HD19832
зоря в сузір'ї Овна
| Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
|---|---|
| Сузір'я | Овен |
| Пряме піднесення | 3г 12х 14,25с |
| Схилення | +27° 15′ 25,1″ |
| Видима величина (V) | 5,78[1] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B8 |
| показник кольору U−B | -0,41 |
| яскравість B | 5,653±0,004[2] |
| показник кольору B−V | -0,106±0,005[2] |
| яскравість V | 5,762±0,005[2] |
| Тип змінності | |
| Дані фотометрії Стрьомґрена | |
| колір b−y | -0,05 |
| індекс m1 | 0,13 |
| індекс c1 | 0,55 |
| індекс Hβ | 2,75[1] |
| Дані фотометрії Гіппаркос | |
| Максимальна яскравість | 5,740[2] |
| Мінімальна яскравість | 5,780[2] |
| Період фотометричної змінності зорі |
0,73[2] доби |
| Астрометрія | |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 11,77± 0,93[2] мас/рік |
| Паралакс (π) | 8,78 ± 0,88[2] мас |
| Відстань | 371,48 світлових років 113,90 парсек |
| Подробиці | |
| Маса | M☉ |
| Обертання | Vsin(i)=96[3]км/сек |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD19832 |
HD19832 (або 56 Овна) є хімічно пекулярною зорею спектрального класу B8 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,8.[1] Вона розташована на відстані близько 371,5 світлових років від Сонця.[2]
Фізичні характеристики ред.
Зоря HD19832 обертається досить швидко навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 96км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 0,73 доби в межах від Hmin= 5,78 до Hmax= 5,74.[2]
Пекулярний хімічний вміст ред.
Зоряна атмосфера GSC1791-1519 має підвищений вміст Si .[1]
Магнітне поле ред.
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 314,8± 233,0 Гаус.[4]
Див. також ред.
Джерела ред.
- ↑ а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |