Відкрити головне меню

Протитанкова рушниця «Бойз» (англ. Boys anti-tank rifle) — британська протитанкова рушниця періоду Другої світової війни. Серед військовиків здобула прізвисько «слоняча гармата» за свої розміри та величезний ствол. Рушниця мала три основні варіанти; рання версія (англ. Mark I) з круглим дуловим гальмом та T-подібним моноподом, будувалася в Англії на заводі BSA. Наступний варіант (англ. Mk I*) випускався підприємствами John Inglis and Company в канадському Торонто і мав квадратне дулове гальмо та V-подібну двоногу. Третій варіант протитанкової рушниці випускався спеціально для повітряно-десантних підрозділів зі стволом довжиною в 762 мм і без дулового гальма. Для стрільби використовувалися різні типи протитанкових боєприпасів.

Boys (ПТР)
Boys anti-tank rifle
Boys Mk I AT Rifle.jpg
Протитанкова рушниця «Бойз»
Тип: протитанкова рушниця
Походження: Велика Британія Велика Британія
Історія служби
Термін використання 19371943
Використання у див. Оператори
Війни Друга світова війна
Зимова війна
Історія виробництва:
Розроблено 1937
Виробник Королівський завод стрілецької зброї
Виготовлено 19371940
Кількість ~62 000
Варіанти Mk I, Mk II
Характеристики
Маса 16,3 кг
Довжина 1,575 м
Довжина ствола, мм: 1,19 м
Обслуга 3
Тип боєприпасу .55 Boys
Калібр 13,9
Бойова скорострільність 10 пострілів на хвилину
Дульна швидкість Mk I: 747 м/с
Mk II: 884 м/с
Прицільна дальність 271 м
Максимальна дальність 455 м
Тип боєпостачання магазинне
Приціл діоптричний

Commons-logo.svg Boys (ПТР) у Вікісховищі

Протитанкова рушниця «Бойз» непогано проявила себе на початковій фазі війни в боротьбі проти легких танків, танкеток та бронеавтомобілів, однак згодом вона вже не становила загрози для середніх та тим більш, важких, танків противника, й поступово замінялася на PIAT.

ІсторіяРедагувати

Дизайн та розробкаРедагувати

Людиною, на честь якого була названа ця зброя був капітан Генрі Бойз — помічник суперінтенданта з розробок озброєння — член комітету зі стрілецької зброї, який вигадав ПТР, а інженери заводу Royal Small Arms Factory в Енфільді створили дослідний зразок. Рушниця спочатку отримала назву «Stanchion» (Станшен — укр. опора, стовп), але коли у листопаді 1937 року за декілька днів до прийняття її на озброєння капітан Г.Бойз помер, ПТР отримала назву на знак пошани на його честь.

Для стрільби з ПТР використовувалися боєприпаси .55 Boys з 47,6-граммовою бронебійною кулею. Боєприпаси були двох основних типів: W Mark 1 (60 г AP з початковою швидкістю 747 м/с) та W Mark 2 (47,6 г AP з 884 м/с). На випробуваннях зброя продемонструвала себе доволі таки ефективним засобом боротьби з легкою бронетехнікою, з броньовим захистом завтовшки до 23,2 мм на відстані до 100 ярдів (91 м). Куля W Mark 1 пробивала будь-яку броню бронеавтомобіля або бронетранспортера, та боковий чи тильний броньовий захист легких танків. Згодом на озброєння прийняли W Mark 2 з вольфрамовим сердечником та швидкістю до 945 м/с.

Бойовий досвід застосуванняРедагувати

Протитанкова рушниця «Бойз» широко застосовувалася на початковій фазі війни в боротьбі проти німецьких легких танків типу Panzer I, Panzer II та перших версій Panzer III, танкеток та бронеавтомобілів. Також ПТР у значній кількості поставлялися фінській армії, де у ході Зимової війни вона завоювала собі добру славу, як надійний засіб протитанкової боротьби проти радянських танків, зокрема Т-26.

Однак, по ходу нарощування бойових дій, збільшення броні на танках призвело до того, що «Бойз» стали малоефективними проти німецьких та італійських танків. Тому, з 1943 року на Європейському театрі війни ці ПТР почали замінювати на ефективніші PIAT, які вперше застосували в бойових умовах у Сицилійській операції. ПТР «Бойз» ще якісь час продовжували перебувати в лінійних підрозділах, як засіб ураження фортифікаційних споруд, вогневих точок, кулеметних гнізд та легкоброньованих одиниць техніки.

З надходження на озброєння британських частин американських 12,7-мм важких кулеметів M2 «Браунінг», ПТР «Бойз» почали масово виводити з підрозділів. Американський кулемет мав бронебійні (AP), бронебійно-запалювальні (API) й бронебійно-запалювальні трасуючі набої (APIT), спроможні пробивати броню легкої бронетехніки й більш того викликати спалах вогню при ураженні. Крім цього, кулемети були дієвою зброєю проти літаків противника, тому незабаром, попри значній вазі M2 «Браунінг» (без триногі — 38 кг, з триногою — 58 кг), британські командос стали встановлювати їх або трофейні італійські 20-мм гармати «Бреда» на свої джипи чи розвідувально-патрульні автомобілі.

На Тихоокеанському театрі війни, ПТР «Бойз» також використовувався деякий час, однак через слабкі бронебійні можливості згодом були зняті з озброєння. Американська морська піхота, що закупила канадські ПТР, обмежено застосовували їх на тихоокеанських островах в основному проти японських бункерів і навіть збила два гідролітаки, але в цілому, «Бойз» не знайшли широкого розповсюдження в боях.

Піхотні частини Китайської націоналістичної армії використовували британські ПТР «Бойз» у Китаї та в Бірмі в ході другої Японсько-китайської війни. Філіппінські війська мали на озброєнні цей протитанковий засіб і використовували їх у роки японської окупації та визвольних боях на островах. Пізніше ПТР застосовувався Філіппінськими експедиційними силами в Корейській війні проти північно-корейської та китайської армій.

У вересні 1965 року ірландські бойовики ІРА обстріляли з ПТР «Бойз» британський швидкохідний патрульний катер, котрий відвідував з офіційним візитом ірландський порт Вотерфорд.

ГалереяРедагувати

ОператориРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Bishop, Chris, The Encyclopedia of Weapons of WWII, Metro Books, New York, 2002, ISBN 1-58663-762-2.
  • Weeks, John. Small Arms of World War II, New York: Galahad Press, 1979. ISBN 978-0-88365-403-3.
  • Zaloga, Steven J. and Ness, Leland S. Red Army Handbook 1939—1945. London: Sutton, 1998. ISBN 0-7509-1740-7.

ПриміткиРедагувати