Chevrolet Biscayne

Chevrolet Biscayne (укр. Шевроле Біскейн) — американський повнорозмірний легковий автомобіль, що випускався підрозділом корпорації GM Chevrolet з 1958 по 1972 рік (в Канаді автомобілі під цим ім'ям продавалися до 1975 модельного року включно).

Chevrolet Biscayne
Chevrolet Biscayne 1966
Виробник	Chevrolet
Батьківська компанія	General Motors
Роки виробництва	1958–1972
Попередник(и)	Chevrolet 210
Клас	бізнес-автомобіль
Стиль кузова	2-дв. седан 4-дв. седан 4-дв. універсал
Компонування	FR
Двигун(и)	I6, V8
Коробка передач	МКПП, АКПП
Споріднені	Chevrolet Impala Chevrolet Bel Air Chevrolet Caprice

Займав становище бюджетної моделі початкового цінового діапазону серед повнорозмірних «Шевроле».

Огляд

Модель 1958 року

В 1958 році тогочасні серії автомобілів Chevrolet були перейменовані, модель Chevrolet 150 стала Chevrolet Delray, а Chevrolet 210 — Chevrolet Biscayne. Назва найдорожчої моделі Chevrolet Bel Air була збережена.

В наступному році модель Delray була знята з виробництва, і Biscayne виявився найдешевшим і скромно обладнаним серійним Chevrolet в модельному ряду, який включав Chevrolet Bel Air як модель середнього цінового діапазону, і розташовану на сходинку вище Chevrolet Impala.

Модель вироблялася переважно для таксомоторних компаній, хоча деяку кількість автомобілів продавали й індивідуальним покупцям, які цінували простір і комфорт повнорозмірного автомобіля, але не потребували «зайвої» обробки, динаміки та престижності дорожчих комплектацій. Основними двигунами були рядні шістки, але деякі автомобілі в 1960-ті роки оснащувались і V8, а в 1970-ті роки вони стали досить популярними (в ці роки, на одну шестициліндрову машину цієї моделі припадало в середньому 4,5 восьмициліндрових).

Гідравлічний підсилювач керма став стандартним обладнанням в 1970 році, а автоматична коробка передач — в середині 1971 року.

Перша генерація (1958–60)

Модель 1959 року

Модель 1960 року

У своєму дебютному 1958 модельному році, Biscayne був доступним в кузові 2- чи 4-дверного седана зі стійками. В 1958 році також був Chevrolet Delray ще нижчої лінійки, але він був відкинений в 1959 році. В 1959 році автомобіль оновили і тепер він був на півтора дюйма (3.8 см) довшій колісній базі. В 1959 році з’явилась версія 2-дверного утилітарного седана, в якій бракувало заднього сидіння і призначалась як автомобіль для розвезень.

Biscayne Fleetmaster

В 1960 модельному році пропонувалася модифікація Fleetmaster, адаптована для роботи в таксі. Вона мала більш дешеву й практичну оббивку салону, на ній були видалені такі деталі, як прикурювач, підлокітники дверей, протисонячний дашок з боку пасажира. Оздоблення хромом було переважно заміненим на забарвлення під колір кузова. Автомобіль був доступний у вигляді 2-і 4-дверного седана.

Спеціально для моделі Fleetmaster були доступні кілька економних опцій, щоправда двигуни й трансмісії, орієнтовані на продуктивність, також були доступні (для поліцейських версій чи клієнтів, які для високої швидкості хотіли якнайлегший автомобіль). Fleetmaster був відкинений після 1961 року.

Друга генерація (1961–64)

Модель 1961 року

Модель 1963 року

Biscayne переніс повну модельну зміну в 1961 модельному році. Fleetmaster без надмірностей і 3-місний утилітарний седан досі пропонувались в 1961, але продавались дуже мало. Серійні номери були 1100 і 1200 (6- і 8-циліндровий Biscayne), тоді як 1300 і 1400 використовувались для 6- і 8-циліндрового Fleetmaster. В 1963 році рядна шістка третьої генерації з коротким ходом замінила ранній "Stovebolt" 235, маючи меншу вагу і незначну перевагу в потужності.

В 1962 році з’явилась версія 4-дверного універсала, замінивши ранню модель Brookwood. Як зазвичай, повний спектр повно-розмірних двигунів і трансмісій GM був доступний на дешевий Biscayne. Дуже мало повністю нових, високо потужних V8 409 (лише 142 з яких були зроблені в 1961 році) навіть дійшли до дуже дешевого Biscayne Fleetmaster, з прямою ціллю використання для дрег-рейсингу.

Третя генерація (1965–70)

Модель 1965 року

Модель 1968 року

Повністю новий Biscayne 1965 року був ще великим і пропонував ще більший спектр двигунів, включаючи новий більший 250 куб. дюймовий 6-циліндроий. В 1966 році топовим двигуном став новий 427 куб. дюймовий V8 з великим блоком, доступний у високо потужній високо обертальній версії 425 к. с. (317 кВт) з твердими штовхачами. В 1967 модельному році був відкинений менший 230. Щоправда не недоступний для великих Chevrolet в 1967 році, він повернувся в 1968 на ще два модельні роки. Після 1968 року універсал Biscayne був відкинений, надалі продавався як Brookwood. Підсилювачі керма і гальм стали стандартними в 1970 році.

Четверта генерація (1971–75)

Трансмісія TurboHydramatic стала стандартною на всі автомобілі, які продавались з двигуном V8, починаючи зсередини 1971 модельного року. Виробництво Biscayne для ринку США закінчилось в 1972 році. Однак назва Biscayne існувала в Канаді аж по 1975 модельний рік, з 350 куб. дюймовим двигуном V8 і автоматичною трансмісією TurboHydramatic, які стали стандартним обладнанням в 1974 році. Модель універсала продавалась як Brookwood, але в 1973 році універсал Biscayne повернувся лише на ринок Канади. Як його побратими, Biscayne 1975 року отримав нову панель приладів, графіка радіоприймача і клімат-контролю (включаючи спідометр зі 100 миль/год. і еквівалентами в км) та доступність двох нових опцій: набір шкал Econominder (зі шкалами температури і економією пального, через тогочасну звичку водіїв) і ламані склоочисники вітрового скла.