HD145792
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 16г 13х 45,50с
Схилення -24° 25′ 19,5″
Видима величина (V) 6,40[1]
Характеристики
Спектральний клас B6/?
показник кольору U−B -0,44
яскравість B 6,430±0,004[2]
показник кольору B−V 0,043±0,028[2]
яскравість V 6,421±0,004[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y 0,06
індекс m1 0,08
індекс c1 0,42
індекс Hβ 2,73[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 6,390[2]
Мінімальна яскравість 6,440[2]
Період фотометричної
змінності зорі
0,85[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -9,97± 0,93[2] мас/рік

за схиленням: -19,22± 0,72[2] мас/рік

Паралакс (π) 7,20 ± 0,95[2] мас
Відстань 453,00 світлових років
138,89 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
HD 145792,

HIP 79530, HR 6042, CD-24 12623,

GSC 6797-687
Посилання
SIMBADдані для HD145792

HD145792 — подвійна зоря. Ця подвійна система має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,4.[1] Вона розташована на відстані близько 453,0 світлових років від Сонця.[2]

Подвійна зоря ред.

Головна зоря цієї системи належить до хімічно пекулярних зір й має спектральний клас B6. В той же час спектральний клас іншої компоненти залишається ще не визначеним.

Фізичні характеристики ред.

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 0,85 доби в межах від Hmin= 6,44 до Hmax= 6,39.[2]


HD145792 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.


Магнітне поле ред.

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 286,5± 190,0 Гаус.[3]

Див. також ред.

Джерела ред.

  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631