MANET

MANET (англ. Mobile Ad hoc Network) — бездротова, децентралізована, мобільна IP-мережа, що здатна до самоорганізації та забезпечує встановлення з'єднань між довільними вузлами^[1]. Кожен з мобільних пристроїів такої мережі може незалежно пересуватися у будь-яких напрямках, і, як наслідок, часто розривати і встановлювати з'єднання з сусідами.

Основні особливості ред.

Самоорганізовані мережі MANET мають наступні переваги над бездротовими мережами традиційної архітектури:

можливість передачі даних на великі відстані без збільшення потужності передавача;
стійкість до змін в інфраструктурі мережі;
можливість швидкої реконфігурації в умовах несприятливих завад;
простота і висока швидкість розгортання;

Бездротові мережі, побудовані на базі мобільних пристроїв, мають ряд особливостей:

мобільність вузлів веде до додаткового підвищення динамічності топології мережі, так як до можливості обриву зв'язку через перешкоди або включення / виключення вузла додається ймовірність його переміщення;
запас джерел живлення мобільних вузлів може бути обмежений, у зв'язку з чим при проектуванні апаратних засобів і протоколів необхідно враховувати ще й енергоспоживання (особливо це стосується сенсорних мереж).

Ємність мережі ред.

Ємність мережі MANET визначається не тільки кількістю вузлів, а й кодовим мультиплексуванням^[1]. Як свідчать результати досліджень військових мереж MANET, у випадку 50–70 вузлів кодування сигналів забезпечує збільшення інформаційної ємності мережі в 5–10 раз^[1]. Фундаментальне обмеження на величину такого зростання, коли кожен з n вузлів передає і приймає дані зі швидкістю W₀, пропорційно виразу W₀* ${\sqrt {n/log(n)}}$ .^[1]

Основні проблеми MANET ред.

Можна виділити декілька класів проблем:

проблема забезпечення завадостійкості;
проблема протидії несанкціонованому доступу до мережі з забезпеченням безпеки підключення та виходу з неї, а також необхідність багаторівневого ієрархічного захисту процесів злиття та відокремлення мереж MANET, що взаємодіють^[1];
проблема захисту переданих в мережі даних;
проблема загальної пропускної здатності мереж;
проблема ефективності застосовуваних методів маршрутизації

Методи маршрутизації ред.

Для маршрутизації на мережевому рівні використовуються спеціальні протоколи, орієнтовані на динамічні мережі:

реактивні: AODV, DSR та ін
проактивні: OLSR та ін

Перевагу одному або іншому виду протоколів може бути віддано тільки з урахуванням обстановки і швидкостей руху абонентів. Наприклад, для автомобільної версії MANET VANET має сенс використовувати реактивні протоколи.

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Слюсар, В.И. (2008). Военная связь стран НАТО: проблемы современных технологий (PDF). Электроника: Наука, Технология, Бизнес. – 2008. - № 4. с. 66 - 71. Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2021. Процитовано 27 липня 2019.

Посилання ред.

МОБІЛЬНІ РАДІОМЕРЕЖІ (MANET) - ОСНОВА ПОБУДОВИ ТАКТИЧНИХ МЕРЕЖ ЗВ’ЯЗКУ‎ [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.]

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.

[slyusar-1] а ^б ^в ^г ^д Слюсар, В.И. (2008). Военная связь стран НАТО: проблемы современных технологий (PDF). Электроника: Наука, Технология, Бизнес. – 2008. - № 4. с. 66 - 71. Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2021. Процитовано 27 липня 2019.

[1]