima B5N

ДжерелаРедагувати

  • М. Шарп. Самолеты Второй Мировой/М. АСТ, 2000-352 с. ISBN 5-17-002174-7