Festuca baffinensis — вид трав'янистих рослин родини тонконогові (Poaceae), поширений в основному в арктичних областях Північної Америки, Азії та Європи.

Festuca baffinensis
Острів Врангеля
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Костриця (Festuca)
Вид:
F. baffinensis
Біноміальна назва
Festuca baffinensis

Опис ред.

Це багаторічні поодинокі трав'янисті рослини, які формують невеликі, щільні купини. Стебла до 10(15) см, прямостійні, густо опушені короткими жорсткими білими волосками, особливо у верхній (дистальній) частині. Основи стебел оточені блідо-коричневими пазухами листя минулих років. Листя шорстке на краях і вздовж жилок. Прикореневі листки 3–7 см завдовжки й 0.4–0.6 мм завширшки. Лігули дуже короткі, менше 1.0 мм.

Одиниці суцвіття Poaceae — колоски, майже завжди численні в волотях або колосовидих суцвіттях. Колоски складаються з 2-х лусок (приквітки для колоска) і одної або кількох квіток. Квітки містять леми (нижні квіткові луски) і верхні квіткові луски.

Суцвіття — щільні односторонні яйцеподібні темно-фіолетові або пурпурово-коричневі волоті, 1–2 см завдовжки, що займає менше 1/4 довжини стебла. Гілки суцвіть короткі, < 5 мм, шорсткі через довгі, тонкі шипики, кожна гілка з 1–3 колосками. Колоски 7–13 × 1.8–3.0 мм (з остями), з 4–6 квітками. Приквітки (луски й леми) з закругленими спинками. Колоскові луски 3–5 мм, нижня трохи коротша, ніж верхня, від гострих до загострених, з 1–3 неясними жилками, голі й блискучі. Леми (за винятком ості) 4–6 мм, з остями 1.5–2.5 мм, з кількома більш-менш помітними жилками, шорсткі, особливо в дистальній частині; ості дуже шорсткі. Верхні квіткові луски шорсткі на і між жилками. Пиляки 0.4–1.1 мм. Плоди — однонасінні сім'янки. 2n= 28 (4x).

Відтворення ред.

Статеве розмноження насінням, немає вегетативного розмноження. Вітрозапильний вид. Шорсткі остюки можуть прикріпитися до птахів і тварин, а також дещо полегшити поширення під дією вітру.

Поширення ред.

Це в основному арктичний вид Північної Америки (Канада, Ґренландія, США) та Євразії (Шпіцберген — Норвегія, арктична Росія).

Населяє лукові схили й осипи. Зростає на помірно грубих, переважно основних субстратах. Видів є показником локально сприятливих ділянок (порівняно тепло, раннє танення снігу, достатньо вологи).

Джерела ред.