Стоколос безостий
Стоколос безостий[1], стоколоса гладка[1] (Bromus inermis) — рослина родини тонконогові (Poaceae). Кормова рослина.
| Стоколос безостий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Стоколос (Bromus) |
| Вид: | Стоколос безостий (B. inermis)
|
| Біноміальна назва | |
| Bromus inermis | |
| Синоніми | |
|
Bromopsis inermis | |
Морфологічна характеристика ред.
Поширена багаторічна кореневищна верхова злакова рослина.
Розрізняють 4 типи стоколосу безостого: степовий, лісостеповий, лучний північної нечорноземної смуги, лучний південної нечорноземної смуги. Стоколос безостий — рослина озимо-ярого типу.
Високі стебла за сприятливих умов вирощування досягають висоти 120–150 см. Листя шорсткувате або голе, піхва листка на більшій частині замкнена коротким тупим язичком. Завдяки високій врожайності (300–400 ц/га) і облистненості, що пояснюється наявністю в травостої вегетативних пагонів, стоколос безостий займає одне з перших місць серед сінокісних злакових. Характеризується підвищеною посухостійкістю. Більшість коренів розміщена в шарі ґрунту 0 — 30 см, а окремі корені проникають углиб його на 1,5—2 м і більше. Суцвіття — розкидиста волоть. Насіння велике, має високу схожість.
Повного розвитку досягає на другому році життя, за сприятливих умов дає високі врожаї протягом 10—12 років і більше. Відростає рано навесні, дає два укоси. На родючих ґрунтах при достатній вологості вихід сіна становить 60—70 ц/га, насіння 7—10 ц/га.
Практичне використання ред.
Введена в культуру в 1860 р. селянами Воронезької губернії (с. Студений Колодязь). Використовують переважно для створення багаторічних сіножатей і пасовищ із сумішей з нещільнокущових трав. Росте в заплавах річок і на наносних ґрунтах, схилах балок.
Стоколос висівають у травосумішах із злаковими і бобовими травами. Особливо підходить він для висівання з еспарцетом і люцерною на схилах. Сіють одночасно з озимими або рано навесні. За звичайної рядкової сівби норма висіву стоколосу становить 18—20 кг/га, у сумішах 8—10 кг/га. В Україні широко районовано сорти стоколосу Козаровицький, Полтавський 30, Дніпровський. Заслуговує на увагу збір і розмноження місцевих дикоростучих екотипів.
Поширення ред.
Природний ареал ред.
- Азія
- Західна Азія: Афганістан; Індія
- Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан
- Сибір: Росія — Східний Сибір, Західний Сибір
- Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан
- Монголія
- Китай
- Східна Азія: Японія — Хоккайдо, Хонсю, Кюсю, Сікоку
- Індійський субконтинент: Пакистан
- Європа
- Середня Європа: Австрія; Чехія; Німеччина; Нідерланди; Польща; Словаччина
- Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — європейська частина; Україна
- Південно-Східна Європа: Болгарія; Хорватія; Італія; Румунія; Сербія; Словенія
- Південно-Західна Європа: Франція; Португалія; Іспанія
Натуралізація ред.
Культивування ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Bromus inermis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
Джерела ред.
- Основные сельскохозяйственные культуры [Основні сільськогосподарські культури]. Проект «Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их болезни, вредители и сорные растения» ((рос.)) . Процитовано 29.05.2015.
- Bromus inermis на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Bromus inermis в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)