Відкрити головне меню

Farrum (мн. Farra) — позаземна височина, що має форму млинця чи коржа: круглі обриси та плоску верхівку. Термін використовується в планетній номенклатурі — входить до складу власних назв подібних об'єктів[1][2]. У міжнародних назвах він, як і інші родові терміни, пишеться з великої літери та стоїть після власного імені (наприклад, Aegina Farrum)[3]. Є неточною передачею латинського слова farreum (мн. farrea)[4], що означає хлібець схожої форми[5][6] (саме слово farrum означає пшеницю деяких видів — спельту та ін.[7][8][9]). Височинам іншої форми дають назви з терміном Mons («гора») чи Tholus («купол»), а скупченням дрібних — Colles («пагорби»)[1].

Як і інші терміни планетної номенклатури[1], цей термін описує лише зовнішній вигляд об'єкта, а не його походження чи геологічну будову, і тому може бути вжитий для об'єктів будь-якої природи. Але станом на 2015 рік він використовується лише для своєрідних округлих вулканів Венери. Вони мають круті схили та майже плоску (іноді дещо опуклу або увігнуту) верхівку, в центрі якої часто видно кратер. Їх поверхня може бути перетята радіальними, концентричними та іншими розломами. Іноді ці вулкани поруйновані обвалами та частково залиті лавою з інших джерел. Діаметр об'єктів такого типу лежить у межах 1–120 км (найчастіше — 10–35 км), а висота сягає кількох сотень метрів (до 1,5 км)[10]. Ймовірно, вони утворені виверженнями дуже в'язкої лави[10]. Всього таких вулканів на Венері близько 150[4], а з врахуванням нетипових (зокрема, поруйнованих) — більше 350[10]. Вони зустрічаються в різних регіонах планети, часто поряд із іншими вулканічними структурами, переважно на невеликих висотах[4][10].

Перші назви з цим терміном Міжнародний астрономічний союз затвердив 1994 року для вулканів, відкритих на радарних знімках «Магеллана»[3][10]. Станом на квітень 2015 року названо 2 окремі такі об'єкти та 7 їх груп (усі на Венері)[3]. Їх прийнято називати на честь водних богинь різних народів[11].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Descriptor Terms (Feature Types). Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 2014-06-23. Процитовано 2015-04-05. 
  2. Hargitai H. Farrum, Farra // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — ISBN 978-1-4614-9213-9. — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_147-1. Архів оригіналу.
  3. а б в Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Процитовано 2015-04-05. 
  4. а б в Pavri, B.; Head, J. W.; Klose, K. B.; Wilson, L. (1992). Steep-sided domes on Venus: Characteristics, geologic setting, and eruption conditions from Magellan data. Journal of Geophysical Research 97 (E8): 13445–13478. Bibcode:1992JGR....9713445P. doi:10.1029/92JE01162. 
  5. Hersch K. K. The Roman Wedding: Ritual and Meaning in Antiquity. — Cambridge University Press, 2010. — P. 25. — ISBN 9780521124270.
  6. Дыдынский Ф.М. Farreum // Латинско-русский словарь к источникам римского права. — Изд. 2-е, дополненное. — Варшава : Типография К. Ковалевского, 1896. Архів оригіналу.
  7. Galterio, G.; Hartings, H.; Nardi, S.; Motto, M. (2000). Biochemical and phylogenetic analysis of the major T. turgidum ssp. dicoccum schrank populations cultivated in Italy. Journal of Genetics and Breeding 54: 303–309. 
  8. Pogna N. E., Gazza L., Vincentini O., De Vincenzi M. (2008). Variation in noxiousness of different wheat species for celiac patients. Journal of Plant Interactions 3 (1): 57–67. doi:10.1080/17429140701714819. 
  9. Schlegel R. H. J. Dictionary of Plant Breeding, Second Edition. — 2 ed. — CRC Press, 2010. — P. 149. — ISBN 9781439802434.
  10. а б в г д Byrnes J. M. Steep-Sided Dome (Venus) // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — ISBN 978-1-4614-9213-9. — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_545-1. Архів оригіналу.
  11. Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 2014-07-08. Процитовано 2015-04-05. 

ПосиланняРедагувати