Вовчкові

родина ссавців
(Перенаправлено з Gliridae)
Вовчкові
Соня лісова
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Підряд: Вивірковиді (Sciuromorpha)
Родина: Вовчкові (Gliridae)
Muirhead in Brewster, 1819
Підродини та роди

Graphiurinae

Leithiinae

Glirinae

Синоніми
Myoxidae
Посилання
Вікісховище: Category:Gliridae
Віківиди: Gliridae
EOL: 8699
ITIS: 951282
NCBI: 30650
Fossilworks: 41578

Вовчкові, або соневі (Gliridae) — одна з родин ряду гризунів (Rodentia), клас ссавців (Mammalia), представники групи вовчковиді з підряду вивірковиді. Родина містить 9 родів та 28 видів. Представники родини поширені в Старому Світі.

Таксономія ред.

Родину інколи наводять як «Myoxidae Zimmermann, 1780», проте ця назва є молодшим синонімом. Нерідко родину вовчкових розглядають як окремий підряд гризунів, Gliromorpha — вовчковиді. Родинні стосунки вовчків (Gliridae) з іншими групами також трактують суперечливо: їх зближують то з Muroidea, то з Sciuroidea, проте останнім часом переважає саме друга точка зору (див. Wilson, Reeder, 2005).

У мірилі фауни України систематичні взаємини родини вовчкових на сьогодні розглядають так:

Склад родини ред.

У родині 9 родів, які розподіляються за 3 підродинами — графіурових, соневих, селевінієвих і вовчкових.

  • підродина графіурові — Graphiurinae
    • Графіура, або «африканська соня» (Graphiurus), види: Graphiurus christyi, Graphiurus crassicaudatus, Graphiurus hueti, Graphiurus kelleni, Graphiurus lorraineus, Graphiurus microtis, Graphiurus monardi, Graphiurus murinus, Graphiurus ocularis, Graphiurus olga, Graphiurus parvus, Graphiurus platyops, Graphiurus rupicola, Graphiurus surdus
  • підродина соневі — Leithiinae
    • рід соня (Dryomys Thomas, 1906), види: Dryomys laniger, Dryomys nitedula, Dryomys sichuanensis
    • рід жолудниця, або садова соня (Eliomys Wagner, 1843), види: Eliomys melanurus, Eliomys munbyanus, Eliomys quercinus
    • рід мишовидна соня (Myomimus), види: Myomimus personatus, Myomimus roachi, Myomimus setzeri
  • підродина вовчкові — Glirinae
    • рід японська соня (Glirulus): види: Glirulus japonicus
    • рід ліскулька (Muscardinus, види: Muscardinus avellanarius
    • рід вовчок (Glis), види: Glis glis

Родина у фауні України ред.

У фауні України родина вовчкових представлена 4-ма видами 4-х родів:

Поширення ред.

Види родини вовчкових поширені в межах Палеарктики: у Північній Африці, Європі, Малій Азії на схід до Алтаю, Північно-західного Китаю і Японії.

У Європі зустрічаються по всій її території, на північ до Скандинавії. В Україні мешкають по всій лісовкритій території, окрім Гірського Криму.

Види роду Graphiurus (14 видів) ізольовано зустрічаються в Африці на південь від Сахари.

Поведінка ред.

Gliridae — швидкі і спритні альпіністи, які займають дерева, чагарники, виходи скельних порід. Ці гризуни всеїдні, здатні вбивати дрібних птахів і великих комах. У районах з помірним кліматом, тварини зимують в зимовий період і можуть мати сезонну надземну діяльність протягом лише 4 — 6 місяців. Якщо осінь з низькою доступністю їжі, самці Gliridae сплять з мінімальними жировими запасами і можуть відмовитися від відтворення навесні для того, щоб поповнити свої запаси енергії. Унікальною особливістю Gliridae є їх здатність втрачати і відновлювати хвіст.

Ознаки родини і родів ред.

За «Польовим визначником дрібних ссавців» (2002), відмінності вовчкових від інших гризунів фауни України та відмінності родів один від одного полягають у наступному:

  • Увесь хвіст вкритий довгим густим волоссям, часто розпушеним на верхівці в боки. Передні кінцівки чотирипалі. Зовнішні пальці на обох кінцівках довгі і чіпкі. Ступні широкі з великими мозолями. >>> родина вовчкових;
  • Хвіст вкритий обрідним коротким волоссям, що не виглядає розчесаним на обидва боки. Передні кінцівки п'ятипалі. Зовнішні пальці на обох кінцівках короткі і не чіпкі. Ступні вузькі, мозолі на них невеликі. >>> інші родини гризунів.

Відмінності родів (і видів), поширених в Україні, такі:

1 — визначення підродин:

  • Через око від носа до вуха йде чорна смуга; кінчик хвоста знизу білий. Розміри середні, довжина тіла дорослих в межах 90-140 мм. >>> підродина чорнооких вовчків (Leithiinae), >>> теза 2
  • Забарвлення тіла однотонне, сіро-буре, без чорної плями навколо очей. Розміри або великі, або малі: довжина тіла до 95 або до 180 мм. >>> підродина однобарвних вовчків (Glirinae), >>> теза 3

2 — визначення родів і видів Leithiinae (чорноокі вовчкові):

  • Довжина тіла 90-110 мм, лапка 20-23 мм. Чорна пляма навколо ока не досягає вуха і підходить до нього вузькою смугою. Вуха короткі і, притиснуті до щоки, не досягають ока, вкриті густим волоссям. Весь хвіст вкритий коротким волоссям без китиці. >>> рід соня, Dryomys (вид соня лісова, Dryomys nitedula)
  • Довжина тіла 110–140 мм, лапка 23-26 мм. Скронева чорна пляма заходить за вухо широким полем. Вуха довгі і вузькі, притиснуті до щоки, досягають ока; вкриті обрідним волоссям. Кінчик хвоста на 1/3 охоплений широкою китицею. >>> рід жолудниця, Eliomys (вид жолудниця європейська, Eliomys quercinus)

3 — визначення родів і видів Glirinae (однобарвні вовчкові):

  • Забарвлення вохристо-іржаве. Розміри малі: довжина тіла не перевищує 100 мм. Хвіст 60-75 мм, круглий і густо вкритий коротким (до 5 мм) одноманітним волоссям. >>> рід ліскулька, Muscardinus (вид ліскулька руда, Muscardinus avellanarius)
  • Забарвлення попелясто-сіре. Розміри великі: довжина тіла понад 125 мм (до 175). Хвіст 100–150 мм, виглядає плескатим через довге (до 10 мм) розчесане у боки волосся. >>> рід вовчок, Glis (вид вовчок сірий, Glis glis).
Зубна формула
I 1 C 0 P 0-1 M 3
I 1 C 0 P 0-1 M 3

Охорона вовчкових ред.

Один з наявних в Україні видів — жолудниця європейська (Eliomys quercinus) — має статус зникаючого і внесена до «Червоної книги України».

2013 рік, згідно з рішенням Теріологічної школи, оголошено «Роком вовчків (Gliridae) в Україні».[1]


Примітки ред.

  1. Види символи: 2013 рік — рік вовчків (Gliridae) в Україні // вебсайт Українського теріологічного товариства НАН України. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 24 січня 2013. 

Література ред.