Douglas A-26 Invader

американський легкий бомбардувальник і штурмовик періоду Другої світової війни

Дуглас A-26 Інвейдер (англ. Douglas A-26 Invader) — американський двомоторний легкий бомбардувальник-штурмовик виробництва американської авіакомпанії Douglas Aircraft Company, розроблений на початку 1940-х років. Перебував на озброєнні військово-морських сил США та багатьох інших країн за часів Другої світової, Корейської та В'єтнамської війн, а також низки локальних конфліктів другої половини XX століття.

Douglas A-26 Invader
Douglas A-26 Invader.JPG
Призначення: легкий бомбардувальник-штурмовик
Перший політ: 10 липня 1942
Прийнятий на озброєння: лютий 1942
Знятий з озброєння: 1980[1]
Період використання: 19421972
На озброєнні у: Див. Країни-експлуатанти
Розробник: Douglas Aircraft Company
Виробник: США Douglas Aircraft Company
Всього збудовано: 2 452
Вартість одиниці: $ 242 595[2]
Конструктор: Едвард Гайнеманн[en]/Теодор Раймонд Сміт[en]
Екіпаж: 3 особи
Максимальна швидкість (МШ): 570 км/год
Бойовий радіус: 1 610 км
Дальність польоту: 2 300 км
Бойова стеля: 6 700 м
Швидкопідйомність: 6,4 м/с
Довжина: 15,24 м
Висота: 5,64 м
Розмах крила: 21,34 м
Площа крила: 50 м²
Порожній: 10 365 кг
Споряджений: 12 519 кг
Максимальна злітна: 15 900 кг
Двигуни: 2 × радіальних 18-циліндрових поршневих авіаційних двигунів повітряного охолодження R-2800 Double Wasp-27
Тяга (потужність): 2 000 к.с. (1 500 кВт)
Кількість точок підвіски: 2
Внутрішнє бомбове навантаження: 1 800 кг
Підвісне озброєння: до 910 кг бомб
Кулеметне озброєння: 6-8 12,7-мм авіаційних кулеметів M2 «Браунінг»
Некеровані ракети: до 10 5-дюймових НАР HVAR

Гарно захищений літак з порівняно великим бомбовим навантаженням був одним з найшвидших бомбардувальників союзників. Всього було побудовано приблизно 1355 штурмовиків А-26В і 1091 бомбардувальників А-26С.

Історія створенняРедагувати

Наприкінці 1940 року на фоні перебігу подій у Західній Європі, керівництво військово-повітряних сил армії США видало замовлення на розробку лінійки багатоцільових ударних літаків, які мусили поєднувати в собі функції легкого бомбардувальника ближнього радіуса дії та штурмовика. В результаті компанія «Дуглас» представила на конкурс три варіанти літаків: тримісний бомбардувальник Douglas XA-26 з заскленою носовою частиною фюзеляжу, двомісний нічний винищувач XA-26A з радаром та важкий штурмовик XA-26B, озброєний 75-мм гарматою. Концептуально проект багатоцільового літака базувався на попередній моделі A-20 «Хевок», але мав використовувати потужніші двигуни Pratt & Whitney R-2800-27, що дозволило збільшити бомбове навантаження, захисне озброєння і радіус дії.

Завершення першого прототипу затрималось приблизно на пів року через проблеми з виготовленням обладнання. Тому прототип XA-26 вперше піднявся в повітря тільки 10 липня 1942 року з майбутнього міжнародного аеропорту Лос-Анджелеса в Ель-Сегундо, а 31 жовтня 1942 року вперше піднявся в небо XA-26A. Після виготовлення і випробувань усіх трьох дослідних зразків армія вирішила відмовитись від нічного винищувача і використання гармат великого калібру і доцільним запуску в виробництво було визнано тільки бомбардувальний варіант XA-26 і штурмовик з кулеметним озброєнням.

Попри тому, що в цілому літак продемонстрував високі льотно-технічні характеристики, проблеми з силовою установкою відстрочили термін прийняття його на озброєння. Після довгих іспитів, ретельного вивчення досвіду застосування штурмовиків у Європі та на Тихому океані, A-26B урешті-решт був замовлений урядом для повітряних сил армії США. У серпні 1944 року поступило перше замовлення на 1 355 одиниць штурмовиків. Виробництво A-26 Invader почалося на заводі в Лонг-Біч вже в вересні 1943 року, але до кінця року було завершено тільки 7 літаків, проте вже наступного року почалось дійсно масове виробництво. Загалом до серпня 1945 року було виготовлено 2523 A-26.[3]

Основні модифікаціїРедагувати

 
B-26K
  • A-26B (з 1948 року — B-26B) — штурмовий варіант з посиленим курсовим озброєнням. Оснащувався двигунами R-2800-27, -71 або -79. (1355 екз.)
    • XJD-1 — буксирувальник на основі A-26B (1 прототип)
    • ТВ-26В — навчальний варіант без озброєння.
    • VB-26B — літак управління
    • СВ-26В — транспортна модифікація.
  • A-26C (з 1948 року — B-26С) — бомбардувальний варіант з заскленою носовою частиною. (1144 екз.)
    • JD-1 (з 1962 року — UB-26J) — буксирувальник мішеней для ВМС (140 переобладнано з A-26C)
    • JD-1D (з 1962 року — DB-26J) — JD-1 пристосований для запуску та управління безпілотними літальними апаратами
    • FA-26C (з 1962 року — RB-26C) — фоторозвідник на базі A-26C
    • ЕВ-26С — літак для випробувань керованих ракет і озброєння
  • B-26K (з 1966 року — A-26A) — переобладнані для протипартизанських місій. Було встановлено потужніші двигуни, знято захисне озброєння, але посилено ракетно-бомбове. (40 літаків переобладнано в 1964-65 роках.)

Історія використанняРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Європейський ТВДРедагувати

 
A-26 бомбардує лінію Зігфрида.

У вересні 1944 року 553-тя бомбардувальна ескадрилья, озброєна «Інвейдерами» почала діяти над територією Франції. Перший бойовий виліт відбувся 6 вересня проти цілей поблизу Бреста. До листопада новими літаками була оснащена ціла 416-а бомбардувальна група, а до весни 1949 таких груп вже було чотири. Ескадрилії комплектувались одночасно модифікаціями A-26B і A-26C, при цьому A-26C використовувались як лідери ударних груп. З січня 1945 «Інвейдери» в складі 47-ї бомбардувальної групи з'явилися на передовій в Італії, де завдавали удари з повітря по німецьких військах і комунікаціях. На початку травня 1945 року в Франції було 489 A-26, а в Італії ще 138.[3]

Пілоти були захоплені маневреністю і легкістю управління, але штурмовик А-26 володів надмірно складною і виснажливою приладовою дошкою, а також — слабкою передньою стійкою шасі, яка легко руйнувалася при посадці. Ліхтар кабіни екіпажу було важко відкрити у разі аварійного залишення машини. З часом ці проблеми були вирішені, й пілоти літака А-26 пишалися опануванням вимогливої, але ефективної бойової машини.

За нетривалий час з моменту появи на фронті до повної капітуляції Німеччини на Європейському ТВД «Інвейдери» здійснили 11 567 вильотів і скинули 18 054 тонн бомб. А-26 був настільки спритним, щоб міг постояти за себе при зустрічі з винищувачами супротивника. 19 лютого 1945 майор Майрон Л. Дарки з 386-ї бомбардувальної групи у Франції записав на свій рахунок «ймовірну перемогу» над гордістю німецької авіації — реактивним винищувачем «Мессершмітт» Me-262.

У Європі з різних причин було втрачено близько 67 «Інвейдерів», але за А-26 лічиться сім підтверджених перемог у повітряних боях.

Тихоокеанський ТВДРедагувати

На Тихому океані «Інвейдер» також прогресував від невдалого початку до досягнення високої ефективності. Ще літом 1944 року перші чотири штурмовики A-26B прибули на Нову Гвінею, де були включені в 3-ю бомбардувальну групу, але до травня 1945 року «Інвейдери» майже не використовувались, екіпажі 3-ї групи здійснювали періодичні нальоти проти Формози.

Після прибуття на Окінаву 41-ї бомбардувальної групи з 102 A-26, останні почали активно використовуватись для бомбардувань цілей на території Японії і Китаю. В липні на Окінаву прибула ще 319-а бомбардувальна група, а загалом до осені 1945 року на цьому театрі діяло близько 250 «Інвейдерів».[3]

Післявоєнне використанняРедагувати

 
A-26B над Кореєю.
 
Французький B-26 в Індокитаї

Після перемоги над Японією більшість A-26 спочатку були переведені в резервні частини або законсервували, а в строю залишились тільки дві групи — 3-я в Японії і 47-а в Техасі. Але до початку активної фази Корейської війни їх почали повертати в стій і під час війни ВПС США мала близько 120 A-26 базованих в Кореї. Новіша модифікація B-26K активно використовувалась протягом війни в В'єтнамі, але після 1969 року всі вони швидко були зняті з озброєння.

Окрім США B-26 активно використовували Повітряні сили Франції, які отримали близько 200 літаків в 1951 році. Французькі B-26 брали активну участь в війнах в Індокитаї та Алжирі.[3]

Тактико-технічні характеристикиРедагувати

 
Схематичне зображення легкого бомбардувальника «Дуглас A-26 Інвейдер»

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[4]

Технічні характеристикиРедагувати

A-26B-15 A-26C-30
Довжина 15,24 м 15,62 м
Висота 5,64 м
Розмах крил 21,34 м
Площа крил 50,17 м²
Маса пустого 10 147 кг 10 365 кг
максимальна злітна 15 876 кг 15 876 кг
Двигуни 2 × Pratt & Whitney R-2800-27
Потужність 2 × 2000 к. с.
Максимальна швидкість
на висоті 4570 м
571 км/год
Дальність польоту 2255 км
Практична стеля 6735 м

ОзброєнняРедагувати

Стрілецьке
  • A-26B:
    • курсове — 6 × 12,7-мм кулеметів в носовій частині (з серії A-276B-50 — 8 кулеметів в носовій частині і 6 в крилах)
    • захисне — по 2 12,7-мм кулемети в верхній і нижній дистанційно керованих баштах (в A-276B серій -51, -56, -61 і -66 замість нижньої башти встановлювався додатковий паливний бак)
  • A-26C:
    • курсове — 2 × 12,7-мм кулемети в носовій частині
    • захисне — по 2 12,7-мм кулемети в верхній і нижній дистанційно керованих баштах
Бомбове
  • до 1814 кг в бомбовому відсіку
  • 2 × 454 кг бомби на зовнішніх підвісах або 14 × 127-мм некерованих ракет


Країни-експлуатантиРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

ЛітератураРедагувати

  • Francillon, René. «The Douglas Invader Story». Air Enthusiast, Number Seven, July–September 1978, pp. 215—234. Bromley, Kent, UK: Pilot Press Ltd., 1978.
  • Gallemi, Francis. A-26B/C Invader (Warbird Profile 1). Vaudreuil, Quebec, Canada: Aries Publications, 1994. ISBN 1-84176-080-3.
  • Johnsen, Frederick A. Douglas A-26 Invader. North Branch, Minnesota: Specialty Press, 1999. ISBN 1-58007-016-7.
  • Roeder, Jim. A-26 Invader Units of World War 2: Osprey Combat Aircraft 82. Botley, UK: Osprey Publishing, 2010. ISBN 978-1-84603-431-2
  • Thompson, Scott. Douglas A-26 and B-26 Invader. Ramsbury, Marlborough, Wiltshire, UK: Crowood Press Ltd., 2002. ISBN 1-86126-503-4.
  • Winchester, Jim. «Douglas A-26 Invader.» Aircraft of World War II. London: Grange Books, 2004. ISBN 1-84013-639-1.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Повітряні сили Колумбії
  2. Knaack, Marcelle Size. Encyclopedia of US Air Force Aircraft and Missile Systems: Volume 1 Post-World War II Fighters 1945—1973. Washington, DC: Office of Air Force History, 1978. ISBN 0-912799-59-5.
  3. а б в г Харук, 2012, с. 263-264.
  4. Харук, 2012, с. 263.

ВідеоРедагувати