Відкрити головне меню

Міжнародна небесна опорна система координат

(Перенаправлено з ICRF)

Міжнаро́дна небе́сна опо́рна систе́ма координа́т (англ. ICRF — International Celestial Reference Frame) — фізична реалізація Міжнародної небесної системи відліку (ICRS)[Note 1] у діапазоні радіохвиль. Визначена у вигляді каталогу точних положень позагалактичних джерел (здебільшого квазарів). Їх положення визначено методом радіоінтерферометрії з наддовгою базою (РНДБ) із неперевершеною для інших методів точністю. Відповідна система відліку дуже близька до інерційної, оскільки зазначені позагалактичні джерела розташовані так далеко, що не мають хоч якогось помітного власного руху. Система підтримується Міжнародною службою обертання Землі[1].

ІсторіяРедагувати

Первинну опорну систему відліку Міжнародний астрономічний союз ухвалив 1997 року. Вона була визначена положеннями 212 джерел радіовипромінювання. Рівень шумів цієї системи становив близько 250 кутових мікросекунд, а стабільність осей — близько 20 кутових мікросекунд. Це було на порядок краще п'ятого фундаментального каталогу (FK5), який тоді вважався попередньою реалізацією Міжнародної небесної системи координат в оптичному діапазоні. Орієнтація ICRF була узгоджена з орієнтацією п'ятого фундаментального каталогу (у межах точності останнього)[2].

Відповідний каталог містив також положення 396 додаткових позагалактичних радіоджерел, координати яких було визначено з дещо меншою точністю (загалом — 608 джерел)[3].

1999 року було видано розширений каталог, що містив уточнені координати раніше визначених джерел, також до нього було додано 59 нових джерел, координати яких визначено новими спостереженнями (1994—1999 років). Загальна кількість джерел зросла до 667[4].

2004 року було видано другий розширений каталог, до якого додано спостереження 1999—2002 років. Загальна кількість джерел склала 717[5].

2009 року було створено оновлену опорну систему ICRF2 (первинна система відтоді отримала позначення ICRF1). ICRF2 визначена положеннями 295 компактних джерел радіовипромінювання (97 із яких було визначено в ICRF1). Рівень шумів становить приблизно 40 кутових мікросекунд, а стабільність її осей — близько 10 кутових мікросекунд. Загалом каталог містить 3414 радіоджерел, положення яких виміряно методом радіоінтерферометрії з наддовгою базою. Передбачається, що підтримка ICRF2 здійснюватиметься для набору 295 джерел, які мають найкращу стабільність положень та однозначну просторову структуру[2].

ПриміткиРедагувати

  1. В астрометрії, опорна система координат — це фізична реалізація системи відліку. 

ДжерелаРедагувати

  1. The International Celestial Reference Frame (ICRF). IERS. Federal Agency for Cartography and Geodesy. Процитовано 2017-12-22.  англ.
  2. а б IERS Technical Note No. 35: The Second Realization of the International Celestial Reference Frame by Very Long Baseline Interferometry. International Earth Rotation and Reference Systems Service (IERS). Архів оригіналу за 25 July 2015. Процитовано 5 April 2014. 
  3. Опорні системи координат. Науково-дослідний інститут Миколаївської астрономічної обсерваторії. 2010-11-02 16:45:01. Процитовано 2017-12-21. 
  4. ICRF-Ext.1: First Maintenance and Extension of the ICRF. IERS. Процитовано 2017-12-27.  (англ.)
  5. ICRF-Ext.2: Second Maintenance and Extension of the ICRF. IERS. Процитовано 2017-12-27.  (англ.)

ПосиланняРедагувати