Відкрити головне меню
Глід український
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Яблуневі (Maloideae)
Рід: Глід (Crataegus)
Вид: Глід український
Біноміальна назва
Crataegus ucrainica
Pojark., 1939
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Crataegus ucrainica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Crataegus ucrainica
EOL logo.svg EOL: 792487
IPNI: 724424-1
The Plant List: rjp-1757

Глід украї́нський (Crataegus ucrainica)[1] — багаторічна рослина родини Розових. Харчова, лікарська та декоративна культура.

Зміст

ОписРедагувати

Кущ або дерево заввишки 2-4 м. Пагони вишневі, в молодому віці опушені, з віком стають голими або майже голими. Кора коричнево-сіра. Бічні безплідні пагони перетворюються у тонкі, довгі (12-20 мм) колючки, частково вкриті листям. На плідних пагонах нижні листки клиноподібні або обернено-яйцеподібні, тричі розрізані або неглибоко тричілопатеві, верхні — обернено-яйцеподібні, ромбічні або заокруглені, неглибоко розсічені на 5-7 лопатей. Лопаті листкових пластинок рівномірно зазублені, зубці по нижньому краю бокових лопатей листка доходять майже до черешка. Квітки великі, блідо-рожеві. Суцвіття рідке, 10-20-квіткове, діаметром 7-9 см. Чашолистки квітів трикутно-ланцетні, загострені. Тичинки численні, стовпчиків 2 (рідше 1 або 3). плоди майже кулясті (8-12 мм завдовжки), темно-червоні, більш-менш опушені, звичайно з двома кісточками.

Квітне в червні, плоди дозрівають у серпні.

Хімічний складРедагувати

В квітках глоду українського містяться флавоноїди (гіперозид, кверцетрин і вітексин), ефірна олія, холін, ацетилхолін, кавова и хлорогенова кислоти, триметиламін. В плодах містяться сапоніни (уреолова та олеанолова кислоти), бета-фітостерин, хлорогенова і кавова кислоти, флавоноїд гіперозид, аскорбінова кислота, каротин, холін, ацетилхолін, ефірна олія, фруктоза, амигдалин, сорбіт; винна, лимонна, кратегова кислоти; жирна олія, гіперин, дубильні речовини.

ПоширенняРедагувати

Цей вид рослин зустрічається виключно в межах України. Ареал охоплює Прикарпаття, лісові і лісостепові райони в середній і верхній течії Дніпра. Глід український зростає у листяних і мішаних лісах, на узліссях, по берегах річок, в антропогенних ландшафтах таких як: придорожні лісосмуги, парки, кладовища. Нерідко утворює мішані зарості з іншими ягідними чагарниками (тереном, шипшиною), які можуть займати площу до кількох гектарів.

Тіньовитривала рослина.

ЗастосуванняРедагувати

Глід український використовують у медицині нарівні з глодом криваво-червоним. Сировиною слугують квітки і плоди. Препарати мають кардіотонічну, протиаритмічну дію, зменшують збудливість центральної нервової системи, знижують артеріальний тиск, розширюють мозгові судини, нормалізують рівень холестерину.

Заготівля сировиниРедагувати

Зібрані квітки швидко сушать при температурі не вище ніж 40°С. Пуп'янки і перезрілі квітки швидко буріють, тому їх не варто збирати. Також не можна збирати суцвіття, ушкоджені комахами. Зібрану сировину викладають тонким шаром не пізніше ніж за 1-2 години після зрізання, сушать протягом 2-3 діб. Сировина дуже гігроскопічна, тому її потрібно зберігати в сухому приміщенні.

Плоди збирають з кінця вересня до приморозків. Їх зрізають цілими китицями, складають в кошики, сушать в сушарках або пічках при температурі 50-70°С. Можлива сушка на сонці, в цьому випадку на 1 м² розкладають 4-5 кг плодів. Сухі плоди звільняють від домішок (чашолистків, плодоніжок) на решетах.[2]

Плоди глоду українського можна вживати в їжу[3]. Вони мають слабкий приємний запах і специфічний смак. Зазвичай з них готують компоти.

Крім того, ця рослина може бути використана в декоративному садівництві.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. The Plant List.(англ.)
  2. Лекарственные растения Украины. Ивашин Д. С., Катина 3. Ф., Рыбачук И. 3., Иванов В. С, Бутенко Л. Т. Киев, «Урожай», 1974, стр. 360.(рос.)

ДжерелаРедагувати