Відкрити головне меню
Erythrina crista-galli
Erythrina pulcherrima 140-8532.jpg
Охоронний статус
Status TNC G4.svg
Мабуть в безпеці (TNC)
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Покритонасінні (Angiospermae)
Еудікоти (Eudicotidae)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Phaseoleae
Підтриба: Erythrininae[es]
Рід: Erythrina[en]
Вид: E. crista-galli
Біноміальна назва
Erythrina crista-galli
Carolus Linnaeus, Syst. Nat., ed. 12. 2: 437, 1767
var.
Синоніми
див. Таксономія
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Erythrina crista-galli
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Erythrina crista-galli

Erythrina crista-galli — південноамериканський вид дерев родини Бобові (Fabaceae). Національна квітка Аргентини та Уругваю. Також відоме під назвою коралове дерево, в іспаномовних країнах цю рослину зазвичай називають се́йбо (ісп. ceibo), у португаломовних — кортисе́йра (corticeira). Широко використовується як декоративне дерево, яке висаджують вздовж вулиць.

РозповсюдженняРедагувати

Батьківщина — центральний та північний схід Аргентини, Уругвай, східна Болівія, південна Бразилія, Парагвай. Зазвичай рослини цього виду ростуть у дикій природі у галерейних лісах на заплавних низинах і вздовж річок, а також на болотах і вологих землях. Насіння також може проростати на піщаних відмілинах річок, формуючи острови.

ОписРедагувати

Erythrina crista-galli — невелике листопадне дерево. Стовбур здерев'янілий, має в середньому 50 см в діаметрі, висота 5-8 м. Окремі екземпляри досягають висоти 10 м, зрідка 20 м.

Гілки вкриті шипами. Листки еліптичні, перисті.

Коренева система стрижнева[en] з кореневими бульбочками[en], де живуть азот-фіксуючі бактерії. Бактерії співіснують з деревом у симбіозі, спрощуючи йому споживання азоту.

Рослина квітне улітку, у себе на батьківщині — з жовтня по квітень, а в північній півкулі — з квітня по жовтень. Квіти мають яскравий червоний колір, двобічно-симетричні, діаметром 3,5-5 см, зібрані у суцвіття китицями. Квітконос 1,6-3 см. Чашолисток червоного кольору. Чашечка 8-16 мм на 10-18 мм. Віночок метеликового типу, п'ятипелюстковий. Найбільша пелюстка знаходиться у нижній частині і має довжину 33-48 мм, крильця дуже малі і майже сховані чашолистком, ще дві рівні пелюстки зростаються уздовж свого нижнього краю, утворюючи човник (carina) довжиною 32-45 мм, що захищає репродуктивні органи рослини. Тичинок десять — одна вільна, а дев'ять зрослися своїми нитками в одну загальну пластинку, що облягає маточку. Гінецей монокарпний. Квіти багаті нектаром, який приваблює комах, що їх запилюють.

Плід — типовий біб. Стручок бурого кольору має довжину до 20 сантиметрів і містить 8-10 темно-коричневих насінин.

ТаксономіяРедагувати

Erythrina crista-galli була відкрита Карлом Ліннеєм і описана у його роботі Mantissa Plantarum[es] 1: 99–100. 1767[1]

Етимологія

Erythrina: назва роду походить від erythros (грец. ερυθρος) — «червоний».

Назва виду crista-galli означає латиною гребінь півня.

 
E. crista-galli var. leucochlora
Різновиди
  • Erythrina crista–galli var. leucochlora Lombardo — має схожі в цілому характеристики за винятком білого кольору квітів[2]
  • Erythrina crista–galli var. hasskarlii Backer
  • Erythrina crista–galli var. longiflora Lozano & Zapater — не має шипів, квіти темніші, більшого розміру (5,5 — 6,8 см)[3]
Синоніми[4][5]
  • Erythrina falcata Benth.
  • Corallodendron falcatum (Benth.) Kuntze
  • Erythrina laurifolia Jacq.
  • Erythrina martii Colla
  • Corallodendron crista-galli (L.) Kuntze
  • Erythrina fasciculata Benth.
  • Erythrina laurifolia Jacq.
  • Erythrina pulcherrima Tod.[en]
  • Erythrina speciosa Tod. (Однак E. speciosa[en] Andrews[en] — це окремий вид)
  • Micropteryx crista-galli (L.) Walp.
  • Micropteryx fasciculata Walp.
  • Micropteryx laurifolia Walp.

У країнах, звідки рослина походить, вона також відома під народними назвами коралове дерево, сейбо, кортисейра, сеїбо, букаре, качимбо, гажито, санандува, суньянді тощо.

ВикористанняРедагувати

Надземні частини дерева можуть містити алкалоїди, тому їх вживання у їжу може зашкодити здоров'ю[6]. Рослина використовується як лікарська[7]. Медонос.

Широко використовується як декоративне дерево, яке висаджують у парках і вздовж вулиць не лише у Південній Америці, а й по всьому світу у країнах зі сприятливим кліматом (тропіки і субтропіки). В Україні Erythrina crista-galli можна побачити у Криму в парку біля Воронцовського палацу в Алупці.

Деревина Erythrina crista-galli легка (0,2 г/см³), пориста, неміцна і недовговічна, тому її промислове застосування обмежене. Може використовуватися для різьблення декоративних елементів і виготовлення деревної маси. В Аргентині з дерева сейбо роблять традиційний фольклорний музичний інструмент — бас-барабан бомбо легуеро.

У давнину квіти сейбо використовували для фарбування тканин[8], а кору — для гарбування шкіри[7].

Культурне значенняРедагувати

Erythrina crista-galli займає помітне місце у культурі Південної Америки, в першу чергу Аргентини. У південноамериканському фольклорі існує легенда, що на сейбо перетворилася індіанська дівчина Анаї, яку конкістадори намагалися спалити живцем, прив'язавши до дерева[9]. Для індіанців це дерево є символом мужності та відваги[9].

Опитуванням, у якому взяло участь 20 тисяч осіб, Erythrina crista-galli була обрана національною квіткою Аргентини і затверджена у цьому статусі 23 грудня 1942 декретом уряду № 138.974/42[10]. Серед причин обрання саме цієї квітки у декреті було названо такі[11]:

  • її підтримали більшість респондентів в опитуваннях громадської думки
  • вона добре відома у майже усіх країнах Європи та Америки
  • вона займає важливе місце у місцевих легендах, поезії, піснях
  • колір сейбо присутній на гербі Аргентини
  • вона росте на території Аргентини у дикій природі

22 листопада було названо Днем сейбо в Аргентині[11].

В Аргентині дерево сейбо часто висаджують біля навчальних закладів, військових частин та інших державних органів поряд з флагштоком з прапором як один з національних символів[9].

Також Erythrina crista-galli є національною квіткою Уругваю. Вона зображена на гербі уругвайського департаменту Трейнта-і-Трес. Національна партія Уругваю використовує білі квіти Erythrina crista–galli var. leucochlora як один з партійних символів[12][13]. Уругвайський композитор присвятив «Мілонгу[en] білого сейбо» (ісп. Milonga Ceibo Blanco) пам'яті партійного лідера Енріке Швенгеля Лусардо, який був відомий під псевдонімом Білий Сейбо.

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Erythrina crista-galli. Tropicos.org. Міссурійський ботанічний сад (англійською). Процитовано 18 лютого 2017. 
  2. Red Jardin. Архів оригіналу за 1 січень 2008. Процитовано 18 лютий 2017. 
  3. Lozano, E. C.; Zapater, M. A. (2010). El género Erythrina (Leguminosae) en Argentina. Darwiniana (іспанською): 179–200. 48. 
  4. Erythrina crista-galli L. crybabytree. National Plant Data Center, Baton Rouge, LA 70874-4490 (англійською). Процитовано 18 лютого 2017. 
  5. Tervuren Xylarium Wood Database. Королівський музей Центральної Африки (англійською). Процитовано 18 лютого 2017. 
  6. European Food Safety Authority (EFSA). Compendium of botanicals reported to contain naturally occuring substances of possible concern for human health when used in food and food supplements // EFSA Journal. — 2012. — Т. 10, вип. 5. — DOI:10.2903/j.efsa.2012.2663. Процитовано 18 лютого 2017.
  7. а б La Flor Nacional de Argentina – El Ceibo, Nuestra Identidad Argentina (іспанською). Процитовано 18 лютого 2017. 
  8. Día de la Flor Nacional. Міністерство освіти Аргентини (іспанською). Архів оригіналу за 19 лютий 2017. Процитовано 18 лютого 2017. 
  9. а б в La flor del Ceibo, emblena nacional (іспанською). Архів оригіналу за 19 лютий 2017. Процитовано 18 лютого 2017. 
  10. Decreto 138.474/42. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 18 лютий 2017. 
  11. а б 22 de noviembre - Día de la Flor Nacional. Сайт уряду Буенос-Айреса (іспанською). 2014. Процитовано 18 лютого 2017. 
  12. Juventud Herrerista plantó un ceibo blanco en homenaje a Saravia (іспанською). espectador.com. 10 вересня 2004. Процитовано 18 лютого 2017. [недоступне посилання з лютий 2019]
  13. El País Digital, ред. (10 вересня 2004). Un masivo tributo al caudillo blanco (іспанською). Процитовано 18 лютого 2017.