Вікіпедія

Delta Machine

Delta Machine — тринадцятий студійний альбом від англійської синті-поп гурту Depeche Mode, що вийшов 22 березня 2013 року.

Delta Machine
Студійний альбом
Виконавець Depeche Mode
Дата випуску 22 березня 2013
Записаний Санта-Барбара, Нью-Йорк
Жанр Синті-поп, альтернативний рок, електро-рок, електронна музика
Тривалість 57:55
Мова англійська
Лейбл Columbia
Sony Music
Продюсер Бен Хіллер
Хронологія Depeche Mode
Попередній
←
 Sounds of the Universe
(2009)
Spirit
(2017)
Наступний
→

Альбом підтриманий світовим турне, європейська частина якого почалася 4 травня 2013 в Ніцці і завершилася в Мінську 29 липня. В рамках турне 29 червня 2013 року гурт Depeche Mode виступив з концертом на НСК Олімпійський в Києві.

Про альбом ред.

Запис ред.

Після закінчення туру на підтримку альбому Sounds of the Universe, учасники гурту зайнялися сольними проєктами. У листопаді 2011 року Енді Флетчер заявив, що гурт готовий розпочати запис нового альбому. У січні 2012 року учасники гурту зібралися в студії у Санта-Барбарі, щоб представити демозаписи нових пісень і обговорити майбутній альбом. Дейв Гаан записав всі нові пісні в Нью-Йоркській студії Blanco спільно зі своїм другом, Куртом Інала, який допомагав йому в записі вокалу на альбомах Hourglass і The Light The Dead See. У березні гурт узявся до роботи над альбомом.

Продюсером знову виступив Бен Хіллер, який раніше вже працював з гуртом над альбомами Playing the Angel і Sounds of the Universe. В інтерв'ю журналу Billboard Дейв Гаан заявив, що гурт, можливо, не буде далі працювати з Хіллер і альбом стане завершенням даної «трилогії». Для зведення альбому був запрошений Флад, продюсувавший альбоми Violator і Songs of Faith and Devotion.

Випуск ред.

5 жовтня 2012 на офіційному сайті Depeche Mode з'явився цифровий таймер, що відраховує зворотний час до пресконференції в Парижі. Кожен охочий міг помістити своє зображення на головну сторінку сайту, опублікувавши в Instagram фото з ​​хештег #DepecheMode2013. 23 жовтня на пресконференції гурт оголосив про майбутній турі, а також представила відео зі студії з піснею «Angel». 11 грудня гурт оголосив про підписання контракту з лейблом Columbia Records. Наприкінці січня 2013 були представлені назви та дати випуску альбому і першого синглу, а також треклист і формати видання. Перший сингл «Heaven», який написав Мартін Гор, став доступний для цифрового завантаження 31 січня 2013.

6 лютого в Нью-Йорку відбулося попереднє прослуховування альбому, на якому були присутні кілька музичних журналістів. 11 березня гурт виступив в Нью-Йорку на шоу Девіда Леттермана, поряд з хітами виконавши 5 пісень з нового альбому («Angel», «Should Be Higher», «Heaven», «Soft Touch/Raw Nerve» і «Soothe My Soul»).

15 березня 2013 в ранковому шоу на радіо BBC 6 відбулася прем'єра другого синглу «Soothe My Soul», який так само як і перший написав Гор. Реліз на фізичному носії відбувся 13 травня того ж року.

18 березня стався витік альбому в мережу. У цей же день на BBC 6 відбулася прем'єра пісні «Secret to the End», а альбом став повністю доступний для вільного потокового прослуховування через iTunes Store.

Назва ред.

Назву можна розділити на дві частини, перша з яких є відсиланням до блюзової складової альбому, дельта-блюзу. «Це наше бачення блюзу. — Заявив Мартін Гор. — Якщо обернутися назад, можна простежити блюзовий вплив на досить багатьох наших піснях, починаючи з Violator <…>. І тепер, я думаю, ми просто зробили це очевиднішим, відобразивши в назві». Друга ж частина характеризує інше, традиційніше для гурту, електронне звучання альбому.

Обкладинка ред.

Автором обкладинки є Антон Корбейн. Фонова фотографія, знята в Нью-Йорку, являє собою вид з вікна Jungle City Studios. Новий логотип був придуманий Корбейн пізніше в Гамбурзі, під час знімання фільму «Особливо небезпечний». За його словами, він хотів, щоб «обкладинка відображала щось сире, індустріальне і незалежне». Це восьма за рахунком обкладинка альбому, яку Корбейн розробив для гурту (включаючи збірник The Best Of, Volume 1). Фото для буклета делюкс-видання альбому були зняті Корбейн в Нью-Йорку і Луїзіані.

Критика ред.

Альбом отримав переважно позитивні відгуки з боку музичних критиків. Сайт Metacritic поставив альбому середню оцінку 67 з 100 на основі 32 рецензій. Кайл Андерсон з Entertainment Weekly назвав Delta Machine найсильнішим альбомом гурту в 21-му сторіччі, похваливши роботу програміста Кристоффера Берга. Лоуренс Грін з musicOMH оцінив альбом в 4,5 бали з 5, зазначивши вплив на нього проєкту VCMG: «Складається враження, що вони [Depeche Mode] оперують чимось, що переносить Delta Machine у свій власний маленький світ синтетичної насолоди». Репортер The Daily Telegraph Ніл Маккормік поставив альбому 4 зірки з 5, проте відзначив одноманітність лірики основного учасника гурту: «Він [Гор] береться за одні й ті ж теми (бажання, дисфункція, гріх і спокута) і очевидні метафори, приправляючи їх підлітковими готичними образами ангелів і дияволів і поетизування офісного клерка».

Список композицій ред.

Автор музики і слів Martin Gore (Secret to the End, Broken i Should Be Higher написані David Gahan i Kurt Uenala). 

#НазваАвторТривалість
1.«Welcome to My World» 4:56
2.«Angel» 3:57
3.«Heaven»Martin L. Gore4:03
4.«Secret to the End»David Gahan, Kurt Uenala5:12
5.«My Little Universe» 4:24
6.«Slow» 3:45
7.«Broken»David Gahan, Kurt Uenala3:58
8.«The Child Inside» 4:16
9.«Soft Touch/Raw Nerve» 3:26
10.«Should Be Higher»David Gahan, Kurt Uenala5:04
11.«Alone» 4:29
12.«Soothe My Soul» 5:22
13.«Goodbye» 5:03

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Delta_Machine&oldid=42225578