Вікіпедія

K-pop

жанр популярної музики, що виник у Південній Кореї

K-pop, кей-поп[1] (/keɪ pɔp/, абревіатура від англ. Korean pop; кор. K-팝[2]) — музичний жанр, який охоплює безліч стилів поп-музики Південної Кореї[3], включаючи різні напрямки танцювальної музики, електропоп, хіп-хоп і сучасний ритм-енд-блюз.

K-pop
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
спів, реп, драм-машина, ударні, бас-гітара, клавішні, фортепіано, семплер, секвенсор, синтезатор, вокодер, Auto-Tune, випадкове використання різних інших інструментів, таких як мідні духові і смичкові
Популярність більша у всій Східної Азії
Похідні жанри Q-pop
Інші теми
J-pop, C-pop, Q-pop

Згідно з автором американського музичного журналу «Rolling Stone», K-pop являє собою «суміш модної західної музики і високоенергетичного японського попа» і «полює за головами слухачів за допомогою повторюваних „чіплялок“, іноді англійською мовою». K-pop «йде по лінії змішання стилів, поєднує і спів, і реп, і робить особливий наголос на виступи на сцені і потужні візуальні ефекти»[4].

K-pop — це не просто музика, K-pop перетворився на субкультуру, яка має популярність серед молодих людей у всьому світі. Завдяки Інтернету і доступності цифрового контенту, K-pop досягає неймовірно широкої аудиторії[5].

K-Pop як інструмент примирення Південної та Північної Кореї ред.

Одним із досягнень жанру є практичні результати у процесі зближення Південної та Північної Кореї («КНДР»).

Ще з 1950-х років Південна Корея за допомогою гучномовців через кордон транслювала музику K-pop у напрямку КНДР. Це декадами дратувало північнокорейских прикордонників. В 2015 році напруга виросла до такого рівня, що КНДР почала атакувати гучномовці на території сусідньої держави[6].

Але вже 31 березня 2018 року Південна Корея відправила у КНДР 160 артистів, включно з багатьма зірками К-попу, для виступу на концерті «Весна іде» (Spring Comes). На концерті був присутнім Лідер КДНР Кім Чен Ин і йому концерт сподобався. Він змінив свій розклад, щоб зустрітися з південнокорейською к-поп-групою Red Velvet.

На концерті «Spring Comes» Кім Чен Ин сказав виконавцям з Півдня, що дві країни «повинні частіше проводити культурні та мистецькі заходи разом»[7].

Дослідження впливу ред.

Міністр культури Південної Кореї Дон Чжунхуван вважає, що К-поп мав значний культурний вплив на громадян КНДР. За словами професора Руальда Малінгкая (Roald Maliangkay), директора Інституту Кореї в Австралійському національному університеті, є підстави для того, що K-pop став музичним експортом Південної Кореї:

«К-поп звучить оптимістично і сильно, а тексти пісень зображають сильний об'єднаний південнокорейський фронт. К-поп є засобом пропаганди, він показує Південну Корею як гіпер-модерну, багату країну, яка населена лише пристрасними та привабливими людьми».

Важливою частиною цього рівняння є орієнтація K-pop на батьків. Малінгкай стверджує:

«K-pop не має політичних чи релігійних послань, не говорить про секс, наркотики чи агресію. Це робить його приємною альтернативою більшій частині того, що мають північні корейці. К-поп важливий для більшої частини корейського суспільства, але це не представляє корейське суспільство в цілому. Лірика не виражає суспільно-політичні проблеми народу. K-pop просто створює імідж.»

Цей імідж обумовлений також цензурою Південної Кореї. Міністерство рівності та сім'ї має повноваження цензурувати будь-яку музику[8], яку воно вважає занадто політизованою. Громадська телекомпанія KBS заборонила пісню з останнього альбому суперзірки кей-попу Psy.

Контроль та підтримка жанру К-поп урядом Південної Кореї ред.

Вірячи в значення K-pop, Південна Корея зробила його офіційним пріоритетом ще в 1998 році, коли сформувала Міністерство культури і туризму. У агентстві був цілий відділ, присвячений виключно цьому жанру, з метою підтримки індустрії поп-музики в країні та сприяння виникненню перших колективів, таких як Seo Taiji & Boys.

Уряд Кореї підтримує K-pop фінансово[9], включаючи фонд в розмірі 1 мільярд доларів для допомоги галузі у 2005 році За даними Корейського рекламного агентства з питань вмісту, квитки на концерти K-pop та пов'язані товари у 2016 році склали рекордну суму в 4,7 мільярда доларів. Південна Корея заробила приблизно 5 доларів за кожен 1 долар, вкладений у розвиток K-pop.

Окрім прибутковості, К-поп є також є засобом підвищення рейтингу Південної Кореї у світі. К-поп свідомо розроблений, щоб звертатися до глобальної аудиторії. Південнокорейські політики та бюрократи використали K-pop для укріплення «м'якої сили» Південної Кореї — щоб показати, наскільки сучасною, витонченою і розвиненою країною вони є.

Виконавці K-pop вважаються послами Південної Кореї, тому часто вимушені проявляти досконалість у кожному аспекті свого життя. Наприклад, член гурту BigBang написав публічний лист з вибаченням[10] після того, як він отримав позитивний тест на марихуану[11] під час проходження військової служби. Обмеження в контрактах багатьох виконавців К-попу перешкоджають їм займатися навіть деякими законними справами, такими як секс та знайомства.

Відомі виконавці ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Кей-поп захопив світ та Україну: пояснюємо в чому унікальність популярної корейської музики. Українська правда _Життя (укр.). Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
  2. ↑ Holden, Todd Joseph Miles; Scrase, Timothy J. (2006). Medi@sia: Global Media/tion In and Out of Context (англ.). Taylor & Francis. с. 144. ISBN 978-0-415-37155-1. Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 27 листопада 2012.
  3. ↑ Hartong, Jan Laurens (2006). Musical Terms Worldwide: A Companion for the Musical Explorer (англійська мова) . Semar Publishers. с. 15. ISBN 978-88-7778-090-4. Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 27 листопада 2012.
  4. ↑ Jeff Benjamin (18 травня 2012). The 10 K-Pop Groups Most Likely to Break in America (англійська мова) . Rolling Stone. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 27 листопада 2012.
  5. ↑ Lina Yoon (26 серпня 2010). Korean Pop, with Online Help, Goes Global (англійська мова) . Time. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 27 листопада 2012.
  6. ↑ Oakeley, Lucas (24 лютого 2018). How K-pop Became a Propaganda Tool. theoutline.com (англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 5 червня 2018.
  7. ↑ Mehta, Ankita (2 лютого 2018). Superfan Kim Jong Un adjusted schedule to watch K-pop's Red Velvet perform (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 5 червня 2018.
  8. ↑ South Korea: Enhanced censorship on cultural contents. freemuse.org (англ.). 21 серпня 2012. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 5 червня 2018.
  9. ↑ Oh, Ingyu (1 грудня 2013). K-pop in Korea: How the Pop Music Industry is Changing a Post-Developmental Society (PDF). cross-currents.berkeley.edu (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 12 листопада 2020. Процитовано 5 червня 2018.
  10. ↑ Will, Jenny (4.06.2017). T.O.P apologizes for smoking marijuana in handwritten letter. www.allkpop.com (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 5 червня 2018.
  11. ↑ K-pop star T.O.P of BigBang arrested for marijuana use: Report. www.straitstimes.com (англ.). 1.06.2017. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 5 червня 2018.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: K-pop
  Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=K-pop&oldid=41671139