Дворядник тонколистий

вид рослин
(Перенаправлено з Diplotaxis tenuifolia)

Дворя́дник тонколи́стий (Diplotaxis tenuifolia[1], рукола дика, ерука, рокет-салат, гусеничник, раука, ругола, рокка[2]) — багаторічна рослина родини капустяних. Харчова культура, в деяких регіонах — поширений бур'ян.

Дворядник тонколистий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Дворядник (Diplotaxis)
Вид:
Дворядник тонколистий (D. tenuifolia)
Біноміальна назва
Diplotaxis tenuifolia
(L.) DC., 1821

Опис ред.

Трав'яниста напіврозеткова рослина заввишки 20–70 (зрідка до 100) см. Усі частини рослини, а надто листя, містять глікозиди, тому при пошкодженні вони виділяють запах гірчичної олії.

Корінь стрижневий. Стебла прямостоячі, голі або слабко запушені біля основи, слабко розгалужені. Листки частково зібрані в розетку, частково вкривають нижню частину стебла, сизуваті, голі, цілокраї, завдовжки 2–15 см, завширшки 1–8 см. Їх форма варіює від майже цільної з дещо нерівним краєм до непарнопірчасто-виїмчастих з лопатями, форма яких міниться у різних особин від трикутнояйцеподібної до майже лінійної.

Суцвіття — малоквіткова китиця. Квітки двостатеві, актиноморфні, жовті. Квітконіжки завдовжки 8–35 мм. Чашолистків 4, їх довжина сягає 4–7 мм. Вони голі або слабко запушені, з тоненькою білою смужкою по краю. Оцвітина складається з 4 обрененояйцеподібних, звужених у «нігтик», пелюсток, кожна завдовжки 7–15 мм, завширшки 5–8 мм. Тичинок 6, їх довжина сягає 4–8 мм, в тому числі 2,5–3 мм становить довжина жовтого пиляка. Плід — голий стручок завдовжки 2–6 см, завширшки 1,5–2,5 мм. Насінини розташовані в стручку у два ряди, вони коричневі, завдовжки 1–1,3 мм, завширшки 0,6–0,9 мм.

Число хромосом 2n = 22.

Екологія та поширення ред.

Рослина посухостійка, тепло- і світлолюбна, загалом невибаглива. Зростає у відкритих, особливо рудеральних, фітоценозах: на пустирях, насипах, гірських схилах, піщаних пляжах, мулистих берегах водойм, рідше — на полях, у лісах. В горах підіймається до висоти 2100 м. Віддає перевагу добре аерованим, піщаним ґрунтам, багатим на азотисті сполуки і карбонати, також може росте на глинистих і суглинних.

Квітне з травня по вересень. Запилюється комахами, можливе самозапилення. У природі досить часто трапляється перехресне запилення з ріпаком, дворядником прутяним, причому внаслідок останнього виник новий вид — дворядник муровий.[3] Водночас, гібридизація з ріпаком не призводить до утворення міксоплоїдних особин.[4]

Плодоносить з червня до жовтня. Насіння поширюється при струшуванні плодів, розтріскуванні стручків тощо (автохорія). Насінини при намочуванні не ослизнюються.[5]

Первинний ареал дворядника тонколистого охоплював Середземномор'я, але ще кілька століть тому цю рослину було занесено до усіх більш-менш теплих регіонів Європи. Зокрема, в Німеччині цей вид відомий з 1768 року, а в США його завезли у минулому сторіччі.[6] Крім того, дворядник тонколистий інтродукований в Африці, Австралії, Аргентині.

Застосування ред.

Хоча дворядник тонколистий не відноситься до поширених сільськогосподарських культур, його здавна вирощують заради зеленого листя, яке додають до салатів. Рослини дуже продуктивні, тому листя можна зрізати з весни до осені. Листки містять шкідливу ерукову кислоту, але у культурних рослин її вміст низький. У торговельній мережі листя дворядника тонколистого продають під назвою «дика італійська рукола», втім, не слід плутати цю рослину зі справжньою руколою.

У середньовічному медичному трактаті «Тротула» дворядник тонколистий, приготований у вині, радили застосовувати при дизентерії (на сьогодні це шигельоз).

Поза природним ареалом ця рослина часто перетворюється на бур'ян і розглядається як характерний складник європейської техногенної флори.

Синоніми ред.

  • Brassica muralis Huds.
  • Brassica tenuifolia (L.) Fr.
  • Crucifera tenuifolia E.H.L.Krause
  • Diplotaxis fruticulosa Tod. ex Caruel
  • Diplotaxis ramosissima Spreng.
  • Diplotaxis tanaitica Schtscherb.
  • Diplotaxis tenuifolia var. integrifolia W.D.J.Koch
  • Diplotaxis tenuifolia f. integrifolia (Koch) De Langhe
  • Diplotaxis tenuifolia var. tenuifolia
  • Diplotaxis tenuifolia subsp. tenuifolia
  • Diplotaxis variabilis Rochel
  • Eruca muralis P.Gaertn., B.Mey. & Schreb.
  • Eruca perennis Mill.
  • Eruca silvestris Garsault
  • Eruca tenuifolia Moench
  • Erysimum tenuifilium Clairv.
  • Sinapis tenuifolia (L.) W.T. Aiton
  • Sisymbrium acre Lam.
  • Sisymbrium tenuifolium L.[1]


Джерела ред.

  1. а б The Plant List. [Архівовано 22 березня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. Дворядник тонколистий // Малопоширені овочеві рослини. Ч. 2: Навчальний посібник. — К.: Аграр. наука, 2016. — С. 105—108. — 192 с. ISBN 978-966-540-441-5
  3. Evidence from photosynthetic characteristics for the hybrid origin of Diplotaxis muralis from a C3-C4 intermediate and a C3 species. [Архівовано 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  4. Міксоплоїдія у диких та культивованих видів хрестоцвітих, здатних до гібридизації з ріпаком Brassica napus / В. А. Кунах, В. І. Адонін, С. П. Ожєрєдов, Я. Б. Блюм // Цитология и генетика. — 2008. — Т. 42, № 3. — С. 81-86. — PDF [Архівовано 3 листопада 2018 у Wayback Machine.].
  5. Реакція на зволоження насінин видів надтриби Brassicidinae V. Avet. (Brassicaceae) флори України / А. П. Ільїнська, Л. М. Ниценко // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67. — № 2. — С.237-247. — PDF [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
  6. Ihsan A. Al-Shehbaz, John F. Gaskin: Brassicaceae in der Flora of North America, Volume 7, 2010, S. 433 (англ.)

Посилання ред.