Вікіпедія

Бетельгейзе

друга за яскравістю зоря в сузір'ї Оріона
(Перенаправлено з HD 39801)

Бетельге́йзе (Alpha Orionis, α Ori) — друга за яскравістю зоря в сузір'ї Оріона, десята — найяскравіша зоря на нічному небі. Разом із Сіріусом (α Великого Пса, −1,46m) і Проціоном (α Малого Пса, 0,38m) утворює астеризм Зимовий Трикутник в екваторіальній частині неба та є центром астеризму Зимове Коло.

Бетельгейзе

Положення у сузір'ї Оріона
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Оріон
Пряме піднесення 05h 55m 10,3s
Схилення +07° 24′ 25″
Видима зоряна величина (V) от +0,2 до +1,2
Характеристики
Спектральний клас M2Iab
Показник кольору (B−V) 1,86
Показник кольору (U−B) 2,06
Тип змінності SR c (Напівправильна)
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +21,0 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 27,33 мас/р
Схил.: 10,86 мас/р
Паралакс (π) 7,63 ± 1,64 мас
Відстань ≈ 642 св. р.
(≈ 197[1] пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		−5,14
Фізичні характеристики
Маса 17 M☉
Радіус 650 R☉
Світність 40 000—100 000
(болометрична) L☉
Ефективна температура 3600 K
Вік ≈0.01 млрд. років
Інші позначення
Alpha Orionis, 58 Ori, HR 2061, BD+7°1055, HD 39801, SAO 113271, FK5 224, HIP 27989.
Посилання
SIMBADдані для HD39801

Назва ред.

За однією з версій, назва походить від араб. إبط الجوزاء‎ «пахва близнюка», що вказує розташуванням зорі у фігурі Оріона. Існує інша версія: від араб. يد الجوزاء‎ «рука близнюка».

2016 року Міжнародний астрономічний союз створив робочу групу в справах назв зір (англ. WGSN — Working Group on Star Names), щоб стандартизувати й каталогізувати власні назви зір для потреб міжнародної астрономічної спільноти; перший опублікований WGSN список[2] закріплював назву Betelgeuse для цієї зорі. Під цією самою назвою вона внесена в Каталог назв зір Міжнародного астрономічного союзу.[3]

Характеристика ред.

Бетельгейзе — червоний надгігант, напіврегулярна змінна зоря, блиск якої змінюється від 0,2m до 1,2m й у середньому становить близько 0,7m. Відстань до зорі складає приблизно 430 св. років, а її світність — 40 000—100 000 світностей Сонця (болометрична). Це одна з найбільших відомих зір: якщо її розташувати на місці Сонця, то щонайменше вона заповнила б орбіту Марса, а щонайбільше — досягала б орбіти Юпітера. Об'єм Бетельгейзе принаймні в 160 млн разів перевищує об'єм Сонця; його маса перевищує масу Сонця в 15–20 разів. Один оберт навколо своєї осі Бетельгейзе робить за 17 років.

Історія спостережень ред.

Червоний колір Бетельгейзе був помічений ще в античності: про нього, зокрема, згадував давньогрецький учений Клавдій Птолемей. Цікаво, що перед трьома століттями до Птолемея астрономи Давнього Китаю[4] визначали колір зорі як жовтий. У XIX столітті, до появи сучасної системи класифікації зір, італійський астроном і священник Анджело Секкі у своїй класифікації відніс Бетельгейзе до ІІІ[5] класу зір (помаранчеві та червоні гіганти).

Уперше зміну блиску Бетельгейзе описав Джон Гершель у своїй праці «Нариси з астрономії» (Outlines of Astronomy, 1849). Учений спостерігав цикли зміни блиску Бетельгейзе у 1836—1852 роках і описав максимуми блиску в 1837 і 1839 роках, коли вона стала яскравішою за Рігель[джерело?].

У записах Американської асоціації спостерігачів змінних зір (AAVSO) зафіксовано максимум яскравості 0,2m у 1933 й 1942 роках і мінімум 1,2m у 1927 й 1941 роках.

13 грудня 1920 року американський фізик Альберт Майкельсон та астроном Френсіс Піз в обсерваторії Маунт-Вілсон за допомогою астрономічного інтерферометра виміряли видимий із Землі кутовий розмір зорі, що склав 0,047″[6].

Бетельгейзе стала першою після Сонця зорею, для якої отримано зображення диска й плям на ньому: спочатку за допомогою телескопів Stratoscope,[7][відсутнє в джерелі][8] а пізніше, у 1997—2000 роках, за допомогою телескопа COAST[9].

Спостереження у високій роздільності, зроблені супутником AKARI, виявили навколо Бетельгейзе ударну хвилю, що виникає внаслідок руху зорі в міжзоряному середовищі. Інтенсивний зоряний вітер, характерний для зір на пізній стадії еволюції, зіштовхується з навколишнім середовищем. На зйомці в інфрачервоному випромінюванні це помітно у вигляді дуг навколо зорі. Розмір і вигляд цих дуг дозволили оцінити швидкість Бетельгейзе відносно навколишнього середовища: близько 30 км/с[10].

Лауреат Нобелівської премії з фізики Чарлз Гард Таунс планує продовжувати моніторинг Бетельгейзе за допомогою спеціального спектрометра для інтерферометра[11].

На початку 2023 року Бетельгейзе знову почав поводитися дивно. Він уже привернув був увагу астрономів у 2019—2020 роках, коли сталася подія, відома як «велике потьмяніння», і тепер Бетельгейзе знову став незвичайно яскравим. Зараз її яскравість складає 142 % звичайної, хоч дещо і коливається. У квітні 2023 року Бетельгейзе досягла піку яскравості в 156 % звичайного, і вчені очікують, що в майбутньому яскравість тільки зростатиме. Зараз він став сьомою за яскравістю зіркою в нічному небі, хоча зазвичай займала 10-те місце. Дослідники вважають, що поведінка Бетельгейзе пов'язана з нестабільністю, що почалася після потьмяніння 2019 року. У науковому дослідженні група вчених під керівництвом Моргана Маклауда з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики з'ясувала, що 400-денний цикл зміни яскравості Бетельгейзе скоротився вдвічі. Цей цикл пульсації обумовлений розширенням і стисненням усередині зірки. Згідно з моделюванням, проведеним Маклеодом і його колегами, всередині Бетельгейзе міг виникнути конвективний шлейф, який перетворився на матеріал, що відривається від зірки; цей процес зруйнував 400-денний цикл зірки, створивши натомість 200-денний[12][13].

24 жовтня 2023 року на сервері препринтів arXiv опубліковано чергову гіпотезу, яка пояснює незвичайні зміни яскравості зірки. Згідно з нею, цілком можливо, що надгігант Бетельгейзе поглинув іншу зірку. Моделювання показало, що злиття зорі з масою, в 16 разів більшою за масу Сонця (прим. — приблизна маса Бетельгейзе), з зорею з масою, в чотири рази більшою від маси Сонця, призводить до повного поглинання меншої. Це супроводжується сильним викидом енергії і випромінюванням; крім того, злиття двох зірок не припиняє еволюцію червоного надгіганта і може супроводжуватися викидами газу зі швидкістю 200—300 км/с, — повідомили вчені[14][15].

Відповідно до повідомлення LiveScience, Бетельгейзе ненадовго зникне 12 грудня 2023 року, о 3:17 (за київським часом), коли астероїд 319 Leona закриє собою зірку. Подія, яка триватиме лише 12 секунд, стане цінною можливістю для астрономів створити карту поверхні гігантської зірки, яку вчені пов'язують з її нещодавньою дивною поведінкою. Спостерігати унікальне явище можна буде лише з обмеженого регіону нашої планети, а саме від Азії до південної Європи, Флориди (США) та східної Мексики. Спеціалісти Virtual Telescope Project транслюватимуть затемнення в онлайн-режимі[16][17].

Видимість ред.

У нічному небі Бетельгейзе досить легко помітити неозброєним оком завдяки її червоно-помаранчевому кольору. У північній півкулі починаючи з січня Бетельгейзе піднімається на східній стороні неба після заходу Сонця. Від середини вересня до середини березня зоря видима практично в кожній точці земної кулі, за винятком декількох дослідницьких станцій в Антарктиді на південь від широти 82°. У травні (для помірних північних широт) або червні (для південних широт), зорю можна спостерігати низько на західному горизонті після заходу сонця; від середини серпня її видно в передсвітанкові години. У червні-липні Бетельгейзе «ховається» в денному світлі й невидима для неозброєного ока (її можна побачити лише в телескоп). Найкращим часом для спостереження Бетельгейзе вважається середина грудня.

Еволюція ред.

Бетельгейзе є червоним надгігантом, який еволюціонував від O-зорі головної послідовності. З фізичних характеристик зорі (розміру, спектрального класу, кольору) видно, що Бетельгейзе перебуває на завершальній стадії еволюції і невдовзі закінчить своє існування спалахом наднової[18]. Після цього Бетельгейзе, можливо, перетвориться на білого карлика. Варіанти еволюції зорі залежать від її маси та інших фізичних параметрів.

У разі спалаху зоря може збільшити свою яскравість до −9m, що приблизно дорівнює яскравості півмісяця. Після вибуху блиск поступово спадатиме, що зробить зорю невидимою неозброєним оком. За кілька століть на місці плеча Оріона з'явиться туманність.

Згадки в культурі ред.

Назва фільму Бітлджус (Beetlejuice, 1988) є алюзією на назву зорі[19].

У книзі й фільмі «Путівник Галактикою» Форд Префект походить із «планети неподалік Бетельгейзе».

Посилання ред.

  • Бетельгейзе // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  • Зображення гарячих плям на поверхні Бетельгейзе у видимому та інфрачервоному діапазонах, отримане застосовуючи методи наземної інтерферометрії з високою роздільною здатністю.
  • Betelgeuse. SolStation. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 8 листопада 2006. (англ.)

Примітки ред.

  1. ↑ Graham M. Harper, Alexander Brown, Edward F. Guinan (квітень 2008). A New VLA-Hipparcos Distance to Betelgeuse and its Implications. Т. 135, № 4. с. 1430—1440. doi:10.1088/0004-6256/135/4/1430. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 18 лютого 2020. {{cite book}}: Проігноровано |journal= (довідка)
  2. ↑ Bulletin of the IAU Working Group on Star Names, No. 1 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2018. Процитовано 8 червня 2017.
  3. ↑ IAU Catalog of Star Names. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 8 червня 2017.
  4. ↑ Information, Reed Business (22 October 1981). Ancient Chinese Suggest Betelgeuse is a Young Star. New Scientist. 92 (1276): 238. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 8 червня 2017.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 8 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Физика космоса. Рипол Классик. Процитовано 20 лютого 2023.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)
  7. ↑ NASM Space Artifacts: Stratoscope I Primary Mirror. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 18.08.2017.
  8. ↑ Space History Division (DHD/DL 7/98). NASM Space Artifacts: Stratoscope II Model, 1:16 scale. Smithsonian, National Air and Space Museum. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 18.08.2017.
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 8 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 8 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ C. H. Townes, E. H. Wishnow, D. D. S. Hale, and B. Walp. A systematic change with time in the size of Betelgeuse. // Published 2009 May 11 • © 2009. The American Astronomical Society. All rights reserved. The Astrophysical Journal, Volume 697, Number 2
  12. ↑ Betelgeuse Is Being Weird Again. What Gives? // By Michelle Starr. 23 May 2023
  13. ↑ Зірка Бетельгейзе знову поводиться дивно: чому це відбувається. 24.05.2023, 17:46
  14. ↑ Betelgeuse as a Merger of a Massive Star with a Companion. // Sagiv Shiber, Emmanouil Chatzopoulos, Bradley Munson and Juhan Frank. Draft version October 24, 2023
  15. ↑ З Бетельгейзе знову відбувається щось дивне: що це може бути. // Автор: Анатолій Шевченко. 05.11.2023
  16. ↑ One of the brightest stars in the sky will 'blink out' on Dec. 12. Here's how to watch. // By Jamie Carter, published December 6, 2023
  17. ↑ Вчені назвали дату, коли людство побачить рідкісне явище зникнення однієї з найяскравіших зірок. 07.12.2023, 5:58 pm
  18. ↑ Вчені спрогнозували потужний вибух зірки в небі: коли він станеться. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  19. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бетельгейзе&oldid=41390384