Боїнг B-29 «Суперфортеця» (англ. Boeing B-29 Superfortress) — стратегічний бомбардувальник США, розроблений на початку 1940-х років. Вважається найкращим стратегічним бомбардувальником часів Другої світової війни. B-29 став широко відомим у світі завдяки проведеним у серпні 1945 року літаками цього типу атомних бомбардувань японських міст Хіросіма і Наґасакі. Бомбардувальники «Суперфортеця» застосовувалися під час Корейської війни 19501953 років. У СРСР був створений і серійно випускався Ту-4, що був копією B-29.

Boeing B-29 Superfortress
Комментар
B-29
Призначення: стратегічний бомбардувальник
Перший політ: 21 вересня 1942
Прийнятий на озброєння: 8 травня 1944
Знятий з озброєння: 21 червня 1960
Період використання: 19421960
На озброєнні у: США, Велика Британія, Австралія
Розробник: Боїнг
Виробник: Боїнг
Всього збудовано: 3900
Конструктор: Боїнг
Екіпаж: 11 осіб
Крейсерська швидкість: 350 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 574 км/год
Бойовий радіус: 5230 км
Дальність польоту: 9000 км
Практична стеля: 10 200 м
Швидкопідйомність: 2,7 м/с
Довжина: 30,2 м
Висота: 8,5 м
Розмах крила: 43,1 м
Площа крила: 161,3 м²
Споряджений: 54 000 кг
Двигуни: Райт R-3350-23
Тяга (потужність): 4x2200 к.с.
Гарматне озброєння: 12x12,7 мм (кулемети)
1x20 мм (гармата)
Внутрішнє бомбове навантаження: 9000 кг

Історія створенняРедагувати

 
Виготовлення B-29

Розробка дальнього бомбардувальника велась в Boeing ще з березня 1938 року, тому коли в січні 1940 року армійське командування видало специфікацію R-40B на новий літак, Boeing вже мало декілька попередніх дизайнів, кращий з яких мав позначення модель «341», був представлений до конкурсу. Запропонований літак був середньопланом, з триопорним шасі з носовим колесом і двигунами Pratt & Whitney R-2800.

Проте в березні специфікація була змінена, зросли вимоги до бомбового навантаження і захисного озброєння. Відповідно Boeing запропонували новий проект — модель «345», який вже мав оснащуватись двигунами Wright R-3350[en]. Захисне озброєння мала складатись з десяти 12,7-мм кулеметів і однієї 20-мм гармати в чотирьох дистанційно керованих турелях і хвостовій установці. Дистанційно керовані турелі могли керуватись були синхронізовані, що дозволяло вести безперервний вогонь по противнику. Кабіни були герметичними, а більшість гідравлічних і пневматичних систем було замінено на електричні. Саме такий проект було передано на розгляд армії, і в серпні було зроблено замовлення на два прототипи, які отримали позначення XB-29.

Перший прототип XB-29 з двигунами R-3350-13 піднявся в повітря 15 вересня 1942 року. Через проблеми з двигунами випробування проводились повільно, зокрема на другому прототипі вже в першому вильоті 30 грудня 1942 року загорівся один двигун, а 18 лютого 1943 літак зазнав аварії. Більшість проблем з двигунами було виправлено на третьому прототипі, який був готовий в червні 1943 року.

Проте ще до закінчення випробувань третього прототипу почалось виробництво передсерійної партії з 14 літаків YB-29 з двигунами R-3350-21. А в кінці серпня 1943 року вже був виготовлений перший серійний B-29. Літак виготовлявся на заводах Boeing, Martin і Bell. Загалом було виготовлено 3965 літаків.[1]

Основні модифікаціїРедагувати

  • B-29 — оснащувався двигунами Wright R-3350 підсерій 23, 23A, 41, 57 або 57A потужністю 2200 к.с. Захисне озброєння — вісім 12,7-мм кулеметів в чотирьох висувних турелях (по дві зверху і знизу фюзеляжу) і хвостова установка з двома 12,7-мм кулеметами і одною 20-мм гарматою. Декілька серій літаків мали чотири кулемети в верхній передній турелі, а в останніх виготовлених не встановлювалась гармата. Максимальне бомбове навантаження — 9070 кг. Виготовлено 2181 літак: 1620 на заводах Boeing, 257 — Bell і 204 Martin.
  • B-29A — для спрощення виготовлення змінено центроплан, що також змусило зменшити розміри паливних баків. Оснащувався двигунами Wright R-3350 підсерій 57, 57A або 59. Захисне озброєння — 12 12,7-мм кулеметів (4 в передній верхній турелі, по два в задній верхній, двох нижніх і хвостовій турелі). Виготовлено 1119 літаків.
  • B-29B — варіант з зменшеним озброєнням і обладнанням, оснащувався тільки хвостовою туреллю з 3 12,7-мм кулеметами. Максимальне бомбове навантаження — 10 340 кг. З лютого 1945 року на заводах Bell було виготовлено 311 літаків.
  • F-29A (також FB-29 і RB-29) — варіант фоторозвідника. Було переобладнано 117 B-29A.
  • TB-29 — навчальний варіант без захисного озброєння.
  • SB-29 — морський рятувальний варіант. Переобладнано 16 літаків.
  • KB-29M/P — варіант заправника. Переобладнано 208 літаків.
  • WB-29 — метеорозвідник.
  • B-29F — модифікація пристосована для роботи над Арктикою. Переобладнано 6 літаків.
  • B-29L — Бомбардувальна модифікація з системою заправки в повітрі. Переобладнано 72 літака.

Бойове використанняРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

 
Мапа радіусів досяжності B-29 на Тихому океані.
 
B-29 скидають бомби.
 
B-29 на Сайпані.

За планами військового командування B-29 мали перш за все використовуватись на Тихоокеанському театрі бойових дій, розміщення доступних аеродромів на якому потребувало бомбардувальників з максимальним радіусом дії. Тому першими, зимою 1943-44 року, B-29 отримало 58-ме бомбардувальне крило, яке після освоєння літака, в квітні 1944 року, було перекинуте в Індію, а з початком бойової роботи частина літаків була призначена на китайські аеродроми.

5 червня відбувся перший бойовий виліт проти залізничного вузла поблизу Бангкоку, який завершився повним провалом. З 98 бомбардувальників які вилетіли на місію 14 були змушені повернутись через проблеми з двигунами, 42 витратили все пальне і були змушені сісти на запасні аеродроми, а 5 розбилось при посадці. При цьому результати бомбардування теж були не найкращими, в ціль влучило тільки 18 бомб. Другий бойовий виліт 14 червня теж був невдалим — з 75 бомбардувальників було втрачено 8 (з них шість розбились при посадці, ще один на старті, і тільки один — від ППО противника), а завдання змогли виконати тільки 57. При цьому по основній цілі — заводі на острові Кюсю влучила тільки одна бомба. Незважаючи на це B-29 продовжували виконувати місії, зокрема проти об'єктів нафтової промисловості на Суматрі і металургійних заводів в Маньчжурії, результати яких були сумнівними.

Проте з осені 1944 року з зміною керівництва і набуттям досвіду ситуація почала покращуватись, через бомбардувальні місії промислове виробництво Маньчжурії зменшилось на дві треті. Через складність забезпечення військ в Китаї, B-29 були виведені звідти грудні 1944 року, і в подальшому діяли тільки з Індії. Зокрема B-29 залучались до знищення порту і доків в Сінгапурі та мінуванні гирл рік Янцзи і Хуанхе. Останній виліт з Індії відбувся 29 березня 1945 року.

З жовтня 1944 року B-29 в складі 73-о бомбардувального крила прибули на Сайпан. 28 жовтня з цього острова на перше бойове завдання проти японської бази на островах Трук вилетіли 18 B-29, а 24 листопада відбувся перший виліт проти об'єктів на японських островах. Оскільки американські винищувачі не могли супроводжувати B-29, останні були змушені діяти на висотах 8-9 кілометрів, що зумовлювало низьку точність бомбардувань. Проте деякі місії були доволі успішними, зокрема 13 грудня 1944 року B-29 знищили завод з виробництва двигунів в Нагої, який виробляв близько четвертини всіх авіаційних двигунів Японії.

З січня 1945 року B-29 почали використовуватись для нічних нальотів з використанням запалювальних бомб. 3 січня відбувся рейд на Нагою, 4 лютого — була здійснена масована атака на Кобе. Кількість B-29 постійно зростала, зокрема нові ескадрильї почали діяли з островів Тініан і Гуам. Вночі 9 березня відбувся масований наліт на Токіо, коли 325 B-29 скинули 1665 тон запальних бомб і напалму. Наступного дня відбувся схожий рейд на Нагою, ще пізніше на Осаку. В квітні проти Японії вже діяли більше 700 B-29, які окрім бомбардувальних рейдів також здійснювали мінування моря безпосередньо поблизу Японії.

 
Енола Ґей — повертається з бомбардування Хіросіми.

Проте B-29 найбільш відомий через ядерне бомбардування Хіросіми і Нагасакі — перше (і єдине) бойове використання ядерної зброї. Для місії в грудні 1944 року була сформована змішана спеціалізована 509-а група, 393-я ескадрилья якої була оснащена B-29 пристосованими для використання ядерних бомб. В кінці квітня ескадрилью було перекинуто на Тініан, а 6 і 9 серпня відбулись бомбардування Хіросіми і Нагасакі відповідно. Востаннє B-29 в Другій світовій використовувались 14 серпня, тоді 740 літаків здійснили бомбардування більше десяти цілей. [1]

Післявоєнне використанняРедагувати

 
Washington Mk.1 повітряних сил Великої Британії.

B-29 склали основу Стратегічного авіаційного командування США, яке було сформоване в березні 1946 року, але вже з 1949 року їх почали заміняти на новішу версію B-50. B-29 ще активно використовувались під час Корейської війни, але були повністю зняті з озброєння невдовзі після її закінчення.

Окрім США, B-29 стояли на озброєнні Королівських ВПС. В 1950 році Британія отримала 84 B-29A і 3 RB-29, де вони отримали позначення Washington Mk.1 і служили до 1955 року.

Три B-29 здійснили вимушену посадку на території СРСР, де були інтерновані і використані для створення Ту-4.[1]

Тактично-технічні характеристикиРедагувати

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[2]

B-29 B-29A B-29B
Довжина 30,18 м
Висота 8,46 м
Розмах крил 43,05 м 43,36 м 43,05 м
Площа крил 161,3 м² 161,5 м² 161,3 м²
Маса пустого 31 815 кг 32 368 кг 31 298 кг
максимальна злітна 61 235 кг 61 235 кг 62 142 кг
Двигуни 4 × Wright R-3350-23 4 × Wright R-3350-57 4 × Wright R-3350-41
Потужність 4 × 2200 к. с.
Максимальна швидкість 603 км/год 611 км/год 586 км/год
Дальність польоту нормальна 2575 км 2900 км 2900 км
максимальна 6435 км 6760 км
Практична стеля 9700 м 10 600 м 9750 м
Час підйому на 7620 м 38 хв 38 хв

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Харук, 2012, с. 230-235
  2. Харук, 2012, с. 231

ЛітератураРедагувати

  • Bowers, Peter M. (1999). Boeing B-29 Superfortress. Stillwater, Minnesota: Voyageur Press. ISBN 0-933424-79-5. 
  • Deakin, John (2002-06-24). Superfortress!. Pelican's Perch (Aviation Publishing Group) (56). Процитовано 2006-01-15.  Текст «Pelican's Perch #56» проігноровано (довідка)
  • Futrell RF, Greenhalgh WH, Grubb C, Hasselwander GE, Jakob RF, and Ravenstein CA (1976). The United States Air Force in Southeast Asia - Aces and aerial victories, 1965-1973. ISBN 0-89875-884-X. 
  • Hess, William N. (1998). Big Bombers of WW II. 
  • Higham, Robin; Williams, Carol (editors) (1975). Flying combat aircraft of USAAF-USAF (Volume 1). Air Force Historical Foundation. ISBN 0-8138-0325-X. 
  • Johnson, Robert E. «Why the Boeing B-29 Bomber, and Why the Wright R-3350 Engine?» American Aviation Historical Society Journal 1988 33(3): 174—189. ISSN 0002-7553
  • LeMay, Curtis; Yenne, Bill (1988). Super Fortress. Berkley Books. ISBN 0-425-11880-0. 
  • Mann, Robert A. (2004). The B-29 Superfortress: A Comprehensive Registry of the Planes and Their Missions. Jefferson, North Carolina: McFarland & Company. ISBN 0-7864-1787-0.
  • Pace, Steve (2003). Boeing B-29 Superfortress. Ramsbury, Marlborough, Wiltshire, United Kingdom: Crowood Press. ISBN 1-86126-581-6.
  • Vander Meulen, Jacob (1995). Building the B-29. Washington, D.C.: Smithsonian Books. ISBN 1-56098-609-3). (The economic aspect of the B-29 program)
  • Wheeler, Keith (1982). Bombers over Japan. Virginia Beach, Virginia: Time-Life Books. ISBN 0-8094-3429-6.
  • «Boeing B-29 Superfortress Encyclopedia of American Aircraft. Accessed on October 26, 2004.
  • "Boeing B-29 «Superfortress». USAF Museum. Accessed on October 10, 2004.
  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

ПосиланняРедагувати