Солодушка великоквіткова
| Солодушка великоквіткова | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Hedysarum grandiflorum Pall., 1773 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Солодушка великоквіткова[1][2] або солодушка великоцвіта[3] (Hedysarum grandiflorum) — вид рослин родини бобові (Fabaceae), поширений у пд.-сх. Європі й зх. Сибіру.
Опис ред.
Багаторічник 20–40 см завдовжки. Чашечка наполовину коротша за віночок; човник віночка коротший його прапора; боби поперечно-зморшкуваті; листочки зверху темно-зелені, негусто опушені[2].
Поширення ред.
Європа: Україна, Болгарія, Румунія, пд.-зх. Росія; Азія: зх. Сибір[4][5].
В Україні зростає на крейдяних і вапнякових відслоненнях — у сх. ч. Лісостепу і півд. ч. Степу, зрідка[2]. Входить у списки регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Одеської, Харківської областей[1].
Практичне використання ред.
Коріння їстівне. Свого часу відігравало велику роль у харчуванні місцевого населення. Його їдять сирим і приготовленим різним способом. Варені корені солодушки обкачують у борошні і смажать, отримуючи надзвичайно смачну й поживну страву. Кладуть коріння також у всілякі юшки, овочеві салати.[6]
Галерея ред.
Джерела ред.
- ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 199. (рос.)(укр.)
- ↑ Hedysarum grandiflorum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 15.02.2018. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 15.02.2018. (англ.)
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.74