Eutriconodonta
Час існування: рання юра — крейда
200–70 млн р. т.
Gobiconodon
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: ?Алотерії (Allotheria)
Надряд: Триконодонти (Triconodonta)
Ряд: Eutriconodonta
Kermack, Musset & Rigney, 1973
Підгрупи
Посилання
Вікісховище: Theriimorpha
EOL: 10506341
Fossilworks: 67671

Eutriconodonta — ряд викопних ссавців інфракласу Allotheria[1]. Група існувала в Азії, Європі, Північній і Південній Америці у юрському і в крейдовому періодах.

Опис ред.

Традиційно розглядалися як класичні мезозойські дрібні комахоїдні ссавці, відкриття протягом багатьох років показали, що вони найбільш різноманітні серед ссавців у цей період часу, включаючи величезну різноманітність будови тіла, екологічних ніш і методів пересування. Як і багато інших ранніх ссавців мезозою, евтриконодонти зберегли класичні синапоморфії ссавців, такі як надлобкові кістки (і, ймовірно, пов'язані з ними репродуктивні звуження), отруйні шпори та розтягнуті кінцівки. Однак анатомія передніх кінцівок і плечей принаймні деяких видів, таких як Jeholodens, подібна до анатомії більш пізніх ссавців, хоча задні кінцівки залишаються більш консервативними. Евтриконодонти мали сучасну анатомію вуха, головна відмінність від сучасних ссавців полягала в тому, що вушні кісточки все ще були певною мірою з'єднані з щелепою через меккелевий хрящ. Унікальні серед ссавців цієї групи гобіконодонтиди замінили свої моляриформні зуби зубами більшої складності, тоді як в інших ссавців менш складні заміни є нормою. Деякі евтриконодонти, такі як Spinolestes і Volaticotherium, дуже добре збереглися, збереглися віжбитки хутра, закам'янілості внутрішніх органів. У закам'янілостях тварин роду Spinolestes простежується шерсть, схожа на шерсть нинішніх ссавців із складеними волосяними фолікулами з первинними і вторинними волосинами, навіть зберігаючи сліди інфекції пор. Цей вид мав чітку грудну діафрагму, як у сучасних ссавців, а також шипи, шкірні щитки та окостенілий меккелів хрящ. Крім того, закам'янілості Spinolestes мають ознаки дерматофітії, що свідчить про те, що гобіконодонтіди, як і сучасні ссавці, були вразливі до цього типу грибкової інфекції. Закам'янілості тварини роду триконодон були предметом краніальних ендокастових досліджень, які виявили унікальну анатомію мозку. Більшість, якщо не всі, евтриконодонти були в першу чергу м'ясоїдними, враховуючи наявність довгих гострих іклів, премолярів із загостреними головними горбками, які добре підходили для хапання та проколювання здобичі, сильний розвиток абдукторної мускулатури нижньої щелепи, здатність до дроблення кісток принаймні у деяких видів і кілька інших особливостей. Відомо, що зуби евтриконодонтів мали будову, що дозволяла тварині роздирати плоть, подібно до сучасних хижів ссавців. Дослідження пріакодонів показує, що щелепа була більш пасивною, ніж для сучасних м'ясоїдних ссавців. Евтриконодонти часто є одними з найбільших ссавців у мезозойській фауні, демонструючи широкий діапазон розмірів від маленьких комахоїдних, схожих на землерийку, до великих форм, таких як Repenomamus, Gobiconodon, Triconodon і Jugulator. Вони були одними з перших ссавців, які спеціалізувалися на здобич хребетних, і, ймовірно, займали найвищі трофічні рівні серед ссавців у своїх фауністичних спільнотах. Деякі евтриконодонти були одними з найбільш спеціалізованих ссавців мезозою. Кілька таксонів, як-от Astroconodon, Dyskritodon та Ichthyoconodon, можуть виявляти пристосування до живлення рибою і могли бути гідробіонтами — їхні корінні зуби порівнюють із зубами тюленів і китоподібних. Однак у цих порівняннях рекомендується бути обережними; як відзначили багато дослідників, як-от Зофія Кілан-Яворовська, корінні зуби евтриконодонта функціонально більш схожі на корінні зуби наземних м'ясоїдних, ніж на зуби ластоногих та китоподібних. Однак зуби Dyskritodon та Ichthyoconodon не демонструють ерозії, пов'язаної з водним середовищем. Дослідження Liaoconodon показують, що цей вид мав пристосування до водного способу життя, маючи бочкоподібне тіло та веслоподібні кінцівки, а аналіз закам'янілостей виду роду Yanoconodon показує адаптацію до багатьох форм пересування, міг бути і деревним, і водним і напівводним. Крім того, Volaticotherium і Argentoconodon демонструють пристосування до польоту як способу пересування. Обидва роди тісно пов'язані між собою, що свідчить про довготривалу лінію планерних ссавців. Принаймні Спінолестес мав ксенартрозні хребці та кісткові щитки, що схожі на сучасні ксенартрани та меншою мірою у землерийки. Цей рід, можливо, демонстрував екологічну роль, подібну до ролі сучасних мурахоїдів, панголінів та єхидн, будучи другим відомим мезозойським ссавцем після Fruitafossor, який перейшов до такого способу життя.

Філогенія ред.

Кладограма за Averianov & Lopatin, 2011:[2]

 Holotheria 
Gobiconodonta

Gobiconodontidae

Klameliidae

Amphilestidae

Amphilestes

Phascolotherium

Amphidontidae

Eutriconodonta

Bocaconodon

Jeholodentidae

Triconodontidae

Tinodon

Trechnotheria

Kiyatherium

Spalacotheriidae

Zhangheotheriidae

Cladotheria


Кладограма за Gao et al., 2010[3] та Meng, Wang & Li, 2011:[4]

 Holotheria 

Amphidontidae

Gobiconodontidae

Eutriconodonta

Jeholodens

Yanoconodon

Liaoconodon

Triconodontidae

Priacodon

Triconodon

Trioracodon

Arundeloconodon

Astroconodon

Alticonodon

Corvicondodon

Phascolotherium

Amphilestes

Tinodon

Trechnotheria

Spalacotheriidae

Zhangheotheriidae

Cladotheria


Примітки ред.

  1. Kermack, K.A.; Mussett, F.; Rigney, H.W. (1973). The lower jaw of Morganucodon. Zoological Journal of the Linnean Society. 53 (2): 87—175. doi:10.1111/j.1096-3642.1973.tb00786.x. OCLC 4650939832.
  2. A. O. Averianov and A. V. Lopatin (2011). Phylogeny of Triconodonts and Symmetrodonts and the Origin of Extant Mammals. Doklady Biological Sciences. 436 (1): 32—35. doi:10.1134/s0012496611010042.
  3. Chun-Ling Gao, Gregory P. Wilson, Zhe-Xi Luo, A. Murat Maga, Qingjin Meng and Xuri Wang (2010). A new mammal skull from the Lower Cretaceous of China with implications for the evolution of obtuse-angled molars and ‘amphilestid’ eutriconodonts. Proceedings of the Royal Society B: Biological sciences. 277 (1679): 237—246. doi:10.1098/rspb.2009.1014. PMC 2842676. PMID 19726475. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 5 лютого 2015.
  4. Jin Meng, Yuanqing Wang and Chuankui Li (2011). Transitional mammalian middle ear from a new Cretaceous Jehol eutriconodont. Nature. 472 (7342): 181—185. doi:10.1038/nature09921. PMID 21490668.