Granatiere (1938)
«Гранатьєре» (італ. Granatiere) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Сольдаті» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни та післявоєнний час.
| «Гранатьєре» | ||
|---|---|---|
| Granatiere | ||
 | ||
| Італійський ескадрений міноносець «Гранатьєре» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «Сольдаті» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії
| |
| Порт приписки | Анкона | |
| На честь | гренадер | |
| Корабельня | Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti, Палермо | |
| Закладено | 5 квітня 1937 року | |
| Спущено на воду | 24 квітня 1938 року | |
| Введено в експлуатацію | 1 лютого 1939 року | |
| На службі | 1939–1958 роки | |
| Виведений зі складу флоту | 1 липня 1958 року | |
| Статус | списаний на брухт у 1960 році | |
| Бойовий досвід | Середземномор'я Мальтійські конвої Бій біля мису Матапан Бій біля мису Спартівенто Операція «Грог» Бій біля Калабрії Битва у затоці Сидра (1941) | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1 850 тонн (стандартна) 2 580 тонн (повна) | |
| Довжина | 106,7 м | |
| Ширина | 10,2 м | |
| Висота | 4,35 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Beluzzo 3 × парових котли Yarrow | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 50 000 к.с. | |
| Швидкість | 34 вузли (63 км/год) | |
| Дальність плавання | 2 200 миль (3 540 км) на швидкості 20 вузлів | |
| Екіпаж | 215 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 (2 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo 1 × 120-мм салютна гармата 120/15 OTO | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів 48 мін | |
| Зенітне озброєння | 8 × 20-мм зенітних гармат 65 калібру Breda 1935 | |
Історія створення ред.
«Гранатьєре» був закладений 5 квітня 1937 року на верфі компанії Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti в Палермо. Спущений на воду 24 квітня 1938 року, 1 лютого 1939 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
Історія служби ред.
Друга світова війна ред.
Після вступу у стрій есмінець «Гранатьєре» став флагманом XIII ескадри есмінці, куди увійшли однотипні «Берсальєре», «Фучільере» і «Альпіно».
9 липня «Гранатьєре» брав участь в бою біля Пунта Стіло. XIII ескадра есмінців діяла разом з 7-ю дивізією крейсерів і вогню не відкривала. 30 липня — 1 серпня «Гранатьєре» був у складі ескорту, який прикривав два великі конвої в Лівію.
Під час бою біля мису Спартівенто «Гранатьєре» забезпечував прикриття лінкорів «Джуліо Чезаре» і «Вітторіо Венето», відбиваючи повітряні атаки.
Під час бою біля мису Матапан «Гранатьєре» також перебував в ескорті лінкора «Вітторіо Венето»[1][2].
З 1941 року «Гранатьєре» залучався до охорони морських комунікацій. 19-21 березня, разом з есмінцями «Берсальєре», «Альпіно», крейсерами «Дука дельї Абруцці» і «Джузеппе Гарібальді» був у дальньому супроводі конвою пароплавів «Пройссен», «Спарта», «Капо Орсо», «Кастельверде», «Мотіа», танкерів «Пануко» і «Суперга». Конвой благополучно досягнув Триполі, незважаючи на атаки підводних човнів[3].
3 червня «Гранатьєре» разом з есмінцями «Берсальєре», «Альпіно», «Фучільере», крейсерами «Дука дельї Абруцці» і «Джузеппе Гарібальді» був у дальньому супроводі конвою «Аквітанія» (пароплави «Аквітанія», «Каффаро», «Нірво», «Монтелло», «Беатріче Коста», танкер «Подзаріка»). Безпосередній супровід конвою здійснювали есмінці «Дардо», «Ав'єре», «Дженьєре», «Каміча Нера» і міноносець «Міссорі». 4 червня, недалеко від Керкенни конвой був атакований ворожими літаками. Внаслідок нальоту був потоплений пароплав «Монтелло», а «Беатріче Коста» був серйозно пошкоджений і потоплений есмінцем «Каміча Нера»[4][5].
28 липня «Гранатьєре» і «Берсальєре» надавали допомогу крейсеру «Джузеппе Гарібальді», який був пошкоджений торпедою, випущеною британським підводним човном «Апхолдер»[6].
24 вересня «Гранатьєре» був у складі головних сил флоту, які безуспішно намагались перехопити британський конвой[7].
8 жовтня «Гранатьєре» вийшов в море з Неаполя, щоб разом з есмінцями «Берсальєре», «Альпіно» і «Фучільере» супроводжувати в Лівію конвой «Джулія» (транспорти «Джулія», «Баінсіцца», «Нірмо», «Дзена», «Касареджіс», танкер «Прозерпіна»), але через поломку змушений був зупинитись в Трапані. 12 жовтня конвой був атакований британськими літаками, транспорти «Дзена» і «Касареджіс» були потоплені. Наступного дня «Гранатьєре» підібрав вцілілих моряків цих транспортів.
8 листопада, під час бою за конвой «Дуїсбург» «Гранатьєре» разомз іншими есмінцями XII ескадри був в ескорті 3-ї дивізії крейсерів. Вранці 9 листопада саме ці есмінці врятували більшість вцілілих членів екіпажів потоплених кораблів.
21 листопада, при проводці чергового конвою, «Гранатьєре» супроводжував крейсери 7-ї дивізії крейсерів, відбиваючи численні атаки ворожої авіації.
17 грудня «Гранатьєре» брав участь в битві в затоці Сидра. Під час повернення о 6:00 наступного дня «Гранатьєре» зіткнувся з есмінцем «Кораццьєре» і отримав серйозні пошкодження. Носова частина корабля, включаючи 120-мм гарматну установку, була відірвана та затонула. 3 людини загинули, 20 отримали поранення. Корабель відбуксирували в Наваріно. Після тимчасового ремонту есмінець був відбуксирований в Таранто[8]. Ремонт тривав до 30 серпня 1942 року.
На початку 1943 року «Гранатьєре» здійснив один похід в Туніс, доставивши підкріплення.
22 березня «Гранатьєре», перебуваючи в Таранто, потрапив під масований наліт авіації союзників. Поряд з есмінцем вибухнули два транспорти з боєприпасами. Осколки від вибухів завдали серйозних пошкоджень есмінцю: були зруйновані надбудови, командно-далекомірний пост, артилерійські установки. Загинули 42 члени екіпажу, ще 24 отримали важкі поранення[9].
Після невеликого ремонту на місці 13 квітня корабель перейшов у Мессіну, а за два дні в Таранто, де залишався аж до укладення перемир'я. Остаточно роботи були завершені 15 жовтня, післяремонтні роботи тривали до листопада.
У складі флоту союзників ред.
У складі флоту союзників «Гранатьєре» супроводжував 15 конвоїв, доставляв вантажі в Північну Африку, здійснював походи в Червоне море.
27-28 грудня 1944 року «Гранатьєре» в Сицилійській протоці брав участь в порятунку югославського пароплава «Куманов».
Післявоєнна служба ред.
Після закінчення війни «Гранатьєре» пройшов тривалий річний капітальний ремонт, і в 1947 році, разом з вцілілими есмінцями «Карабіньєре» і «Грекале» увійшов до складу 1-го дивізіону есмінців.
З 1950 по 1952 роки «Гранатьєре» пройшов серйозну модернізацію, після чого був перекласифікований у швидкісний фрегат (бортовий номер «D 550»). Він ніс службу до кінця 1955 року.
На початку 1956 року корабель був виведений в резерв. 1 липня 1958 року його виключили зі складу флоту і у 1960 році здали на злам.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Giorgio Giorgerini, La guerra italiana sul mare. La marina tra vittoria e sconfitta 1940—1943, pp. da 172 a 189
- ↑ Naval Events, 1-14 July 1940. Архів оригіналу за 14 березня 2011. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ 1 May, Thursday [Архівовано 2011-08-23 у Wayback Machine.]
- ↑ 1 June, Sunday. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Giorgio Giorgerini, La guerra italiana sul mare. La Marina tra vittoria e sconfitta 1940—1943, pp. 469—470
- ↑ Giorgio Giorgerini, La guerra italiana sul mare. La Marina tra vittoria e sconfitta 1940—1943, p. 475
- ↑ 1 September, Monday. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Gianni Rocca, Fucilate gli ammiragli. La tragedia della Marina italiana nella seconda guerra mondiale, p. 219
- ↑ Caduti in mare di Massa-Carrara. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 19 липня 2020.
Посилання ред.
- Scheda dell'unità sul sito web della Marina Militare Italiana [Архівовано 25 серпня 2009 у Wayback Machine.](італ.)
- La battaglia di mezzo giugno(італ.)
- Una pagina dettagliata sulla Battaglia di Mezzo Giugno [Архівовано 22 квітня 2017 у Wayback Machine.](італ.)
- Battaglia di Mezzo Agosto [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.](італ.)
- Cacciatorpediniere Classe «Soldati» [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.](італ.)
- «Soldati» destroyers [Архівовано 15 березня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
- Classe: Soldati I(англ.)
- Эсминцы и миноносцы [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- Эскадренные миноносцы Италии [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- IT Granatiere [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. IV: La Guerra nel Mediterraneo — Le azioni navali: dal 10 giugno 1940 al 31 marzo 1941, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1959.
- Giuseppe Fioravanzo, La Marina dall'8 settembre alla fine del conflitto, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1971.
- Pier Paolo Bergamini, Le forze navali da battaglia e l'armistizio in supplemento «Rivista Marittima», nº 1, gennaio 2002. ISSN 0035-6984.
- Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. V: La Guerra nel Mediterraneo — Le azioni navali: dal 1º aprile 1941 all'8 settembre 1943, Roma, USMM, 1960.
- Gianni Rocca, Fucilate gli ammiragli. La tragedia della Marina italiana nella Seconda guerra mondiale, Milano, Mondadori, 1987.
- Aldo Cocchia, Convogli. Un marinaio in guerra 1940—1942, Milano, Mursia, 2004. ISBN 88-425-3309-2
- Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. VIII: La Guerra nel Mediterraneo — La difesa del Traffico coll'Africa Settentrionale: dal 1º ottobre 1942 alla caduta della Tunisia, Roma, USMM, 1964.
- Giorgio Giorgerini, La battaglia dei convogli in Mediterraneo, Milano, Mursia, 1977.
- Luis de la Sierra, La guerra navale nel Mediterraneo: 1940—1943, Milano, Mursia, 1998. ISBN 88-425-2377-1