Шафран сітчастий
Шафра́н сітча́стий[1] (Crocus reticulatus)[2] — багаторічна рослина родини півникових. Вид занесений до Червоної книги України в статусі «Неоцінений». Маловідома декоративна культура.
Шафран сітчастий | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
Родина: | Півникові (Iridaceae) |
Рід: | Шафран (Crocus) |
Вид: | Шафран сітчастий (C. reticulatus)
|
Біноміальна назва | |
Crocus reticulatus |
Обидві видові назви, українська та латинська, вказують на характерну ознаку цього виду, а саме: добре помітну сіточку волокон, що вкриває нижню частину бульбоцибулини.
Опис
ред.Трав'яниста рослина заввишки 5-30 см. Весняний ефемероїд, геофіт. Бульбоцибулина завширшки до 1,5 см, з коричневими грубосітчасто-волокнистими, нерідко розірваними оболонками; щороку змінюється. Стебло відсутнє. Листків 3-4 штуки, вони вузькі, шилоподібні (завширшки лише 0,5-1 мм), зелені з білою смужкою, з'являються одночасно з квітками і після цвітіння сильно видовжуються.
Покривало складається з 2-3 плівчастих лусок. Квітки поодинокі, запашні, блідо-фіалкові з 3 ніжно-бузковими або фіолетовими смужками на зовнішніх пелюстках. Зрідка трапляються рослини з білими квітками. Оцвітина тричленна, зрослопелюсткова, актиноморфна. Віночок з довгою трубкою та шестилопатевим відгином, у зіві голий. Тичинок 3, вони жовті, з помаранчевими пиляками, які за довжиною дорівнюють тичинковим ниткам. Приймочка жовтогаряча, трилопатева, довша за тичинки. Плід — довгаста коробочка, що лежить на поверхні землі. Насінини коричневі, завширшки 2 мм.
Число хромосом 2n = 12.
Екологія
ред.Рослина світлолюбна, морозостійка, помірно вологолюбна, але зростає у посушливих місцевостях. Таке пристосування можливе завдяки скороченому періоду вегетації, під час якого шафрани сітчасті встигають використати весняні запаси вологи у ґрунті. Типовими екотопами цього виду є схили степових балок, зарості чагарників, узлісся сосняків, негусті діброви, ялівцеві рідколісся, цілинні степи, рідше — узлісся заплавних лісів. Нерідко шафран сітчастий утворює асоціації з кострицею, але в степах, де зростає астрагал, його популяції нечисленні. На пасовищах популяції перебувають у пригніченому стані, тому тут трапляються лише поодинокі особини.
Розмножується бульбоцибулинами та насінням. Квітне у березні-травні, в теплі роки на півдні ареалу цвітіння може початися наприкінці січня — в лютому. Запилюється перетинчастокрилими комахами. Плодоносить у травні-червні. Насіння розповсюджується мурахами. Його проростання зазвичай відбувається восени того ж року, коли воно достигло, рідше — через рік. Схожість насіння становить 90%. Сіянці здатні квітнути вже у 3-річному віці, проте масове цвітіння наступає у віці 4-6 років. Завдяки вегетативному розмноженню шафран сітчастий здатен утворювати клони.
Поширення
ред.Шафран сітчастий поширений на Балканах, півночі Італії, в Угорщині, Румунії, Молдові, Болгарії, Малій Азії, на Кавказі, включно з Передкавказзям і західною частиною Закавказзя, у пониззях Дону. На теренах України цей вид зростає по всій лісостеповій і степовій зонах, в Криму. Західна межа розповсюдження проходить через Східне Поділля.[3] Висотний діапазон становить 100–1800 метрів над рівнем моря.
Значення і статус виду
ред.Хоча українські популяції шафрану сітчастого доволі численні, на їх динаміку негативно впливають весняні пали, випасання худоби, збирання квітів для букетів, оранка та вирубування дібров. Вид охороняється в заповідниках «Єланецький степ», Луганському, Українському степовому, Дніпровсько-Орільскому, а також в національних парках «Святі Гори» і «Гомільшанські ліси» .
За межами України охороняється лише в Росії, де занесений до Червоних книг деяких чорноземних областей і республік Північного Кавказу.[4][5]
Шафран сітчастий вирощують в садах як декоративну рослину, хоча він менш популярний, ніж інші види цього роду. Висаджують його на клумбах, в альпінаріях, під кронами дерев. Насадження стійкі, часто культурні рослині дають самосів.
Синоніми
ред.
|
|
Джерела
ред.- ↑ Crocus reticulatus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ The Plant List [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.].(англ.)
- ↑ Поширення та стан популяцій Crocus reticulatus Stev. ex Adams (Iridaceae) і Tulipa quercetorum Klok. & Zoz (Liliaceae) на території Східного Поділля / О. І. Шиндер // Укр. ботан. журн. — 2009. — Т. 66, № 4. — 489–497. — PDF [Архівовано 23 квітня 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ Crocus reticulatus [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] на сайті «Особо охраняемые природные территории России».(рос.) — Переглянуто 1 грудня 2014.
- ↑ Шафран сітчастий [Архівовано 19 вересня 2017 у Wayback Machine.] у Червоній книзі Ростовської області. (рос.)
Посилання
ред.Шафран сітчастий [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 1 грудня 2014.