Вікіпедія

Хінокітіол

хімічна сполука
(Перенаправлено з Hinokitiol)

Хінокітіол (β-туйяпліцин) є природною речовиною монотерпеноїдом, яка зустрічається в деревині дерев родини кипарисових. Це продукт хімічних перетворень трополону і один з туйяпліцинів.[1] Хінокітіол широко застосовується в продуктах для догляду за порожниною рота і має широким спектром противірусної, протимікробної[2], протимікробної[3] та протизапальної[4] активності. Хінокітіол – це іонофор цинку й заліза. Крім того, його схвалено в якості харчової добавки.[5]

Назва «хінокітіол» зобов'язане фактом початкового виділення його з тайванського хінокі в 1936 році.[6] Він практично відсутній у японському хінокі, в той час як міститься у високій концентрації (близько 0,04% маси серцевинної деревини) в ялівці канарському, в деревині кедра хіба (Thujopsis dolabrata) і в туї велетенській (Thuja plicata). Його можна легко витягти з деревини кедра за допомогою розчинника і ультразвуку.[7]

Хінокітіол структурно пов'язаний із трополоном, в якому відсутній ізопропіловий замісник. Трополони відомі як  хелатуючі агенти.

Протимікробна активність ред.

Хінокітіол має широкий спектр біологічних активностей, багато з яких були вивчені та описані в літературі. Перша і найбільш відома – це сильна протимікробна активність щодо багатьох бактерій і грибків, незалежно від стійкості до антибіотиків.[8][9] Зокрема, хінокітіол продемонстрував ефективність проти Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mutans і Staphylococcus Aureus, поширених патогенів людини.[10][11] . Крім того, було доведено, що хінокітіол має інгібуючу дію на Chlamydia trachomatis і може бути клінічно корисним у якості місцевого препарату.[12][13] Пізніші дослідження показали, що хінокітіол також демонструє противірусну активність при використанні в поєднанні зі з'єднанням цинку щодо кількох вірусів людини, включаючи риновірус, вірус Коксакі і менговірус.[14]

Інші активності ред.

Крім протимікробної активності широкого спектру дії хінокітіол має протизапальну і протипухлинну активність, описану в ряді досліджень клітин in vitro та дослідженнях на тваринах in vivo. Хінокітіол пригнічує ключові маркери і шляхи запалення, такі як TNF-a та NF-kB. Вивчається також його потенціал для лікування хронічних запальних або автоімунних станів. Виявлено, що хінокітіол надає цитотоксичний вплив на кілька відомих ліній ракових клітин, викликаючи автофагічні процеси.[15][16]

Дослідження по коронавірусу ред.

Потенційні противірусні ефекти хінокітіолу виникають внаслідок його дії в якості іонофора цинку. Хінокітіол забезпечує приплив іонів цинку в клітини, які пригнічують механізм реплікації РНК-вірусів і, отже, інгібують реплікацію вірусу.[14] До відомих РНК-вірусів відносяться вірус грипу людини і SARS.[17] ІІони цинку здатні значно пригнічувати реплікацію вірусу всередині клітин, і доведено, що активність залежить від припливу цинку. Дане дослідження було проведено з піритіоном іонофора цинку, функціонування якого дуже схоже з функціонуванням хінокітіолу.

У клітинних культурах хінокітіол пригнічує розмноження риновірусу людини, вірусу Коксакі і менговірусу. Хінокітіол перешкоджає обробці вірусних поліпротеїнів, пригнічуючи таким чином реплікацію вірусів. Хінокітіол пригнічує реплікацію вірусів, порушуючи обробку вірусного поліпротеїну. Противірусна активність хінокітіолу залежить від наявності іонів цинку.[18]

Іонофор заліза ред.

Хінокітіол проявив здатність відновлювати вироблення гемоглобіну у гризунів. Хінокітіол діє як іонофор заліза, направляючи залізо в клітини,[19][20] підвищуючи рівень внутрішньоклітинного заліза. Приблизно 70% заліза людини міститься в еритроцитах і, зокрема, в гемоглобіновому білку. Залізо необхідно майже всім живим організмам. Воно є критичним елементом деяких анатомічних функцій, таких як система перенесення кисню, синтез дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), а також перенесення електронів. Дефіцит заліза може призвести до таких захворювань крові, як анемія, яка здатна надати шкідливий вплив як на фізичну, так і на розумову діяльність.[21]

Дослідження по раку ред.

Випробування на клітинних культурах і на тваринах показали, що хінокітіол пригнічує метатезу[22][23] і надає антипроліферативну дію на ракові клітини.[24][25][26][27][28][29]

Дефіцит цинку ред.

У деяких ракових клітинах було виявлено дефіцит цинку, а повернення оптимального внутрішньоклітинного рівня цинку може сприяти пригніченню зростання пухлини. Хінокітіол є задокументованим іонофором цинку, однак на даний момент потрібні додаткові дослідження для визначення ефективних концентрацій для способів доставки хінокітіолу і цинку.

  • «Вплив цинку в раціоні на зростання меланоми і на експериментальні метастази...»[30]
  • «Дефіцит цинку в раціоні харчування сприяє розвитку раку стравоходу, викликаючи виразні ознаки запалення...»[31]
  • «Зв'язок між рівнем цинку в сироватці і раком легенів: метааналіз обсерваційних досліджень...» [32]
  • «Результати досліджень взаємозв'язку між дефіцитом цинку, супутніми мікроРНК і карциномою стравоходу...»[33]

Продукти, які містять хінокітіол ред.

Хінокітіол широко застосовується в ряді споживчих товарів, таких як косметика, зубна паста, спреї для порожнини рота, сонцезахисні засоби і засоби для росту волосся. Одним з провідних брендів в продажу споживчих товарів хінокітіолу є Hinoki Clinical. Hinoki Clinical (1956 р.) була заснована незабаром після того, як в 1955 році почалося перше «промислове отримання хінокітіолу»[34] Hinoki в даний час має більше 18 різних продуктів, до складу яких в якості інгредієнта входить хінокітіол. Ще один бренд, «Relief Life»,[35] досяг понад мільйон продажів своєї зубної пасти «Dental Series», що містить хінокітіол.[36] Інші відомі виробники продуктів на основі хінокітіолу: Otsuka Pharmaceuticals, Kobayashi Pharmaceuticals, Taisho Pharmaceuticals, SS Pharmaceuticals. Крім Азії деякі компанії, наприклад, Swanson Vitamins®, починають використовувати хінокітіол у споживчих товарах на таких ринках, як США[37] і Австралія[38], в якості антиоксидантної сироватки і в інших починаннях. У 2006 році в Канадському списку побутових хімікатів хінокітіол був охарактеризований як нестійкий, той, що біологічно не накопичується, і нетоксичний для водних організмів.[39] Група EWG присвятила сторінку інгредієнту хінокітіолу, вказавши, що він низьконебезпечний в таких областях, як «Алергія і імунотоксичність», «Рак» і «Внутрішньоутробна і репродуктивна токсичність».[40]

Dr ZinX ред.

2 квітня 2020 року, Advance Nanotek,[41] австралійський виробник оксиду цинку, подав спільно з AstiVita Limited заявку на патент[42] противірусної речовини, що включає різні засоби з догляду за порожниною рота[43], що містять хінокітіол як життєво важливий компонент. Бренд, який запровадив цей новий винахід, називається Dr Zinx. Він, ймовірно, запустить свою речовину, що комбінує цинк і хінокітіол, в 2020 році.[44][45] 18 травня 2020 року Dr ZinX опублікував результати випробування «Кількісне випробування суспензії для оцінки віруліцидної активності в медичній галузі»[46][47] , що показали редукцію «3,25 log» (редукцію на 99,9%) для чистої концентрації за 5 хвилин щодо котячого коронавируса (сурогату COVID-19)[48] Цинк є важливою харчовою добавкою і мікроелементом в організмі. За оцінками, 17,3% населення світу споживає недостатню кількість цинку.[49][50]

Історія ред.

Відкриття ред.

Хінокітіол був здобутий у 1936 році доктором Тецуо Нозое з ефірної олії тайванського кипариса. Відкриття цього з'єднання з гептагональною молекулярною структурою, якого, як стверджували, не існує в природі, було визнано в усьому світі як велике досягнення в історії хімії.[51]

Тецуо Нозое ред.

Тецуо Нозое народився в Сендаї, Японія, 16 травня 1902 року. У віці 21 рік він записався на курс хімії в Імператорському університеті Тохоку на хімічному факультеті.[52] Після його закінчення в березні 1926 року Нозое став науковим співробітником, але незабаром виїхав із Сендая на Формозу (в даний час відому як Тайвань) в кінці червня 1926 року.[53]

Основні наукові інтереси Нозое полягали у вивченні натуральних продуктів, особливо тих, які перебували на Формозі. Документована робота Нозое на Формозі стосувалася хімічних компонентів тайванського хінокі, місцевого хвойного дерева, що росте в гірських районах.[54] Нозое визначив нове з'єднання, хінокітіол, за компонентами цього виду і вперше повідомив про нього в 1936 році в спеціальному випуску Бюлетеня Хімічного товариства Японії.[55]

Коли в листопаді 1950 року Хімічним суспільством Лондона був організований симпозіум «Трополон і споріднені з'єднання», робота Нозое по хінокітіолу була згадана як новаторський внесок в хімію трополонов, що допомогло дослідженням Нозое отримати визнання на Заході.[56] Нозое зміг опублікувати свою роботу по хінокітіолу і його хімічним перетворенням в журналі «Nature» в 1951 році завдяки Дж. В. Куку, голові симпозіуму. Робота Нозое, що почалася з досліджень природних продуктів Тайваню і повністю підготовлена в Японії в 1950-х і 1960-х роках, відкрила нову область органічної хімії, так звану хімію небензоїдних ароматичних з'єднань.[57] Його роботу було добре прийнято в Японії, завдяки чому Нозое отримав Орден культури, найвищу нагороду за внесок дослідників і художників в 1958 році, у віці 56 років.[58]

Багатообіцяюче майбутнє ред.

Починаючи з 2000-х років, дослідники стали визнавати, що хінокітіол може представляти цінність як лікарський засіб, особливо для пригнічення бактерії Chlamydia trachomatis.

Хімік Мартін Берк і його колеги з Іллінойського університету в Урбані-Шампейні та інших наукових установ відкрили безліч медичних застосувань хінокітіолу. Метою Берка було подолання нерегулярності транспорту заліза у тварин. Брак деяких білків може привести до дефіциту заліза в клітинах (до анемії) або до зворотного ефекту, гемохроматозу.[59] Використовуючи генетично збіднені дріжджові культури як сурогати, дослідники провели скринінг бібліотеки малих біомолекул на наявність ознак транспорту заліза і, отже, зростання клітин. Хінокітіол продемонстрував властивості відновлення функціональності клітин. Подальша робота команди встановила механізм, за допомогою якого хінокітіол відновлює або скорочує клітинне залізо.[60] Потім вони перекинулися на дослідження ссавців і виявили, що генетично сконструйовані на брак «залізних білків» гризуни, які одержували корм у вигляді хінокітіолу, відновлювали накопичення заліза в кишечнику. В аналогічному дослідженні рибок даніо-реріо молекула відновила вироблення гемоглобіну.[61] У коментарі до роботи Берка зі співавторами хінокітіол названо «молекулою залізної людини». Це доречно й іронічно, бо ім'я першовідкривача Нозое можна перекласти на українську як «залізна людина».

Було також проведено безліч досліджень по пероральному застосуванню хінокітіолу, враховуючи зростання попиту на пероральні продукти на його основі. Одне з таких досліджень, яке задіяло вісім різних установ Японії, під назвою «Антибактеріальна активність хінокітіолу щодо стійких до антибіотиків і сприйнятливих патогенних бактерій, що переважають в порожнині рота і верхніх дихальних шляхах» прийшло до висновку, що «хінокітіол має антибактеріальну активність відносно широкого спектра патогенних бактерій і має низьку цитотоксичність відносно епітеліальних клітин людини».[11]

Актуальні дослідження ред.

  • «Zn2+ пригнічує активність РНК-полімерази коронавирусу і артеривірусу in vitro, а іонофори цинку блокують реплікацію цих вірусів в культурі клітин...»[17]
  • «Противірусна активність піритіону іонофорів цинку і хінокітіолу при інфекції пікорнавірусу...»[62]
  • «Виявлення SARS-асоційованого коронавирусу при промиванні горла і слини при ранній діагностиці...»[63]
  • «Висока експресія ACE2-рецептора 2019-nCoV на епітеліальних клітинах слизової оболонки порожнини рота...»[64]
  • «Противірусний лікарський препарат...»[65]
  • «Противірусний агент, цукерки для горла, рідина для полоскання горла і рота з використанням того ж засобу...»[66]
  • «Метод протибактеріальної і протигрибкової активності, метод лікування інфекційних захворювань і захисний косметичний метод...»[67]
  • «Захисний ефект хінокітіолу від втрати пародонту при експериментальному пародонтиті у мишей, викликаним накладенням нитки...»[68]
  • «Новий антидіабетичний комплекс Zn(II)-хінокітіол (β-туйяпліцин) зі способом координації Zn(O4)...»[69]
  • «[Zn(hkt)2] (цинк і хінокітіол) надавав основний вплив на периферійні органи, зменшуючи інтенсивність резистентності до інсуліну...»[70]

Список літератури ред.

  1. ↑ Chedgy RJ, Lim YW, Breuil C (May 2009). Effects of leaching on fungal growth and decay of western redcedar. Canadian Journal of Microbiology. 55 (5): 578—86. doi:10.1139/W08-161. PMID 19483786.
  2. ↑ Krenn BM, Gaudernak E, Holzer B, Lanke K, Van Kuppeveld FJ, Seipelt J (January 2009). Antiviral activity of the zinc ionophores pyrithione and hinokitiol against picornavirus infections. Journal of Virology. 83 (1): 58—64. doi:10.1128/JVI.01543-08. PMC 2612303. PMID 18922875. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
  3. ↑ Inamori Y, Shinohara S, Tsujibo H, Okabe T, Morita Y, Sakagami Y, Kumeda Y, Ishida N (September 1999). Antimicrobial activity and metalloprotease inhibition of hinokitiol-related compounds, the constituents of Thujopsis dolabrata S. and Z. hondai MAK. Biological & Pharmaceutical Bulletin. 22 (9): 990—3. doi:10.1248/bpb.22.990. PMID 10513629. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  4. ↑ Ye J, Xu YF, Lou LX, Jin K, Miao Q, Ye X, Xi Y (July 2015). Anti-inflammatory effects of hinokitiol on human corneal epithelial cells: an in vitro study. Eye. 29 (7): 964—71. doi:10.1038/eye.2015.62. PMC 4506343. PMID 25952949. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
  5. ↑ Stress Check System. Health evaluation and promotion. 43 (2): 299—303. 2016. doi:10.7143/jhep.43.299. ISSN 1347-0086.
  6. ↑ Murata I, Itô S, Asao T (December 2012). Tetsuo Nozoe: chemistry and life. Chemical Record. 12 (6): 599—607. doi:10.1002/tcr.201200024. PMID 23242794.
  7. ↑ Chedgy RJ, Daniels CR, Kadla J, Breuil C (2007). Screening fungi tolerant to Western red cedar (Thuja plicata Donn) extractives. Part 1. Mild extraction by ultrasonication and quantification of extractives by reverse-phase HPLC. Holzforschung. 61 (2): 190—194. doi:10.1515/HF.2007.033.
  8. ↑ Shih YH, Chang KW, Hsia SM, Yu CC, Fuh LJ, Chi TY, Shieh TM (June 2013). In vitro antimicrobial and anticancer potential of hinokitiol against oral pathogens and oral cancer cell lines. Microbiological Research. 168 (5): 254—62. doi:10.1016/j.micres.2012.12.007. PMID 23312825.
  9. ↑ Morita Y, Sakagami Y, Okabe T, Ohe T, Inamori Y, Ishida N (September 2007). The mechanism of the bactericidal activity of hinokitiol. Biocontrol Science. 12 (3): 101—10. doi:10.4265/bio.12.101. PMID 17927050.
  10. ↑ Wang TH, Hsia SM, Wu CH, Ko SY, Chen MY, Shih YH, Shieh TM, Chuang LC, Wu CY (28 вересня 2016). Evaluation of the Antibacterial Potential of Liquid and Vapor Phase Phenolic Essential Oil Compounds against Oral Microorganisms. PloS One. 11 (9): e0163147. Bibcode:2016PLoSO..1163147W. doi:10.1371/journal.pone.0163147. PMC 5040402. PMID 27681039. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  11. ↑ а б Domon H, Hiyoshi T, Maekawa T, Yonezawa D, Tamura H, Kawabata S, Yanagihara K, Kimura O, Kunitomo E, Terao Y (June 2019). Antibacterial activity of hinokitiol against both antibiotic-resistant and -susceptible pathogenic bacteria that predominate in the oral cavity and upper airways. Microbiology and Immunology. 63 (6): 213—222. doi:10.1111/1348-0421.12688. PMID 31106894. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  12. ↑ Yamano H, Yamazaki T, Sato K, Shiga S, Hagiwara T, Ouchi K, Kishimoto T (June 2005). In vitro inhibitory effects of hinokitiol on proliferation of Chlamydia trachomatis. Antimicrobial Agents and Chemotherapy. 49 (6): 2519—21. doi:10.1128/AAC.49.6.2519-2521.2005. PMC 1140513. PMID 15917561.
  13. ↑ Chedgy, Russell (2010). Secondary metabolites of Western red cedar (Thuja plicata): their biotechnological applications and role in conferring natural durability. LAP Lambert Academic Publishing. ISBN 978-3-8383-4661-8. {{cite book}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  14. ↑ а б Krenn BM, Gaudernak E, Holzer B, Lanke K, Van Kuppeveld FJ, Seipelt J (January 2009). Antiviral activity of the zinc ionophores pyrithione and hinokitiol against picornavirus infections. Journal of Virology. 83 (1): 58—64. doi:10.1128/JVI.01543-08. PMC 2612303. PMID 18922875.
  15. ↑ Lee TB, Jun JH (30 червня 2019). Can Hinokitiol Kill Cancer Cells? Alternative Therapeutic Anticancer Agent via Autophagy and Apoptosis. Korean Journal of Clinical Laboratory Science (англ.). 51 (2): 221—234. doi:10.15324/kjcls.2019.51.2.221.
  16. ↑ Jayakumar T, Liu CH, Wu GY, Lee TY, Manubolu M, Hsieh CY, Yang CH, Sheu JR (March 2018). Hinokitiol Inhibits Migration of A549 Lung Cancer Cells via Suppression of MMPs and Induction of Antioxidant Enzymes and Apoptosis. International Journal of Molecular Sciences. 19 (4): 939. doi:10.3390/ijms19040939. PMC 5979393. PMID 29565268. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  17. ↑ а б te Velthuis AJ, van den Worm SH, Sims AC, Baric RS, Snijder EJ, van Hemert MJ (November 2010). Zn(2+) inhibits coronavirus and arterivirus RNA polymerase activity in vitro and zinc ionophores block the replication of these viruses in cell culture. PLoS Pathogens. 6 (11): e1001176. doi:10.1371/journal.ppat.1001176. PMC 2973827. PMID 21079686.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  18. ↑ Krenn BM, Gaudernak E, Holzer B, Lanke K, Van Kuppeveld FJ, Seipelt J (January 2009). Antiviral activity of the zinc ionophores pyrithione and hinokitiol against picornavirus infections. Journal of Virology. 83 (1): 58—64. doi:10.1128/jvi.01543-08. PMC 2612303. PMID 18922875.
  19. ↑ Grillo AS, SantaMaria AM, Kafina MD, Cioffi AG, Huston NC, Han M, Seo YA, Yien YY, Nardone C, Menon AV, Fan J, Svoboda DC, Anderson JB, Hong JD, Nicolau BG, Subedi K, Gewirth AA, Wessling-Resnick M, Kim J, Paw BH, Burke MD (May 2017). Restored iron transport by a small molecule promotes absorption and hemoglobinization in animals. Science. 356 (6338): 608—616. doi:10.1126/science.aah3862. PMC 5470741. PMID 28495746. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  20. ↑ Service, Robert F. (11 травня 2017). Iron Man molecule restores balance to cells. Science. AAAS. doi:10.1126/science.aal1178. {{cite journal}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  21. ↑ Abbaspour N, Hurrell R, Kelishadi R (February 2014). Review on iron and its importance for human health. Journal of Research in Medical Sciences. 19 (2): 164—74. PMC 3999603. PMID 24778671.
  22. ↑ Jayakumar T, Liu CH, Wu GY, Lee TY, Manubolu M, Hsieh CY, Yang CH, Sheu JR (March 2018). Hinokitiol Inhibits Migration of A549 Lung Cancer Cells via Suppression of MMPs and Induction of Antioxidant Enzymes and Apoptosis. International Journal of Molecular Sciences. 19 (4). doi:10.3390/ijms19040939. PMC 5979393. PMID 29565268. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  23. ↑ Hinokitiol reduces tumor metastasis by inhibiting heparanase via extracellular signal-regulated kinase and protein kinase B pathway. www.medsci.org (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020.
  24. ↑ Lee, Tae Bok; Jun, Jin Hyun (30 червня 2019). Can Hinokitiol Kill Cancer Cells? Alternative Therapeutic Anticancer Agent via Autophagy and Apoptosis. The Korean Journal of Clinical Laboratory Science (англ.). 51 (2): 221—234. doi:10.15324/kjcls.2019.51.2.221. {{cite journal}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  25. ↑ Tu DG, Yu Y, Lee CH, Kuo YL, Lu YC, Tu CW, Chang WW (April 2016). Hinokitiol inhibits vasculogenic mimicry activity of breast cancer stem/progenitor cells through proteasome-mediated degradation of epidermal growth factor receptor. Oncology Letters. 11 (4): 2934—2940. doi:10.3892/ol.2016.4300. PMC 4812586. PMID 27073579.
  26. ↑ Zhang G, He J, Ye X, Zhu J, Hu X, Shen M, Ma Y, Mao Z, Song H, Chen F (March 2019). β-Thujaplicin induces autophagic cell death, apoptosis, and cell cycle arrest through ROS-mediated Akt and p38/ERK MAPK signaling in human hepatocellular carcinoma. Cell Death & Disease. 10 (4): 255. doi:10.1038/s41419-019-1492-6. PMID 30874538. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  27. ↑ Huang CH, Jayakumar T, Chang CC, Fong TH, Lu SH, Thomas PA, Choy CS, Sheu JR (September 2015). Hinokitiol Exerts Anticancer Activity through Downregulation of MMPs 9/2 and Enhancement of Catalase and SOD Enzymes: In Vivo Augmentation of Lung Histoarchitecture. Molecules. 20 (10): 17720—34. doi:10.3390/molecules201017720. PMID 26404213. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  28. ↑ Lee, Tae-Bok; Seo, Eun-Ju; Lee, Ji-Yun; Jun, Jin Hyun (1 грудня 2018). Synergistic Anticancer Effects of Curcumin and Hinokitiol on Gefitinib Resistant Non-Small Cell Lung Cancer Cells. Natural Product Communications (англ.). 13 (12): 1934578X1801301223. doi:10.1177/1934578X1801301223.
  29. ↑ Shih YH, Chang KW, Hsia SM, Yu CC, Fuh LJ, Chi TY, Shieh TM (June 2013). In vitro antimicrobial and anticancer potential of hinokitiol against oral pathogens and oral cancer cell lines. Microbiological Research. 168 (5): 254—62. doi:10.1016/j.micres.2012.12.007. PMID 23312825. Архів оригіналу за 29 липня 2015. Процитовано 25 червня 2020.
  30. ↑ Murray, Michael J.; Erickson, Kent L.; Fisher, Gerald L. (1 грудня 1983). Effects of dietary zinc on melanoma growth and experimental metastasis. Cancer Letters (англ.). 21 (2): 183—194. doi:10.1016/0304-3835(83)90206-9. ISSN 0304-3835.
  31. ↑ Taccioli C, Chen H, Jiang Y, Liu XP, Huang K, Smalley KJ, Farber JL, Croce CM, Fong LY (October 2012). Dietary zinc deficiency fuels esophageal cancer development by inducing a distinct inflammatory signature. Oncogene. 31 (42): 4550—8. doi:10.1038/onc.2011.592. PMID 22179833. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  32. ↑ Wang Y, Sun Z, Li A, Zhang Y (May 2019). Association between serum zinc levels and lung cancer: a meta-analysis of observational studies. World Journal of Surgical Oncology. 17 (1): 78. doi:10.1186/s12957-019-1617-5. PMC 6503426. PMID 31060563.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  33. ↑ Liu CM, Liang D, Jin J, Li DJ, Zhang YC, Gao ZY, He YT (November 2017). Research progress on the relationship between zinc deficiency, related microRNAs, and esophageal carcinoma. Thoracic Cancer. 8 (6): 549—557. doi:10.1111/1759-7714.12493. PMC 5668500. PMID 28892299.
  34. ↑ Hinoki Clinical History. Hinoki Clinical. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  35. ↑ Real Life Product Line. Anshin Tsuuhan. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 19 травня 2020.
  36. ↑ Dental Series Product Page. Rakuten. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  37. ↑ Antioxidant Serum. Swanson Vitamins US. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  38. ↑ Antioxidant Serum AU. Swanson Vitamins Australia. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  39. ↑ Secretariat, Treasury Board of Canada; Secretariat, Treasury Board of Canada. Detailed categorization results of the Domestic Substances List - Open Government Portal. open.canada.ca. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020.
  40. ↑ EWG Skin Deep® | What is HINOKITIOL. EWG (англ.). Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 17 червня 2020.
  41. ↑ Advance NanoTek | Zinc Oxide Powder. Advance NanoTek (англ.). Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 20 травня 2020.
  42. ↑ Health And Beauty | AstiVita. Health And Beauty | AstiVita (англ.). Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  43. ↑ IP Australia: AusPat. Australian Government - IP Australia. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  44. ↑ Patent Update AstiVita (PDF). Australian Stock Exchange. 20 травня 2020. Архів оригіналу (PDF) за 11 червня 2020.
  45. ↑ Zinc + Hinokitiol. Dr ZinX (англ.). Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  46. ↑ Barrett, Megan (18 травня 2020). AstiVita - Testing Results for Dr Zinx Zinc + Hinokitiol Combination (PDF). ASX (Australian Stock Exchange). Архів оригіналу (PDF) за 11 червня 2020. Процитовано 20 травня 2020. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  47. ↑ Barrett, Megan (18 травня 2020). Dr ZinX Test Results. Dr Zinx Oral Spray. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 20 травня 2020. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  48. ↑ Administration, Australian Government Department of Health Therapeutic Goods (7 травня 2020). Surrogate viruses for use in disinfectant efficacy tests to justify claims against COVID-19. Therapeutic Goods Administration (TGA) (англ.). Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  49. ↑ Wessells KR, Brown KH (29 листопада 2012). Estimating the global prevalence of zinc deficiency: results based on zinc availability in national food supplies and the prevalence of stunting. PloS One. 7 (11): e50568. Bibcode:2012PLoSO...750568W. doi:10.1371/journal.pone.0050568. PMC 3510072. PMID 23209782.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  50. ↑ Ervin RB, Kennedy-Stephenson J (November 2002). Mineral intakes of elderly adult supplement and non-supplement users in the third national health and nutrition examination survey. The Journal of Nutrition. 132 (11): 3422—7. doi:10.1093/jn/132.11.3422. PMID 12421862.
  51. ↑ Hinokitiol Discovery. Hinoki. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  52. ↑ Baosaree J, Rakharn N, Kammee D, Pengpajon P, Sriaphai S, Sittijanda S, Naudom U, Sriprang N, Namahoot J, Mopoung S (1 лютого 2018). The Effect of Rice Husk Charcoal and Sintering Temperature on Porosity of Sintered Mixture of Clay and Zeolite. Indian Journal of Science and Technology. 11 (8): 1—12. doi:10.17485/ijst/2018/v11i8/104310. ISSN 0974-5645. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  53. ↑ Murata, Ichiro; Ito, Sho; Toyonobu; Asao (2004). Tesuo Nozoe (1902–1996. European Journal of Organic Chemistry. European Chemical Societies Publishing: 899—928. {{cite journal}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  54. ↑ Nozoe, Tetsuo (March 1936). Über eie Farbstoffe im Holzteile des "Hinokl"-Baumes. I. Hinokitin Und Hinokitiol (Vorläufige Mitteilung). Bulletin of the Chemical Society of Japan. 11 (3): 295—298. doi:10.1246/bcsj.11.295. {{cite journal}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  55. ↑ Fujimori K, Kaneko A, Kitamori Y, Aoki M, Makita M, Masuda N, Hokari K (November 1998). Hinokitiol (β-Thujaplicin) from the Essential Oil of Hinoki [Chamaecyparis obtusa (Sieb. et Zucc.) Endl.] Journal of Essential Oil Research. 10 (6): 711—712. doi:10.1080/10412905.1998.9701018. ISSN 1041-2905.
  56. ↑ Nozoe T (June 1951). Substitution products of tropolone and allied compounds. Nature. 167 (4261): 1055—7. Bibcode:1951Natur.167.1055N. doi:10.1038/1671055a0. PMID 14843174.
  57. ↑ Kaji, Masanori (17 січня 2018). Development of the Natural Products Chemistry by Tetsuo Nozoe in Taiwan. Igniting the Chemical Ring of Fire. World Scientific. с. 357—368. doi:10.1142/9781786344557_0012. ISBN 978-1-78634-454-0. {{cite book}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  58. ↑ Lo TB (February 2015). Professor Tetsuo Nozoe and Taiwan. Chemical Record. 15 (1): 373—82. doi:10.1002/tcr.201402099. PMID 25597491.
  59. ↑ Hinokitiol. American Chemical Society (англ.). Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  60. ↑ Grillo AS, SantaMaria AM, Kafina MD, Cioffi AG, Huston NC, Han M та ін. (May 2017). Restored iron transport by a small molecule promotes absorption and hemoglobinization in animals. Science. 356 (6338): 608—616. Bibcode:2017Sci...356..608G. doi:10.1126/science.aah3862. PMC 5470741. PMID 28495746.
  61. ↑ Service, Robert F. (May 2017). Iron Man molecule restores balance to cells. Science Magazine (англ.). AAAS. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 20 травня 2020. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  62. ↑ Krenn BM, Gaudernak E, Holzer B, Lanke K, Van Kuppeveld FJ, Seipelt J (January 2009). Antiviral activity of the zinc ionophores pyrithione and hinokitiol against picornavirus infections. Journal of Virology. 83 (1): 58—64. doi:10.1128/JVI.01543-08. PMID 18922875. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
  63. ↑ Wang WK, Chen SY, Liu IJ, Chen YC, Chen HL, Yang CF та ін. (July 2004). Detection of SARS-associated coronavirus in throat wash and saliva in early diagnosis. Emerging Infectious Diseases (en-us) . 10 (7): 1213—9. doi:10.3201/eid1007.031113. PMC 3323313. PMID 15324540.
  64. ↑ Xu H, Zhong L, Deng J, Peng J, Dan H, Zeng X та ін. (February 2020). High expression of ACE2 receptor of 2019-nCoV on the epithelial cells of oral mucosa. International Journal of Oral Science. 12 (1): 8. doi:10.1038/s41368-020-0074-x. PMC 7039956. PMID 32094336.
  65. ↑ Dong, Liang C.; Pollock-Dove, Crystal; Wong, Patrick S. L. (2009), CHRONSET™: An OROS® Delivery System for Chronotherapy, Chronopharmaceutics, John Wiley & Sons, Inc., с. 175—186, doi:10.1002/9780470498392.ch8, ISBN 978-0-470-49839-2
  66. ↑ [1], "Antiviral agent and throat candy, gargle, and mouthwash using the same" 
  67. ↑ Arima Y, Hatanaka A, Tsukihara S, Fujimoto K, Fukuda K, Sakurai H (1997). Acavenging activities of α-, β-, γ-thujaplicins against active oxygen species. Chemical & Pharmaceutical Bulletin. 45 (12): 1881—1886. doi:10.1248/cpb.45.1881.
  68. ↑ Hiyoshi T, Domon H, Maekawa T, Yonezawa D, Kunitomo E, Tabeta K, Terao Y (April 2020). Protective effect of hinokitiol against periodontal bone loss in ligature-induced experimental periodontitis in mice. Archives of Oral Biology. 112: 104679. doi:10.1016/j.archoralbio.2020.104679. PMID 32062102.
  69. ↑ Yamane, Mizuki; Adachi, Yusuke; Yoshikawa, Yutaka; Sakurai, Hiromu (December 2005). A New Anti-diabetic Zn(II)–Hinokitiol (β-Thujaplicin) Complex with Zn(O 4 ) Coordination Mode. Chemistry Letters. 34 (12): 1694—1695. doi:10.1246/cl.2005.1694. ISSN 0366-7022. {{cite journal}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  70. ↑ Naito Y, Yoshikawa Y, Shintani M, Kamoshida S, Kajiwara N, Yasui H (2017). y Mice. Biological & Pharmaceutical Bulletin. 40 (3): 318—326. doi:10.1248/bpb.b16-00797. PMID 28250273.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хінокітіол&oldid=42313217