Гельсінкі

місто, столиця Фінляндії
(Перенаправлено з Helsinki)

Ге́льсінкі[15] (фін. Helsinki, фін. вимова: [ˈhelsiŋki] ( прослухати); швед. Helsingfors) — столиця та найбільше місто Фінляндії, розташоване на березі Фінської затоки Балтійського моря; адміністративний, політичний, економічний й освітньо-культурний центр країни.

Гельсінкі
фін. Helsinki
швед. Helsingfors
Helsinki montage 2015.jpg
Зверху вниз зліва направо: Катедральний собор, вигляд на центр міста з вежі Ероттаян, Свеаборг, Музей сучасного мистецтва «Кіасма», будівля парламенту, вигляд на центр міста з боку готелю «Torni», пляж Аурінколагті
Прапор Герб Гельсінкіd
Прапор Герб

Координати 60°10′32″ пн. ш. 24°56′03″ сх. д. / 60.1755600000277724° пн. ш. 24.934170000027780389° сх. д. / 60.1755600000277724; 24.934170000027780389Координати: 60°10′32″ пн. ш. 24°56′03″ сх. д. / 60.1755600000277724° пн. ш. 24.934170000027780389° сх. д. / 60.1755600000277724; 24.934170000027780389

Країна Flag of Finland.svg Фінляндія
Адмінодиниця Уусімаа
Межує з

сусідні нас. пункти
Еспоо[1][2], Вантаа[3][2], Sipood[4][2] ?
Голова Ян Вапаавуорі
Прізвисько Stadi[5] і Hesa[5]
Дата заснування 12 червня 1550[6]
Площа 213,75 км²
Висота центру 17 м
Водойма Фінська затока, Вантаа[d]
Клімат Вологий континентальний клімат зі спекотним літом
Офіційна мова фінська[7][8] і шведська[7][8]
Населення 642 045 осіб (31 серпня 2017)[9]
Катойконім фр. Helsinkienne[10]
фр. Helsinkien[10]
Міста-побратими Прага[11], Санкт-Петербург[12], Нуук, Софія, Осло, Копенгаген, Стокгольм[13], Рейк'явік, Київ (12 березня 1993)[14], Торсгавн, Пекін[13], Таллінн[13], Берлін[13]
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 9
GeoNames 658225, 658226
OSM r34914  ·R
Офіційний сайт hel.fi
Гельсінкі. Карта розташування: Фінляндія
Гельсінкі
Гельсінкі
Гельсінкі (Фінляндія)

Символами Гельсінкі вважаються вивірка та клен.

НаселенняРедагувати

Динаміка чисельності населення міста (з агломерацією)
Рік Населення
1550 1 500
1700 4 000
1750 6 000
1800 15 000
1850 50 000
1875 100 000
1900 180 000
1930 400 000
1950 610 000
1975 900 000
2004 1 240 000

Населення міста станом на 2009 рік — 559 тисяч жителів. Іноземні громадяни становлять приблизно 10 % населення міста. Два міста, що прилягають до Гельсінкі:

Гельсінкі разом з містами-супутниками Вантаа, Еспоо та Кауніайнен утворює столичний регіон з населенням понад мільйон осіб. Населення Великого Гельсінкі, територія якого включає 12 комун, перевищує 1 300 000 осіб.

Мовна ситуаціяРедагувати

У часи входження Фінляндії до Швеції у Гельсінкі переважало шведськомовне населення, насамперед серед шляхти. У 1870 році, коли Фінляндія входила до складу Російської імперії, панівними офіційними мовами в місті були: шведська — 57 %, фінська — 25,9 %, російська — 12,1 %; були поширені також німецька (1,8 %) та інші мови (3,2 %).

До 1890 року завдяки міграції фінських селян до міст і політиці російської влади, зацікавленої у послабленні шведського впливу, співвідношення стало таким: 45,6 % — шведська мова, 45,5 % — фінська, 6 % — російська і 2,9 % — інші.

У теперішній час офіційними в Гельсінкі визнаються дві мови — фінська і шведська, при цьому 86 % населення міста розмовляють фінською, 6 % — шведською, близько 4 % вважають рідною російську мову і ще 4 % — інші мови.

МуніципалітетРедагувати

 
Центральна Сенатська площа

Рада депутатів Гельсінкі складається з 85 осіб, яких обирають жителі строком на 4 роки.

Роль депутатів — виконання запитів громадян, постановка перед муніципалітетом завдань загального та економічного характеру та контроль за їх виконанням, а також проведення політики підвищення активності громадян і створення умов для можливості впливу на рішення муніципальної влади.

До функцій депутатів входить вирішення повсякденних завдань муніципалітету, питань фінансування і ведення економічної діяльності, питань надання послуг громадянам, вибір ревізорів та членів виконавчих органів, затвердження бюджету тощо.

Історія ГельсінкіРедагувати

Місто Гельсінкі засноване в 1550 році за наказом шведського короля Густава Вази в гирлі річки Вантаа. У 1643 році його перенесли південніше — на сучасне місце, що було пов'язано тим, що гавань виявилась надто мілкою.

У ході Великої Північної війни, у травні та липні 1713 року, а також 24 серпня 1742 року, у ході російсько-шведської війни 174143 років, місто захоплювали війська Російської імперії.

 
Середмістя Гельсінкі у 1820 році, тобто перед великою реконструкцією. Малюнок К. Л. Енгеля

У 1748 році на островах поблизу Гельсінкі шведами було розпочато будівництво фортеці Свеаборг (по-фінськи Суоменлінна), покликаної захистити місто з моря. У результаті почалося зростання міста, з'явилися перші міські кам'яниці. Проте столицею шведської Фінляндії залишалось Турку (Або).

18 лютого 1808 року, у ході нової російсько-шведської війни, місто знову було захоплено російськими військами і остаточно закріпилося за росіянами у 1809 році за Фредріксгамнським договором.

У 1812 році, через 3 роки після приєднання Фінляндії до Російської імперії, Гельсінкі було проголошено столицею Великого князівства Фінляндського. Гельсінкі стає значним культурним центром, 1873 року в місті заснували оперний театр, а 1882 році — Інститут музики.

Починаючи від 1917 року, Гельсінкі — столиця незалежної Фінляндії.

У роки Другої світової війни місто зазнало 50 бомбардувальних нальотів радянської авіації, але завдяки дієвості столичної протиповітряної оборони і заходам з дезорієнтації літаків противника на місто впало лише 5 % бомб, враховуючи і ті, що розірвалися в нежитлових паркових зонах. Це дало змогу пережити рекордну кількість бомбардувань із мінімальними втратами.

Після Другої світової війни місто стрімко розвивається. 1952 року Гельсінкі приймали Літні Олімпійські ігри 1952, у 1971 та 1994 роках — чемпіонати Європи з легкої атлетики, а в 2007 році — конкурс «Євробачення».

У 2000 році місто відсвяткувало своє 450-річчя й було «Культурною столицею Європи», а в 2012-му було «Світовою столицею дизайну».

ЕкономікаРедагувати

 
Kamppi Center, торговельно-транспортний комплекс у районі Камппі

Гельсінкі є центром регіону Великий Гельсінкі — економічної зони з 1,3 млн жителів та 660 тис. робочих місць. Столичний регіон формує близько 1/3 ВВП Фінляндії, а показник ВВП на душу населення тут приблизно в 1,3 рази більший ніж пересічний по країні[16].

Валова вартість Гельсінського столичного району вдвічі перевищує пересічні показники з 27 європейських метрополій, які дорівнюють даним, наприклад, по Стокгольму чи Парижу. І ця валова вартість останнім часом (2000-ні) стабільно демонструє щорічне зростання на рівні близько 4 %[17].

83 зі 100 найбільших фінських компаній мають власні штаб-квартири у Великому Гельсінкі (в тому числі й спільна фінсько-шведська лісопромислова компанія Stora Enso). Дві третини з 200 найбільш високооплачуваних управлінців-менеджерів Фінляндії проживають у Великому Гельсінкі і 42 % — безпосередньо в місті[18].

ТранспортРедагувати

 
Гельсінський трамвай

У Гельсінкі діють міжнародні аеропорти Гельсінкі-Вантаа, через який проходить майже 90 % рейсів на території Фінляндії, і Гельсінкі-Мальме.

У місті — великий порт, звідки здійснюються міжнародні пасажирські перевезення по всьому Балтійському морю. Поромні компанії Tallink Silja, Viking Line, Finnlines, Stella Lines забезпечують регулярні цілорічні відправлення в Таллінн, Стокгольм, Росток, Любек/Травемюнде, Санкт-Петербург.

Гельсінкі — важливий північноєвропейський залізничний вузол. У грудні 2010 року, зокрема, був пущений новий потяг «Алегро» між Гельсінкі та Санкт-Петербургом, що скоротив час у дорозі між містами до 3,5 години. Нині здійснюються дослідження й ведуться роботи з проектування підводного залізничного тунелю між Гельсінкі і Таллінном — його можлива довжина становить 60–80 км, орієнтовний термін будівництва — 10—15 років.

Громадський транспорт у Гельсінкі представлений метрополітеном, трамваями (у центрі і прилеглих до нього частинах міста), автобусами, приміськими потягами і муніципальними поромними лініями Кауппаторі — Суоменлінна, Катаянокка — Суоменлінна і Хаканіємі — Суоменлінна. Громадський транспорт у місті управляється міським транспортним управлінням Гельсінкі (фін. HKL, Helsingin kaupungin liikennelaitos, швед. HST, Helsingfors stads trafikverk).

Гельсінкі чітко поділяється на дві частини — історичну західну і сучаснішу східну (Itä-Helsinki,Östra Helsingfors), які сполучаються єдиною лінією метрополітену, а також великою мережею автодоріг.

У теплу пору року в Гельсінкі в 2000-х роках діяв сервіс безкоштовних громадських велосипедів CityBike — з численних велостоянок у середмісті кожен охочий міг узяти тимчасово велосипед під невелику грошову заставу для пересування в міському центрі, однак у 2010 році дія цієї програми була призупинена[19].

Географія і кліматРедагувати

Місто розташоване в скелястій місцевості. Історичний центр міста — на півострові з сильно порізаною береговою лінією. Перепади висот у місті значні, а скелі — звична складова частина пейзажу. На річках у межах міста є водоспади.

Клімат Гельсінкі — помірний, перехідний між континентальним і морським. Зима в місті — тривала і сніжна, літо — прохолодне й коротке. Максимум опадів припадає на осінь.

Клімат Гельсінкі (Helsinki) (Kaisaniemi)
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Абсолютний максимум, °C 8,5 11,8 15,1 21,9 27,6 30,9 34,0 31,2 26,2 17,5 11,6 9,8
Середній максимум, °C −1,7 −2,3 1,2 6,8 14,0 18,7 20,9 19,3 14,9 8,6 3,6 0,2
Середня температура, °C −4,3 −5 −1,5 3,6 10,0 14,9 17,3 16,0 11,0 6,2 1,4 −2,4
Середній мінімум, °C −6,9 −7,7 −4,2 0,4 6,0 11,0 13,7 12,6 8,1 3,8 −0,8 −5
Абсолютний мінімум, °C −34,3 −31,5 −24,5 −16,3 −4,8 0,7 5,4 2,8 −4,5 −11,6 −18,6 −29,5
Норма опадів, мм 47 36 38 36 32 49 62 78 66 73 68 58
Джерело: Статистика за період 1971–2000[20]

Стандарти життя і соціальна сфераРедагувати

 
Темппеліаукіо — лютеранська церква побудована прямо в скелі

Гельсінкі — традиційний лідер різноманітних рейтингів міст і столиць світу, які враховують різні параметри, від рівня життя та комфорту, до екологічної ситуації[21][22], причому за екологічними показниками Гельсінкі не раз визначались «найчистішою» європейською столицею.

Одним із яскравих свідчень підходів влади до екології і стандартів життя є водопровідна вода відмінної якості, яка постачається у квартири містян одним з найдовших (120 км) тунелів Пяййянне, а бутильована вода з-під крана в Гельсінкі продається навіть у низці країн світу[23].

Столиця Фінляндії має 31 медичний центр та 8 лікарень, численні заклади культури (див. тут), 70 муніципальних дитячих майданчиків, 25 пляжів, 902 ресторани та 44 готелі. І це при тому, що містом з населенням 560 тисяч мешканців керує лише 85 депутатів.

ОсвітаРедагувати

У Гельсінкі налічується 190 загальноосвітніх шкіл, 41 середня школа та 15 професійно-технічних інститутів. Половина з 41 середніх шкіл є приватними або державними, решта — муніципальними. Вищу освіту в місті можна здобути у 8 університетах і 4 політехнічних вишах.

Гельсінські університети:

Політехнічні виші міста:

  • Університет прикладних наук Haaga-Helia;
  • Муніципальний Університет прикладних наук;
  • Гельсінська політехніка «Аркада».

КультураРедагувати

 
Пам'ятник Югану Людвігу Рунебергу на Еспланаді у Гельсінкі

Гельсінкі — найбільший культурний осередок країни, тут працюють заклади культури і дозвілля державного і муніципального значення: близько 10 театрів і концертних залів, понад 70 музеїв, до 50 кінотеатрів, 50 філіалів міських бібліотек і насамперед Національна бібліотека Фінляндії. Визнанням високого культурного рівня міста стало обрання Гельсінкі культурною столицею Європи в 2000 році.

Театри і культурні центриРедагувати

 
Фінський національний театр розташований у самому центрі Гельсінкі перед площею Раутатіенторі
 
Музей класичного мистецтва Атенеум

У Гельсінкі є Національний оперний театр Фінляндії, а також безліч театрів, серед яких Фінський національний театр, Театр Савой, Міський театр Гельсінкі, Олександрівський театр, Ляльковий театр Сампо[24].

Центром проведення виставок і фестивалів є «культурна фабрика Korjaamo» (Kulttuuritehdas Korjaamo), зведена 2004 року.

МузеїРедагувати

Основні гельсінські музеї:

Відомі людиРедагувати

  • Йорн Доннер — фінський шведськомовний письменник, режисер, сценарист, продюсер, кінокритик, актор.
  • Touko Laaksonen — фінський художник, відрізнявся гомоеротичними, а й часто порнографічними роботами, які містили стилізовані сцени з чоловіками в фетишистських ситуаціях: рабство, БДСМ, домінування. Його роботи сповнені сцен групового сексу та сексу на один раз. Відомий під псевдонімом Tom of Finland (англ. Том з Фінляндії).
  • Якоб Седерман — перший Європейський омбудсмен, відомий політичний і державний діяч Фінляндії.
  • Якоб Юганнес Седергольм — геолог і петрограф.
  • Маґнус Ліндберґ — композитор та піаніст.
  • Вяйньо Таннер — політик, дипломат.
  • Моріц Стіллер (1883- 1928, Стокгольм, Швеція) — шведський актор, сценарист та режисер німого кіно
  • Таня Вебер (*1926 ) — італійська акторка і фотомодель фінського походження.

Посольство УкраїниРедагувати

Посольство України у Фінляндії: Vähäniityntie 9, 00570 Helsinki

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. https://web.archive.org/web/20140529172146/http://www.uudenmaanliitto.fi/tietopalvelut/uusimaa-tietopankki/aluejaot
  2. а б в https://www.stat.fi/org/avoindata/paikkatietoaineistot/kuntapohjaiset_tilastointialueet.html
  3. http://www.uudenmaanliitto.fi/tietopalvelut/uusimaa-tietopankki/aluejaot
  4. http://www.kuntakartta.org
  5. а б http://hdl.handle.net/10315/2924
  6. http://www.hel.fi/hki/helsinki/fi/Helsinki-tietoa+ja+linkkej_/Helsingin+historia
  7. а б http://books.google.com/books?id=qb6NAQAAQBAJ&pg=PA124
  8. а б http://www.stat.fi/meta/luokitukset/kunta/001-2012/luokitusavain_ks.html
  9. http://pxnet2.stat.fi/PXWeb/pxweb/fi/StatFin/StatFin__vrm__vamuu/statfin_vamuu_pxt_001.px/?rxid=6c2b3d86-5c9d-4be3-8fc3-6008576380c4
  10. а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
  11. https://web.archive.org/web/20130625205859/http://zahranicnivztahy.praha.eu/jnp/cz/partnerska_mesta/index.html
  12. http://eng.gov.spb.ru/figures/ities
  13. а б в г https://www.hel.fi/helsinki/en/administration/enterprises/competitive/international-activities/
  14. https://old.kyivcity.gov.ua/files/2018/2/15/Mista-pobratymy.pdf
  15. Український правопис 2019, § 122. Звуки /g/, /h/ — Ге́льсінкі
  16. Helsinki Region Statistics перевірено: 2010-12-10.
  17. Kansilehti2.vp (PDF). Архів оригіналу за 2009-03-26. Процитовано 2010-04-13. 
  18. Helsingin Sanomat – International Edition – Metro. Hs.fi. 2005-11-09. Архів оригіналу за 2011-11-19. Процитовано 2009-07-08. 
  19. Helsinki Suspending Free City Bike Programme, YLE, 12.04.2010
  20. Climatological statistics for the normal period 1971–2000. Fmi.fi. Архів оригіналу за 2010-04-27. Процитовано 2010-04-13. 
  21. Київ потрапив у першу сотню найкомфортніших міст світу
  22. Найчистіші та найбрудніші міста на gazet.net[недоступне посилання з липня 2019]
  23. Bottled water sells Архівовано 11 жовтень 2009 у Wayback Machine., Finnfacts
  24. О финском театре[недоступне посилання з квітня 2019]

ПосиланняРедагувати