Відкрити головне меню
«Салвіа» (K97)
HMS Salvia (K97)
HMS Salvia FL18637.jpg
Корвет «Салвіа». 1943
Служба
Тип/клас корвет типу «Флавер»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність  Військово-морські сили Великої Британії
На честь другий корабель флоту на ім'я «Салвіа»[Прим. 1]
Корабельня William Simons and Company, Ренфрю
Замовлено 31 серпня 1939
Закладено 26 вересня 1939
Спущено на воду 6 серпня 1940
Введено в експлуатацію 20 вересня 1940
На службі 19401941
Загибель 24 грудня 1941 року затоплений німецьким підводним човном U-568 на відстані 100 миль західніше Александрії
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва на Середземному морі
Мальтійські конвої
Бій біля мису Спартівенто
Операція «Іксес»
Операція «Демон»
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 925 тонн (стандартна)
Довжина 62,48 м
Ширина 10,06 м
Висота 3,51 м
Технічні дані
Рухова установка 1 × парова машина Scotch
Гвинти 1
Потужність 2 750 к.с. (2 050 кВт)
Швидкість 16 вузлів (29,6 км/год)
Дальність плавання 3 500 миль (6 482 км) на швидкості 12 вузлів (22,2 км/год)
Екіпаж 85 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 1 × 102-мм гармата BL 4-inch Mk IX
Торпедно-мінне озброєння 2 бомбомети
2 бомбоскидачі Mk.II
40 глибинних бомб
Зенітне озброєння 2 × 12,7-мм зенітних кулемети Vickers .50
2 × 7,7-мм кулеметів «Льюїс»

«Салвіа» (англ. HMS Salvia (K97) — військовий корабель, корвет типу «Флавер» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

Корвет «Салвіа» був закладений 26 вересня 1939 року на верфі компанії William Simons and Company у Ренфрю. 6 серпня 1940 року він був спущений на воду, а 20 вересня 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Корабель брав участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, бився переважно на Середземному морі, супроводжував конвої. 23 грудня 1941 року корвет врятував близько 100 людей із затопленої поблизу лівійського узбережжя німецьким підводним човном U-559 британської плавучої в'язниці «Шантін». Вже за декілька годин інший ПЧ U-568 торпедував «Салвію» приблизно на відстані 100 миль західніше Александрії, куди прямував корвет. У наслідок атаки загинули усі члени екіпажу та врятовані (серед яких було багато італійських та німецьких військовополонених), ніхто не врятувався.

ІсторіяРедагувати

1940Редагувати

Після введення в експлуатацію «Салвіа» перейшов до Тоберморі, звідкіля до Ліверпуля й 16 листопада вийшов разом з однотипними корветами «Піоні», «Гайоцинт», «Глоксініа» до 10-ї групи корветів, що базувалися на Середземному морі в Александрії. 23 листопада кораблі прибули до Гібралтару, де відразу підключилися до виконання першого бойового завдання.

У листопаді 1940 року корвет «Салвіа» залучався до проведення операції «Коллар». Операція Collar була спланована командуванням британських ВМС, як комплексна операція з проведення конвою з необхідним вантажем для військ, що дислокувалися на Мальті, у Греції та на Криті. Одночасно за задумом флотського керівництва здійснювався перехід кількох кораблів до нових баз і перекидання військ морем. Для реалізації всіх завдань наявні військово-морські сили було поділено на 3 оперативні групи: оперативна група «B»[Прим. 2], оперативна група «F»[Прим. 3] та оперативна група «D»[Прим. 4].

25 листопада конвой «Коллар» пройшов через Гібралтарську протоку й увійшов до Середземного моря. Військові транспортні судна Clan Forbes і Clan Fraser прямували з вантажем на Мальту, водночас транспорт New Zealand Star продовжував свій шлях до бухти Суда у супроводі есмінців: «Дункан», «Готспар», «Велокс», «Відет», «Реслер» і корветів: «Піоні», «Салвіа», «Глоксініа», «Гайоцинт». З есмінців тільки «Велокс» і «Реслер» прикривали судна в Сицилійській протоці.

Далеке прикриття конвою в східній частині Середземного моря забезпечувала оперативна група «С» Середземноморського флоту: авіаносець «Ігл», лінкори «Малайя» і «Барем».

Вихід британського флоту з Александрії привернув увагу італійців і в 12:00 26 листопада потужні сили італійського флоту під командуванням адмірала І.Кампіоні висунулися в район мису Спартівенто, Сардинія (на відстані близько 350 миль) з наміром перехопити мальтійський конвой та раптовим ударом завдати поразки противникові.

27 листопада відбулася битва, яка згодом стала відома як бій біля мису Спартівенто, а з італійського боку — бій біля мису Теулада. Незважаючи на деяку перевагу в силах на початок битви, італійці не наважилися скористатися своєю перевагою та розгромити противника. У цілому морський бій тривав лише 54 хвилини, і обидва флоти, не скориставшись результатами швидкоплинного вогневого контакту між бойовими кораблями, відступили з поля битви.

У грудні корвет залучався до супроводження конвою ME-5А, що прямував з Мальти й складався з порожніх транспортних суден, які переганяли до Александрії: Breconshire, Clan Ferguson, Clan Macaulay і Memnon. 20 грудня конвой вийшов після полудня в супроводі крейсера ППО «Калькутта», есмінця «Райнек» і корветів «Гайоцинт», «Піоні» і «Салвіа» і 23 грудня неушкодженим прибув до Александрії.

 
 
«Салвіа»
Місце загибелі корвета

1941Редагувати

Докладніше: Операція «Іксес»

10 січня 1941 року з Мальти вийшов конвой ME-6, який включав тихохідні вантажні судна Devis, Hoegh Hood, Rodi, Trocas, Volo і танкери Plumleaf і Pontfield, під охороною трьох корветів: «Гайоцинт», «Піоні» й «Салвіа». Уранці крейсери «Аякс», «Орайон», «Перт» і «Йорк» зустріли конвой і приєдналися до нього, посиливши його охорону. Незабаром на захисті конвою лишився тільки крейсер «Йорк»; корвети разом з іншими крейсерами пішли до бухти Суда. Есмінець «Нубіан» приєднався до конвою о 08:00 12 січня, змінивши «Йорк», який залишив конвой в 10:00 того ж дня. Конвой без втрат прибув до Александрії 13 січня.

У грудні 1941 року в ході кампанії в Західній Пустелі, «Салвіа» вийшов у складі конвою TA 5 з Тобруку до Александрії. 23 грудня близько 19:02 біля узбережжя Киренаїки, у східній Лівії, німецький підводний човен U-559 капітан-лейтенанта Ганса Гайдтмана торпедував британську плавучу в'язницю «Шантін», на якій перебувало від 800 до 1000 італійських та німецьких військовополонених, захоплених у боях у Північній Африці, під охороною 40 британських солдатів. Судно затонуло за 5 хвилин, не встигнувши спустити на воду навіть рятувальні шлюпки. Екіпаж «Салвії» встигнув врятувати декілька офіцерів судна, а також близько 100 військовополонених, що опинилися у воді. Ескортний міноносець типу «Хант» «Хітроп» врятував також з води від 11 до 19 постраждалих.

Близько 01:35 24 грудня 1941 року приблизно на відстані 100 миль західніше Александрії, куди прямував корвет, інший ПЧ, U-568, торпедував «Салвію» чотирма торпедами. Одна з них влучила в центр корабля, переломивши його навпіл і спровокувавши виливання бункерної нафти на поверхню моря. Паливо спалахнуло, і корвет швидко затонув. «Піоні» вжив спробу знайти вцілілих, проте ніхто не врятувався[1].

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
Джерела