Команьча
Команча, (пол. Komańcza) — лемківське село в Польщі, у гміні Команча Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 893 особи (2011[1]).
Село
 Покрови Пресв. Діви Марії Координати 49°20′14″ пн. ш. 22°04′03″ сх. д. / 49.337222222222° пн. ш. 22.0675° сх. д.
|
Розташування
ред.Команьча розташоване у південно-східній частині Польщі, між Низькими Бескидами та Західними Бещадами в долині Ославиці при впадінні Барбарки, недалеко кордону з Словаччиною, приблизно 30 кілометрів на південь від Сянока.
Історія
ред.Перша згадка в писаних джерелах з 1512 р. як про село Команича пол. Komanycza, засноване сяніцьким старостою Міхалом (Михайлом) Каменецьким за волоським правом.
У листопаді 1918 р. Команьча стала центром Команчанської республіки — квазі-державного утворення, що об'єднало під гаслом єдиної української національної та державної ідеї майже 30 сіл.
Військовий злочин стався в Команчі у 1919 році, де польські війська розстріляли трьох українських жандармів Щуровського, Фуштея і Федя Чуру.
В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 1280 жителів села — 1050 українців, 160 поляків (прибульці-нехлібороби) і 70 євреїв[2].
Під час Другої світової війни в селі діяла делегатура Українського допомогового комітету[3].
25 березня 1946 р. відділ УПА «У-1», у рамках протидії депортації, спалив у Команьчі станицю МО, двір, молочарню, будинки залізниці, 5 мостів, 3 вілли. Було вбито 3 особи польської національності. Під час акції «Вісла» депортовано 353 особи. Не виселено 171 осіб української національності — працівників залізниці, та 97 місцевих поляків. Після 1947 р. Команьча була єдиним селом, де не було зліквідовано греко-католицької парафії[4].
Починаючи від 1948 р., до Команьчі, яка зберегла за собою статус ґмінного центру, стали прибувати польські поселенці, а від 1956 р. також українці, що поверталися із західних земель. У 1963 р. у селі створено православну парафію. У 1988 р. посвячено нову греко-католицьку церкву. З деякими перервами існував тут гурток УСКТ та фольклорний ансамбль.
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Населення
ред.У 1921 році село з переважно українським населенням нараховувало 143 хат та 892 осіб, з яких:
- греко-католики — 728,
- римо-католики — 90,
- євреї — 74.
Місцеві цигани мешкали на самостійній вуличці, займались ковальством та музикою.
Демографія
ред.Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 434 | 80 | 311 | 43 |
| Жінки | 459 | 70 | 275 | 114 |
| Разом | 893 | 150 | 586 | 157 |
Культурні пам'ятки
ред.Церковні споруди
ред.- дерев'яна православна церква збудована на місці старішої дерев'яної церкви з 1802 року в східнолемківському стилі, яка згоріла 13.09.2006 року
- греко-католицька церква з 1985—1988 рр.
- дерев'яний римо-католицький костел св. Йосифа з 1949—1950 рр.
- монастир назаретанок з 1928 року з пам'ятною кімнатою кардинала Стефана Вишинського, якого тут комуністичний режим інтернував
Інші культурні пам'ятки
ред.- у будинку № 147 була приватна галерея лемківських кроїв пані Дарії Боївки. Народна майстриня сама виготовляла одежу за старими лемківськими взорами та відвідувічам розказуавла про різні зібрані екземплярі до часу, коли захворіла у похилому віці.
Див. також
ред.Примітки
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Команьча
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 74.
- ↑ Кубійович В. Українці в Ґенеральній Губернії 1939-1941. — Буенос-Айрес : В-во Юліяна Середяка, 1975. — С. 130-131.
- ↑ Шематизм Перемиськои єпархії. – Перемишль, 1936. – с. 64. Архів оригіналу за 15 Березня 2018. Процитовано 6 Вересня 2016.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 Вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела
ред.- Крівава Книга Ч. 1. Матеріяли до польської інвазії на українські землі Східної Галичини 1918/1919 року.
- Biesczady. Przewodnik. Rewasz, Pruszkow, 2012, с. 301—304. (ISBN 978-83-62460-21-2)
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |