Corvus caurinus
Corvus caurinus (profile).jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Воронові (Corvidae)
Рід: Крук (Corvus)
Вид: C. caurinus
Біноміальна назва
Corvus caurinus
(Baird, 1858)
Corvus caurinus map.jpg
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Corvus caurinus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Corvus caurinus
EOL logo.svg EOL: 1177473
ITIS logo.svg ITIS: 179736
IUCN logo.svg МСОП: 22705986
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 279967

Corvus caurinus (Ворона північнозахідна) — вид горобцеподібних птахів роду Крук (Corvus) родини Воронові (Corvidae). лат. caueus — означає «північно-західний вітер».

ОписРедагувати

Північнозахідна ворона середнього розміру, від 41.9 до 44.5 см у довжину і вагою від 340 до 440 гр. Розмах крил близько 99 см, а пір'я переливаються на світлі, чорне з синьо-фіолетовим на голові, шиї, спині, крилах і хвості. Очі димчасто-буро-сірого кольору, а їхні дзьоб блискучий і товстий, хоча менший і менш потужний, ніж у звичайних ворон (Corvus corax). Є також щетиноподібне пір'я, що вкриває ніздрі. Corvus caurinus має товсті, чорні ноги з великими лусками тільки на лицьовій стороні. Кінчики складених крил не досягають кінчика хвоста, який має злегка закруглені кінці. Статі схожі, хоча самець трохи крупніший від самиці.

Молодь від 3 до 15 місяців, теж чорна, але пір'я менш переливається, ніж у дорослих. Молодь від 1 до 3 місяців має більш вільне, пухнасте пір'я чорно-матового кольору й у них блакитні очі.

C. caurinus можна відрізнити від C. brachyrhynchos тим, що вона на близько 10% менше. Вона також менша, ніж звичайна ворона (C. corax), і в той час як C. corax має клиноподібний хвіст, хвіст C. caurinus квадратний. C. corax також має волохате горло, а C. caurinus — ні.

ПоширенняРедагувати

Країни проживання: Канада (Британська Колумбія); США (Аляска, Вашингтон). Живе тільки уздовж берегів у північно-східній частині Тихого океану між південною Аляскою і північним краєм штату Вашингтон. Мешкає в основному в прибережних районах, що межують з припливними зонами, але може бути знайдена уздовж великих річок, до 120 км вглиб континенту. Живе як правило, поруч, але не обов'язково в лісистій області та переселяється на узлісся під час суворих погодних умов в зимовий період. Північнозахідна ворона, також, ймовірно, живе поруч з колоніями морських птахів і звалищами. Вона також були знайдена в дельтах річок, поблизу прибережних заток, прибережних сіл, селищ і міст, а також на сільськогосподарських угіддях. Висота продивання від 0 до 1700 м.

Спосіб життяРедагувати

ПоведінкаРедагувати

C. caurinus живуть у сезон розмноження як територіальні пари. Після завершення піклування над дітьми, вони поступово зменшують територіальне поведінку і в кінцевому підсумку вся сім'я йде, щоб жити у великих ночівельних спільнотах. У межах ночівельних спільнот, деякі птахи будуть діяти як вартові, стежачи за доступною їжі, можливими злодіями і хижаками. Вони спілкуються з іншою частиною стада через вигуки. Незрілі птахи і пташенята, як відомо, грають один з одним під час польоту. C. caurinus не мають ієрархії в рамках ночівельних груп, але самці, як правило, домінують над самицями, а самиці домінують над однорічними і пташенятами.

Північнозахідні ворони ходять, стрибають і літають. Вони літають постійними, регулярними помахами крил і використовують сильні вітри, щоб ковзати вздовж скель. Вони літають близько 30 км/год і мають удари крил швидші, ніж у С. brachyrhynchos. Вони дуже маневрені в польоті.

Під час шлюбного сезону, пари захищають територію близько 0,48 га. Гніздові пари, як правило, повертаються до тієї ж території кожного сезону розмноження, і використовують одні й ті ж місця ночівель іншої частини року. Оселища ночівельних спільнот змінюється залежно від наявності їжі.

Спілкуються в основному з вигуками. Вони мають різні вигуки за значеннями: готовність територіальної оборони, прохання їжі, самці мають конкретний заклик, що вони використовують, щоб сигналізувати самиці про наявність їжі. У рамках ночівельних груп використовуються вигуки попередження про хижака. Вони також використовують деякі візуальні жести, в основному, щоб оголосити панування, права на територію і про свою готовність до спаровування.

ЖивленняРедагувати

Північнозахідний ворони всеїдні. Вони можуть і будуть їсти майже все, що вони можуть знайти: від дрібних безхребетних, людського сміття до плодів. Уздовж берегів вони харчуються в основному молюсками (Venerupis philippinarum і Protothaca staminea) ракоподібними і морськими їжаками (Dendraster excentricus і Strongylocentrotus purpuratus). Ворони підіймають цих тварин вгору, летять високо в повітрі, і кидають їх на скелі, щоб розбити. Можуть вкрасти яйця і пташенята сокола-сапсана (Falco peregrinus) і бакланів (Phalacrocoracidae), серед інших. Ожина є важливою частиною їхнього раціону, як і багато форм падла, такого як риба, мертві тюлені, мертві птахи, вбиті на дорогах тварини і мертві комахи з решіток автомобілів. Вони можуть гуляти по березі, копатися в піску у пошуках молюсків, колоти землю в пошуках комах. Вони також можуть ритися в сміттєвих баках і на полігонах.

C. caurinus також збирають на потім їжу вранці і ввечері. Збережені продукти включають молюски, бакланові яйця, краби і рибу. Збережений набір продуктів, як правило, відновлюється впродовж 24 годин. Вони також приносять їжу для молоді й самиць, які висиджують яйця. Зберігання їжі, мабуть, відбувається в основному на початку сезону розмноження під час припливу. Вважається, що однією з основних функцій запасів їжі є те, що це гарантує їжу для самиці і пташенят в той час, коли їжа може стати дефіцитною. C. caurinus ховає їжу в рослинності і вздовж скель. Вони, здається, добре пам'ятають положення сховку.

РозмноженняРедагувати

Молодь ймовірно, досягне статевої зрілості у віці від 15 до 20 місяців. Вони злягаються і починають будувати гнізда з початку лютого і до кінця березня. Ця ворона гніздиться один раз на рік, але гніздиться повторно якщо місце гніздування було порушене на початку сезону. Будування гнізда відбувається тільки в світлий час доби і в гарну погоду. Гнізда будуються з гілля, опалого з дерев, трави і моху, а також інших об'єктів та ґрунту. C. caurinus набивати свої гнізда мохом, пір'ям чайок і ворон і овечою вовною, між іншим.

Взагалі поодинокі, але іноді будують гнізда з кількома іншими парами невеликі колонії на деревах, а іноді і великих чагарниках. Дуже рідко, гніздяться на скелях у поглибленні або навіть на землі у віддаленому районі, якщо місце знаходиться під нависаючою скелею. Типово ворона кладе від 3 до 6 яєць у гніздо, по одному в день. Яйця блідо-синюваті з темними коричневими плямами і овальної форми. Вони мають гладку, злегка глянсову поверхню, довжиною близько 40 мм і шириною 28 мм.

Інкубація швидше за все починається на другий день, і виконується тільки самицею. Інкубаційний період становить близько 18 днів. У цей час самець годує самицю, перебуваючи найчастіше на невеликій відстані від гнізда. Після того, як потомство вилупиться, самиця C. caurinus почати годувати пташенят.

C. caurinus, як правило, залишають гніздо назавжди у близько 31 день. Всі пташенята залишають гніздо в той же день і перебувають на довколишніх деревах і чагарниках, роблячи короткі перельоти, коли їхні батьки далеко. Вони починають досліджувати прилеглі території між 10 і 14 днів і починають прогодовувати себе вже на 55 день після вилуплення. Батьки C. caurinus годують пташенят 77 днів. Батьки захищають своє потомство протягом усього цього часу.

Тривалість життяРедагувати

C. caurinus, як правило, живе близько 12 років в дикій природі. Найбільша відома тривалість життя становить 17 років. Близько 10% яєць не вилуплюються і багато пташенят або голодують або бувають вбиті перш, ніж залишають гніздо. Деякі пташенята в прибережних територіях потрапляють в океан або вбиваються сусідніми колоніями чайок. Хвороби спричинюють кількох смертей C. caurinus. Основна відома причина смерті розважальна стрільба в Британській Колумбії, але наявність продуктів харчування, ймовірно, є великим фактором у визначенні чисельності населення. C. caurinus не тримають в неволі.

ВорогиРедагувати

Відомі вороги: Circus cyaneus, Accipiter striatus, Buteo jamaicensis, Asio otus, Sciurus carolinensis, Felis silvestris, Canis lupus familiaris, Procyon lotor, Accipiter gentilis, Accipiter cooperii, Haliaeetus leucocephalus, Thamnophis. C. caurinus служать господарями для паразитів: Protocaliphora braueri, Ceratophyllus niger і Myrsidea interrupta.

Екологічне значенняРедагувати

Оскільки ожина є важливою частиною раціону, ворона служить поширювачем насіння ожини. C. caurinus має важливе прибиральне значення для людини. Вона тримає берегову лінію і прибережжя вільними від сміття і падла. Вона також відіграє важливу роль у підтримці екосистеми припливного басейну. Дослідження показують, що хижі морські птахи, в тому числі С. caurinus є важливим фактором для боротьби з популяціями морських їжаків. Північнозахідні ворони утримують популяції молюсків і крабів, що перешкоджає перенаселеності та збереження біорізноманіття, в океані і припливно-відпливній зоні.

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати