Leone Pancaldo

«Леоне Панкальдо» (італ. Leone Pancaldo) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Навігаторі» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.

«Леоне Панкальдо»
Leone Pancaldo
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Навігаторі»
Держава прапора	Королівство Італія
Належність	Королівські ВМС Італії
Порт приписки	Анкона
На честь	генуезького мореплавця Леоне Панкальдо
Корабельня	CNR, Сестрі-Леванте
Закладено	7 липня 1927
Спущено на воду	5 лютого 1929
Введено в експлуатацію	30 листопада 1929
На службі	1929–1943
Загибель	30 квітня 1943 року потоплений поблизу Тунісу
Бойовий досвід	Громадянська війна в Іспанії Друга світова війна Середземномор'я Мальтійські конвої Бій біля Калабрії
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1 930 тонн (стандартна) 2 693 тонн (повна)
Довжина	107 м
Ширина	10,2 м
Висота	3,5 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових турбіни Parsons 3 × парових котли Odero
Гвинти	2
Потужність	55 000 к.с.
Швидкість	38 вузли (71 км/год)
Дальність плавання	3 100 миль (5 740 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж	224 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія	6 (3 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo
Торпедно-мінне озброєння	6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів 56 глибинні бомби
Зенітне озброєння	2 × 37-мм зенітних гармати 40/39 Mod. 1915 8 × 13,2-мм зенітних кулеметів Breda Mod. 31

Есмінець брав активну участь у морських боях та битвах Другої світової війни на Середземноморському театрі дій, бився в битві біля Калабрії, супроводжував конвої країн Осі та переслідував ворожі конвої транспортних суден.

Історія

«Леоне Панкальдо» закладений 7 липня 1927 на верфі компанії CNR в Сестрі-Леванте. 30 листопада 1929 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Протягом 1930-х рр. есмінець діяв у складі сил італійського флоту, залучався до військових навчань у Середземному морі. У період з грудня 1930 року по січень 1931 року він разом з іншими сьома «сістершипами» були розгорнуті в Атлантичному океані на підтримку трансатлантичного перельоту Італо Бальбо з Італії до Бразилії. У період з 1936 по 1938 рік «Леоне Панкальдо» брав участь у громадянській війні в Іспанії, коли італійські військовослужбовці активно залучалися до підтримки сил Франсіско Франка.

Спочатку класифікований як лідер флотилії/крейсер-скаут, у 1938 році «Леоне Панкальдо» був перекваліфікований на есмінець.

На 10 червня 1940 року, на момент вступу Італію у війну, входив разом з есмінцями «Уголіно Вівальді», «Антоніо да Нолі» та «Ланцеротто Малочелло» до складу XVI флотилії ескадрених міноносців IX крейсерської дивізії I ескадри Королівського флоту.

9 липня 1940 року «Леоне Панкальдо» разом з «Вівальді» і «Антоніо да Нолі» (останній через проблеми з рушійною установкою змушений був повернутися на базу) взяли участь у морській битві біля Калабрії. Після завершення бою італійські кораблі ескадри відійшли до Аугусти, де встали на дозаправляння в морському порту. Британський розвідувальний літак виявив зосередження ворожого флоту та наступного ранку торпедоносці «Сордфіш» з авіаносця «Ігл» атакували італійські кораблі. Проте, завдяки радіоперехопленню переважна більшість флоту перейшла на інші бази острову, тільки «Панкальдо» та «Вівальді» залишилися в порту, через те, що не встигли закінчити дозаправку. Італійські засоби ППО відкрили зенітний вогонь по британських торпедоносцях, що наближалися, однак літаки противника змогли скинути торпеди на цілі. Одна з торпед влучила в борт «Леоне Панкальдо» і вибухнула. За декілька хвилин есмінець затонув на 30-метровій глибині, загинуло 16 членів екіпажу.

Після вивчення дайверами затопленого ескадреного міноносця на дні було з'ясовано, що в цілому корпус корабля не зазнав великих пошкоджень і було прийнято рішення підняти його з дна бухти. Для полегшення підйому частина обладнання та озброєння була демонтована й 26 липня 1941 року, більш ніж за рік після затоплення, «Леоне Панкальдо» підняли на поверхню. 1 серпня його ввели в сухий док, де провели перші підготовчі роботи. 27 жовтня 1941 року есмінець вийшов з Аугусти та попрямував до Генуї. До 17 листопада 1942 року на верфі компанії Ansaldo на кораблі тривали роботи з його ремонту та модернізації. 12 грудня 1942 року «Леоне Панкальдо» вдруге ввели до складу Королівського італійського флоту.

Есмінець увійшов до 15-ї дивізії ескадрених міноносців, що базувалася на Трапані, але процес повноцінного введення його до строю тривав аж до березня 1943 року. З цього періоду корабель разом з однотипними есмінцями використовували для супроводу швидкохідних конвоїв, які здійснювали переходи до Тунісу, де билися італійсько-німецькі війська проти армій союзників.

29 квітня 1943 року він разом з німецьким есмінцем ZG3 «Гермес» вийшов з Поццуолі; на борту бойових кораблів перебувало 247 італійських та 215 німецьких воїнів відповідно. На поході їх неодноразово атакувала авіація союзників. Перші дві повітряні атаки вони відбили, але близько 12:30 стався черговий потужний авіаналіт, коли 50 американських P-40 «Вохоук» одночасно напали на есмінці. Унаслідок ураження «Леоне Панкальдо» затонув неподалік від мису Бон. З 527 членів екіпажу та військовиків 199 загинули. Капітан корабля серйозно постраждав, але вижив. ZG3 «Гермес» був також пошкоджений, проте зміг відбитися та прорватися до туніського берега.

Див. також

• Legionario
• Giosuè Carducci
• Camicia Nera
• Lanzerotto Malocello
• Ескадрені міноносці типу «Альфредо Оріані»
• Ескадрені міноносці типу «Сольдаті»

Посилання

• Destroyer Leone Pancaldo (Italy) [Архівовано 25 липня 2017 у Wayback Machine.]
• RM Leone Pancaldo (+1943)
• Pancaldo «Leone Pancaldo» [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
• Эсминцы и миноносцы [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

Література

• Franco Bargoni. Esploratori Italiani. Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1996.
• Maurizio Brescia. Cacciatorpediniere Classe «NAVIGATORI». Parma, Ermanno Albertelli Editore, 1995 ISBN 88-85909-57-4
• Aldo Cocchia, Convogli. Un marinaio in guerra 1940—1942, Milano, Mursia, 2004. ISBN 88-425-3309-2
• Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. VIII: La Guerra nel Mediterraneo — La difesa del Traffico coll'Africa Settentrionale: dal 1º ottobre 1942 alla caduta della Tunisia, Roma, USMM, 1964.
• Giorgio Giorgerini, La guerra italiana sul mare. La marina tra vittoria e sconfitta 1940—1943, Mondadori, 1994