Morsoravis sedilis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Підклас: Кілегруді (Neognathae)
Рід: Morsoravis
Bertelli, Lindow, Dyke & Chiappe 2010
Вид: M. sedilis
Біноміальна назва
Morsoravis sedilis
Bertelli, Lindow, Dyke & Chiappe 2010

Morsoravis sedilis — викопний вид птахів нез'ясованого систематичного становища. Дослідники Dyke i Van Tuinen (2004) та Bertelli і ін (2010) вважають, що вид тісно пов'язаний із сивкоподібними (Charadriiformes) та належить до групи Charadriimorphae. З висновками Bertelli і колег не згодний Майр (2011). Філогенетичний аналіз, проведений автором показали тісний взаємозв'язок між М. sedilis, еоценовим видом Pumiliornis tessellatus і олігоценовим Eocuculus cherpinae. Аналіз також показує, що вони є представниками групи Psittacopasserae, є більш тісно пов'язані з горобцеподібними ніж з папугами. Вид описаний по голотипу, що знайдений у відкладеннях формування Фур на острові Морсо в Данії та датується раннім еоценом (54 млн років тому). Скам'янілості складаються з добре збереженого черепа, хребта (у тому числі складний криж або synsacrum), тазу, кісток лівої ноги і частково збереженого правого тибіотарсусу. Голотип зареєстровано під номером MGUH 28930 та зберігається у Музеї природознавства у Копенгагені.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Gareth J. Dyke i Marcel Van Tuinen. The evolutionary radiation of modern birds (Neornithes): reconciling molecules, morphology and the fossil record. «Zoological Journal of the Linnean Society». 141 (2), s. 153–177, 2004. DOI: 10.1111/j.1096-3642.2004.00118.x (ang.).
  • Gerald Mayr. On the osteology and phylogenetic affinities of Morsoravis sedilis (Aves) from the early Eocene Fur Formation of Denmark. «Bulletin of the Geological Society of Denmark». 59, s. 23-35, 2011 (ang.).
  • Gerald Mayr. A reassessment of Eocene parrotlike fossils indicates a previously undetected radiation of zygodactyl stem group representatives of passerines (Passeriformes). «Zoologica Scripta». w druku, 2015. DOI: 10.1111/zsc.12128