Відкрити головне меню
Kretzoiarctos beatrix
Нижня щелепа Kretzoiarctos beatrix
Нижня щелепа Kretzoiarctos beatrix
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хищі (Carnivora)
Родина: Ведмедеві (Ursidae)
Рід: Kretzoiarctos
Abella et al., 2012
Вид: Kretzoiarctos beatrix
Біноміальна назва
Kretzoiarctos beatrix
Abella et al., 2011
Синоніми
* Ursavus depereti Fraile, 1997
  • Ursavus primaevus Álvarez Sierra, 2003
  • Agriarctos beatrix Abella, 2011
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Kretzoiarctos beatrix
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Kretzoiarctos beatrix
Fossilworks: 374800

Kretzoiarctos beatrix — єдиний вид викопного роду Kretzoiarctos з підродини Ailuropodinae родини Ведмедеві. Мешкав у середині міоцену (12,5—11,5 млн років тому).

Зміст

ОписРедагувати

Структура зубів подібна до структури у великої панди, що вказує на те, що цей вид може бути найстарішим родичем. Також припускають, що Kretzoiarctos beatrix зовнішністю був подібний до великої панди. Висувається гіпотеза, що Піренейський півострів був прародиною підродини Ailuropodinae, звідки предки великої панди поширилися на Азію.

Вважається, що розміром дорівнював сучасному губачу з вагою до 60 кг. Нижня щелепа була короткою і міцною. Мав сильні дистальні кисті на премолярах і відносно розвинений метаконід на нижній щелепі, сильно розвинену секторальну лопатку в тригоніді (кінець зуби спрямований вперед) і порівняно коротший другий молярний талонід (кінець зуби спрямований в зворотньому напрямку). Відмічено ранній розвиток дистальних і мезіальних остов на премолярах.

Спосіб життяРедагувати

Волів до вологих лісів. Добре лазив деревами. Базуючись на структурі зубів, дослідники припустили, що цей вид, можливо, був травоїдною твариною, що вживала дуже тверді рослини. Останні роздрібнювалися й активно жувалися.

РозповсюдженняРедагувати

Рештки виявлено в Іспанії (Арагон і Каталонія). Під час Мессінського піку солоності клімат змінився на більш посушливий і спекотний, що призвело до вимирання цього виду.

ДжерелаРедагувати

  • Abella, Juan; Alba, David M.; Robles, Josep M.; Valenciano, Alberto; Rotgers, Cheyenne; Carmona, Raül; Morales, Jorge; Montoya, Plinio (2012). «Kretzoiarctos Gen. Nov., the Oldest Member of the Giant Panda Clade». PLOS ONE. 7 (11): 1–5.
  • Abella, J.; Montoya, P.; Morales, J. (2014). «Paleodiversity of the Superfamily Ursoidea (Carnivora, Mammalia) in the Spanish Neogene, Related to Environmental Changes». Journal of Iberian Geology. 40 (1): 16