Фірлюк яванський
| Фірлюк яванський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(12286148834).jpg) Яванський фірлюк (Австралія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Mirafra javanica Horsfield, 1821 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Фірлюк яванський[2] (Mirafra javanica) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Південно-Східній Азії та в Австралії. Виділяють низку підвидів.
Опис ред.
Яванський фірлюк — це невеликий птах з порівняно великою головою, міцним коротким дзьобом і невеликим чубом, який може ставти дибки. Верхня частина тіла птаха має коричнювате, рудувате або піщане забарвлення. Стовбур пір'їн на спині фірлюка є темнішим за опахала, череж що спина птаха є поцяткована тмними смужками. Також невеликими плямками і смужками поцятковані груди птаха. Над очима проходить охристі "брови". Забарвлення нижньої частини тіла бліде, рудувате або бежеве. Тім'я і потилиця фірлюка маєйже чорні, поцятковані широкими охристими або рудувато-коричневими смужками. Молоді птахи мають схоже забарвлення, однак на тімені і спині білі края пір'їн утворюють лускоподібний візерунок. Пташенята пухнасті, а внутрішня частина дзьоба і язик у них поцятковані контрастними плямами.
Довжина птаха становить 12,5-15 см, з яких від 4 до 5,5 см припадає на хвіст. Довжина дзьоба становить 12-16 мм, довжина крила — 6-8 см, середня вага — 18-25 г.[3] Крила короткі, округлі, з характерними рудими краями. Центральне другорядне махове перо є рудиментарним, десяте махове перо першого порядку є коротким, однак не рудиментарне.
Типова жайворонкова пісня виконується в польоті або з землі. Яванський фірлюк є одним з видів жайворонків, що вміє імітуватти звуки інших птахів.
Систематика і таксономія ред.
Яванський фірлюк був описаний американським натуралістом Томасом Горсфілдом в 1821 році. Він є типовим видом роду Фірлюк (Mirafra), найчисельнійшого за кількістю видів в родині жайворонкових. Сестринським видом яванського фірлюка є чагарниковий фірлюк (Mirafra cantillans), що мешкає в Африці та Азії. Розділення цих двох видів відбулось порівняно нещодавно. Імовірно, ці два види за короткий термін розселились на великій території і знаходяться на початках процесу видоутворення[4].
Підвиди ред.
Виділяють шістнадцять підвидів:[5]
- M. j. williamsoni Baker, ECS, 1915 — поширений від центральної М'янми до південного Китаю, мешкає в центральному Таїланді, в Камбоджі, в центральному та південному В'єтнамі;
- M. j. philippinensis Wardlaw-Ramsay, RG, 1886 — поширений на півночі Філіппін;
- M. j. mindanensis Hachisuka, 1931 — поширений на півдні Філіппін;
- M. j. javanica Horsfield, 1821 — поширений на островах Калімантан, Ява і Балі;
- M. j. parva Swinhoe, 1871 — поширений в західній частині архіпелагу Малі Зондські острови;
- M. j. timorensis Mayr, 1944 — поширений в східній частині архіпелагу Малі Зондські острови;
- M. j. aliena Greenway, 1935 — поширений на півночі, північному сході та на півдні Нової Гвінеї;
- M. j. woodwardi Milligan, 1901 — поширений на крайньому північному заході Західної Австралії;
- M. j. halli Bianchi, 1907 — поширений на півночі Західної Австралії;
- M. j. forresti Mayr & McEvey, 1960 — поширений на північному сході Західної Австралії;
- M. j. melvillensis Mathews, 1912 — поширений на островах Мелвілл і Батерст у північного узбережжя Австралії;
- M. j. soderbergi Mathews, 1921 — поширений на півночі Північної Території (Австралія);
- M. j. rufescens Ingram, C, 1906 — поширений в Центральній Австралії;
- M. j. athertonensis Schodde & Mason, IJ, 1999 — поширений на північному сході Австралії;
- M. j. horsfieldii Gould, 1847 — поширений на сході та на південному сході Австралії;
- M. j. secunda Sharpe, 1890 — поширений на півдні Центральної Австралії.
Поширення і екологія ред.
Яванські фірлюки поширені в М'янмі, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Китаї, в Індонезії, на Філіппінах, в Папуа Новій Гвінеї та в Східному Тиморі. Також яванський фірлюк є єдиним представником родини жайворонкових в Австралії (за винятком інтродукованого польового жайворонка). Він мешкає на луках, порослих чагарниками і високою травою, на пустищах, полях і пасовиськах. На більшій частині ареалу це осілий вид птахів; популяції Південної Австралії мігрують на східне узбережжя. Кочові птахи з'являються також в Тасманії.
Поведінка ред.
Яванські фірлюки харчуються комахами та іншими безхребетними, яких шукають на землі, а також насінням. Початок сезону розмноження залежить від географічної широти; в Австралії він зазвичай розпочинається в листопаді і завершується в січні. Гнізда розміщуються на землі серед густої трави, іноді додатково накриваються трав'яним "куполом". В кладці зазвичай три, іноді два або чотири яйця. Вони білуваті, поцятковані сіро-коричневими плямками. Пташенята покидають гніздо на 12-14 день[6].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Mirafra javanica. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Menkhorst, P.; Rogers, D.; Clarke, R.; Davies, J.; Marsack, P.; Franklin, K. (2017). The Australian Bird Guide. Melbourne Clayton South: CSIRO. с. 498—499. ISBN 9780643097544.
- ↑ Alström, P.; Barnes, K.; Olsson, U.; Barker, F.; Bloomer, P.; Khan, A.; Qureshi, M.; Guillaumet, A.; Crochet, P.; Ryan, P. (2013). Multilocus phylogeny of the avian family Alaudidae (larks) reveals complex morphological evolution, non-monophyletic genera and hidden species diversity (PDF). Molecular Phylogenetics and Evolution. 69 (3): 1043—1056. doi:10.1016/j.ympev.2013.06.005. PMID 23792153. Архів оригіналу (PDF) за 31 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 12 серпня 2021.
- ↑ Higgins, P.J.; Peter, J.M.; Cowling, S.J. (2006). Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds Vol 7. Melbourne: Oxford University Press. с. 1018—1020. ISBN 978-0195532449.
Джерела ред.
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |