Borophagus
Borophagus — вимерлий рід підродини Borophaginae, групи псових, ендемічних для Північної Америки з епохи середнього міоцену до епохи пізнього пліоцену 12—2 млн років тому[1].
| Borophagus[1] | |
|---|---|
| |
| Borophagus secundus skull | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | †Borophaginae |
| Триба: | †Borophagini |
| Підтриба: | †Borophagina |
| Рід: | †Borophagus Cope, 1892 |
| Типовий вид | |
| †Borophagus diversidens (4.5–2 Ma) | |
| Інші види | |
| |
| Синоніми | |
 Вікісховище: Borophagus
| |
Еволюція ред.
Борофаги, як і інші борофагіни, відомі як пси, що розчавлюють кістки. Хоча це не наймасивніші з борофагінів, вони мали розвиненішу здатність розчавлювати кістки, ніж попередні, більші роди, такі як Epicyon, що, здається, є еволюційною тенденцією групи (Turner, 2004). Протягом епохи пліоцену Borophagus почали витіснятися родами Canis, такими як Canis edwardii, а пізніше Canis dirus. Ранні види Borophagus донедавна були віднесені до роду Osteoborus, але зараз роди вважаються синонімами[1].
Характеристика ред.
Типовими ознаками цього роду є опуклий лоб і потужні щелепи; палеонтологи в минулому вважали борофага, ймовірно, сміттярем[2]. Його крихкі премоляри та сильні м'язи щелепи були б використані для розколу кісток, як у гієни Старого Світу. Проте скам'янілості борофага настільки рясні й географічно поширені, що деякі палеонтологи зараз стверджують, що борофаг мав бути одночасно панівним хижаком свого часу, а отже, і активним хижаком, оскільки лише живлення стервом не могло б утримувати таку велику популяцію[3]. Вони відзначають, що не всі м'ясоїдні тварини зі здатністю чавити кістки є падлоїдами, як-от сучасна плямиста гієна; натомість вони інтерпретують здатність чавити кістки як пристосування до соціального полювання, де перевагу віддають повному використанню туші[3]. Вважається, що доросла тварина була ≈ 80 см у довжину, схожа на койота, хоча значно потужніша[4].
Примітки ред.
- ↑ а б в Wang, Xiaoming; Richard Tedford; Beryl Taylor (17 листопада 1999). Phylogenetic systematics of the Borophaginae (PDF). Bulletin of the American Museum of Natural History. 243. Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2007. Процитовано 8 липня 2007.
- ↑ Lambert, David (1985). The Field Guide to Prehistoric Life. New York: Facts on File. с. 163. ISBN 0-8160-1125-7.
- ↑ а б Wang, Xiaoming; and Tedford, Richard H. Dogs: Their Fossil Relatives and Evolutionary History. New York: Columbia University Press, 2008. pp112-3
- ↑ Palmer, D., ред. (1999). The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals. London: Marshall Editions. с. 220. ISBN 1-84028-152-9.