Вікіпедія

Barcelona

«Barcelona» («Барселона») — спільний студійний альбом, записаний Фредді Мерк'юрі, солістом популярного британського рок-гурту «Queen», і іспанською оперною співачкою сопрано Монсеррат Кабальє. «Barcelona» вийшов 1988 року і став другим і останнім альбомом Мерк'юрі, записаним поза рамками гурту «Queen».

Barcelona
Виконавець Фредді Мерк'юрі
Дата випуску 10 жовтня 1988
Записаний січень 1987 — червень 1988 (Townhouse і Mountain Studios)[1]
Жанр опера
класичний кросовер
Тривалість 39:56
Мова англійська
Лейбл Polydor
Hollywood
Продюсер Фредді Мерк'юрі, Майк Моран і Девід Річардс.
Перевидання 2012 року, створене та оркестроване Стюартом Морлі
Хронологія Фредді Мерк'юрі
Попередній
←
 Mr. Bad Guy
(1985)
The Freddie Mercury Album
(1992)
Наступний
→
Сингли з Barcelona
  1. «Barcelona»
    Випущений: 26 жовтня 1987
  2. «The Golden Boy»
    Випущений: 24 жовтня 1988
  3. «How Can I Go On»
    Випущений: 23 січня 1989
  4. «Guide Me Home»
    Випущений: 10 березня 1989 (Японія)[2]
Альтернативна обкладинка
Обкладинка перевидання альбому 2012 року
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 2.5/5 зірок[3]
Entertainment Weekly B[4]

Після того, як Барселону обрали місцем проведення літніх Олімпійських ігор 1992 року, Мерк'юрі запропонували написати пісню як тему для майбутніх ігор. Ідея полягала у тому, щоб створити дует із Кабальє, оскільки вона була із цього міста. Співак був її давнім шанувальником, і вона, у свою чергу, почала дуже поважати його таланти. Вони вирішили разом попрацювати над альбомом, у якому Мерк'юрі та Майк Моран взяли на себе творче керівництво як автори пісень. Мерк'юрі та Моран створили та відправили співачці касети з музикою, де Мерк'юрі виконував фальцетом головний вокал для партій Монсеррат. Оскільки в їхньому графіку бракувало вільного часу для зустрічей, партії співачки записувалися в іншому місці.[5]

3 вересня 2012 року вийшло спеціальне видання альбому. У ньому представлена нова версія альбому, у якій синтезатори та драм-машини замінені новими живими симфонічними оркестровками та перкусією. Нове видання має нову унікальну обкладинку альбому.[6]

Запис ред.

«Barcelona» — другий й останній прижиттєвий сольний альбом Фредді Мерк'юрі, записаний у 1987—1988 роках на студії Mountain Studios. Ідея Мерк'юрі із залученням симфонічного оркестру для запису альбому не була реалізована через відсутність часу, й у результаті альбом частково був аранжований синтезаторами і драм-машиною.

Гурт «Europe» працював над своїм альбомом у Olympic Studios, коли там відбувався запис «Barcelona». За спогадами вокаліста цього гурту Джоуї Темпеста:

  Наш продюсер Рон Невісон спочатку запропонував нам іншу студію. Коли він прилетів, ми одразу вирушили до цієї студії, в якій раніше записував свої хіти Філ Коллінз. Напевно тому ми й погодилися записувати наш альбом там. Ми із захопленням почали репетирувати, створюючи навколо себе багато галасу. Процес так захопив нас, що ми навіть забули зачинити двері до студії. Якоїсь миті ми почули чиїсь швидкі кроки і незнайомий голос. На порозі стояв сам Фредді Мерк'юрі, який, виявляється, був у сусідній кімнаті. „Хлопці, можна тихіше, ми тут оперу пишемо!“ — почав знайомство він. Це був саме той період, коли Мерк'юрі записував „Барселону“ з Монсеррат Кабальє. Пам'ятаю, ми були настільки вражені несподіваною зустріччю, що просто кивнули у відповідь, не знаходячи потрібних слів для продовження розмови. І цього дня ми так і не наважилися писати альбом, роботу над яким відклали до завтра  

Складова ред.

«Barcelona» ред.

Докладніше: Barcelona (пісня)

Пісня «Barcelona» («Барселона») була написана та спродюсована Майком Мораном та Фредді Мерк'юрі. Сесії запису включають скрипки Хомі Канги та Лорі Льюїс, скрипку Дебори Енн Джонстон, валторну Баррі Кестла та перкусію Френка Рікотті. «Barcelona» була обрана гімном Олімпійських ігор 1992 року в Іспанії. Незважаючи на те що Мерк'юрі помер менш ніж за сім місяців до початку ігор, вона звучала під час вступного відео про Барселону на церемонії відкриття і використовувався як головна музична заставка під час висвітлення BBC літніх Олімпійських ігор 1992 року.[7][8][9] Відеокліп до пісні зняли у найбільшому в світі нічному клубі Ku, який зараз називається «Privilege» на Ібіці.

Англійський тенор Рассел Вотсон разом з Шоном Райдером створив кавер пісні, який увійшов до альбому «The Voice».

«La Japonaise» ред.

Пісню «La Japonaise» («Японці») записали 9 листопада 1987 року (первісне демо з'явилося 1 вересня). Мерк'юрі написав усі тексти, у тому числі японською мовою, і заспівав деякі партії фальцетом, які збереглися в остаточній версії.

«The Fallen Priest» ред.

Спочатку це була віртуозна фортепіанна п'єса Морана з високим вокалом Мерк'юрі, вона називалася «Rachmaninov's Revenge» («Помста Рахманінова») (демо з'явилося 26 січня та 19 лютого відповідно). Потім пісню назвали «The Duet» («Дует»), коли Тім Райз писав для неї текст, остаточною назвою стала «The Fallen Priest» («Грішний священник»). Елейн Пейдж, яка тоді жила з Райзом, працювала того часу над альбомом каверів до пісень гурту «Queen». Її альбом також вийшов 1988 року, його продюсером став Моран, він же й диригував оркестром, створив аранжування, грав на фортепіано та клавішних. Фінальний фортепіанний риф дуже схожий на фінал першої частини Концерту № 2 для фортепіано з оркестром російського композитора Сергія Рахманінова.

«Ensueño» ред.

Коли Мерк'юрі вперше зустрів Монсеррат Кабальє в березні 1987 року, він приніс написану ним з Мораном п'єсу під назвою «Exercises in Free Love» («Вправи у вільному коханні»), до якої Кабальє додала текст й пізніше отримала назву «Ensueño» («Мрія»). Вона попросила його заспівати її своїм природним голосом (баритоном).[10] На відміну від «Exercises», «Ensueño» не включає оркестрування або бек-вокал: Майк Моран грає лише фортепіанну партію як акомпанемент для двох співаків.

«The Golden Boy» ред.

Докладніше: The Golden Boy

До пісні «The Golden Boy» («Золотий хлопчик») також увійшов текст Райза, її записали 1 грудня 1987 року (ранні демо датовані 2 травня і 9 листопада). У знаменитому госпел-хорі брали участь Мадлен Белл, Денніс Бішоп, Ленс Еллінгтон, Міріам Стоклі, Пітер Стрейкер, Марк Вільямсон та Керол Вудс. Стрейкер був другом Мерк'юрі, він допоміг йому з деякими текстами до пісні «I'm Going Slightly Mad», а Стоклі пізніше співав з Браяном Меєм.

«Guide Me Home» ред.

Спочатку «Guide Me Home» («Проведи мене додому») називалася «Freddie's Overture» («Увертюра Фредді»), вона була написана однією з останніх серед треків альбому, на початку 1988 року. Спочатку пісня вийшла на CD в Японії разом з треками, які виходили на LP, «How Can I Go On» та «Overture Piccante», останній випускався у вигляді максі-синглу на CD в Нідерландах у 2000 році.

«How Can I Go On» ред.

Пісню «How Can I Go On» («Як я можу продовжувати») написали навесні 1987 року. У альбомі її початок плавно зливається із кінцем попереднього треку. У ній грає бас-гітарист «Queen» Джон Дікон.

«Overture Piccante» ред.

В останньому треці «Overture Piccante» («Увертюра Пікканте») поєднуються частини інших пісень альбому, що створює нову композицію.

Трек-лист ред.

Автор музики і слів Фредді Мерк'юрі і Майк Моран, крім випадків, коли зазначені інші. 

#НазваАвторТривалість
1.«Barcelona» 5:37
2.«La Japonaise» 4:49
3.«The Fallen Priest»
5:46
4.«Ensueño»
4:27
5.«The Golden Boy»
  • Мерк'юрі
  • Моран
  • Райз
6:04
6.«Guide Me Home» 2:49
7.«How Can I Go On» 3:51
8.«Overture Piccante» 6:40

Спеціальне видання 2012 року ред.

У спеціальному перевиданні альбому 2012 року оригінальні мелодії, створені з використанням синтезаторів і семплерів, були перезаписані з використанням повноцінного симфонічного оркестру.[11] «Ensueño», четвертий трек, у якому початково Мерк'юрі та Кабальє співали тільки під сольне фортепіано Морана, залишився без змін, тоді як мінусівка до «Exercises in Free Love» була переаранжована та перезаписана.

Партитура була транскрибована і переаранжована Стюартом Морлі, музичним керівником мюзиклу «Queen» «We Will Rock You», який також був продюсером альбому. Морлі прослухав оригінальний запис, щоб вловити гармонію та головні партії, а потім переоркестрував партитуру за допомогою традиційного паперу, ручки та гумки, використовуючи «Трактат про оркестровку» та «Шахерезаду» Римського-Корсакова, «Четверту симфонію» Чайковського та «Море» Дебюссі як посилання.[12]

Партитуру виконав Празький FILMharmonic Orchestra. Наоко Кікучі записала партію кото для «La Japonaise», тоді як Руфус Тейлор, син барабанщика «Queen» Роджера Тейлора, записав ударні для «The Golden Boy» та «How Can I Go On», а класичний скрипаль Девід Гарретт записав нову сольну партію скрипки для останніх. Бас-гітара Джона Дікона залишилася у «How Can I Go On».

Трек-лист ред.

Диск 1 — нове оркестування альбому ред.

#НазваТривалість
1.«Barcelona»5:43
2.«La Japonaise»4:52
3.«The Fallen Priest»5:46
4.«Ensueño»4:22
5.«The Golden Boy»6:04
6.«Guide Me Home»2:50
7.«How Can I Go On»3:49
8.«Exercises in Free Love»3:57
9.«Overture Piccante»6:47
10.«How Can I Go On [бонус-трек за участю Девіда Гарретта]»3:56

Диск 2 — найкраще з раритетів і сесійні уривки ред.

#НазваВерсіїТривалість
1.«Exercises in Free Love»Б-сторона, 19874:26
2.«Barcelona»рання версія демо з вокалом Фредді4:21
3.«La Japonaise»рання версія демо з вокалом Фредді4:41
4.«Rachmaninov's Revenge (The Fallen Priest)»пізніша версія демо з вокалом Фредді5:51
5.«Ensueño»живі виступи Монсеррат5:36
6.«The Golden Boy»рання версія демо з вокалом Фредді3:54
7.«Guide Me Home»альтернативна версія2:50
8.«How Can I Go On»альтернативна версія4:03
9.«How Can I Go On»альтернативна версія з піаніно3:44

Диск 3 — оркестрова версія альбому ред.

#НазваМузикаТривалість
1.«Barcelona»інструментал5:39
2.«La Japonaise»інструментал4:51
3.«The Fallen Priest»інструментал5:47
4.«Ensueño»інструментал4:01
5.«The Golden Boy»інструментал6:03
6.«Guide Me Home»інструментал2:50
7.«How Can I Go On»інструментал3:37
8.«Exercises in Free Love»інструментал3:57
9.«Overture Piccante»інструментал6:43
  • У цьому CD «Ensueño» складається лише з (оригінальної) фортепіанної партії Морана. В жодному треку немає бек-вокалу.

Диск 4 — DVD ред.

  • Виступ у клубі на Ібиці
  1. Barcelona
  • Виступ La Nit Barcelona
  1. Barcelona
  2. How Can I Go On
  3. The Golden Boy
  • Barcelona [класичне відео]
  • Barcelona [спеціальне видання EPK]
  • Barcelona [версія Різа Томаса 2012 року]

Музиканти ред.

  • Фредді Мерк'юрі — головний вокал і бек-вокал, піаніно, аранжування
  • Монсеррат Кабальє — головний вокал і бек-вокал
  • Майк Моран — клавішні, програмування, аранжування
  • Джон Дікон — бас-гітара («How Can I Go On»)
  • Хомі Канга — скрипка («Barcelona»)
  • Лорі Льюїс — скрипка («Barcelona»)
  • Дебора Енн Джонстон — віолончель («Barcelona»)
  • Баррі Кестл — валторна («Barcelona»)
  • Френк Рікотті — перкусія («Barcelona»)
  • Мадлен Белл — бек-вокал («The Golden Boy»)
  • Денніс Бішоп — бек-вокал («The Golden Boy»)
  • Ленс Еллінгтон — бек-вокал («The Golden Boy»)
  • Міріам Стоклі — бек-вокал («The Golden Boy»)
  • Пітер Стрейкер — бек-вокал («The Golden Boy»)
  • Марк Вільямсон — бек-вокал («The Golden Boy»)
  • Керол Вудс — бек-вокал («The Golden Boy»)

Чарти ред.

Альбом ред.

Країна Чарти Продажі
1988: Перевидання
1992 року:		 Сертифікації
Позиції Позиції
Австрія[13] ? 24 –
Німеччина ? 41 –
Японія ? 93 ?
Нідерланди ? 9 ?
Нова Зелендія[13] ? 13 ?
Швеція[13] ? 37 ?
Швейцарія ? 18 Платина[13]
Велика Британія 25 15 Срібло[14]

Сингли ред.

«Barcelona» (1987/1992)

Країна Позиція[15]
1987:
Велика Британія 8
Швеція 15
Нідерланди 34
Німеччина 47
Країна Перевидання
1992 року:
Нідерланди 2
Велика Британія 2
Швейцарія 8
Швеція 12
Австралія 42
Німеччина 32

«The Golden Boy» (1988)

Країна Позиція[16]
Велика Британія 86

«How Can I Go On» (1989)

Країна Позиція
Велика Британія 95
Бразилія 1

Сертифікації ред.

Країна Сертифікація Продано
Іспанія (PROMUSICAE) Платина 100 000^[17]
^Дані про відвантаження, що базуються лише на сертифікації.

Примітки ред.

  1. ↑ Barcelona (album) queenpedia.com Retrieved 2014-10-07.
  2. ↑ フレディー・マーキュリー&モンセラート・カバリエ ／ ガイド・ミー・ホーム [廃盤]. (In Japanese) - Released: 1989年03月10日発売
  3. ↑ [http://www.allmusic.com/album/r58394(англ.) AllMusic Review]
  4. ↑ Entertainment Weekly Review
  5. ↑ Freestone, Peter (1999). Freddie Mercury: An Intimate Memoir By the Man Who Knew Him Best. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-8674-9. Процитовано 22 липня 2012.
  6. ↑ Archived at Ghostarchive and the Wayback Machine: Freddie Mercury and Montserrat Caballé - Barcelona Special Edition 2012 Film. YouTube.
  7. ↑ Barcelona 92: inicio de la ceremonia. YouTube. Процитовано 22 липня 2012.
  8. ↑ La ceremonia de inauguración. El Mundo Deportivo(newspaper library). 20 липня 1992. Процитовано 22 липня 2012.
  9. ↑ TVARK. Retrieved on 2011-03-02.
  10. ↑ Peter Freestone (2001). Freddie Mercury: an intimate memoir by the man who knew him best. Omnibus Press. с. 100–. ISBN 978-0-7119-8674-9. Процитовано 22 липня 2012.
  11. ↑ QueenOnline.com - Page not found. www.queenonline.com.
  12. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 25 March 2016. Процитовано 23 травня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ а б в г Freddie Mercury & Montserrat Caballé - Barcelona - hitparade.ch.
  14. ↑ BPI. Certified Awards. [Архівовано 11 вересня 2007 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Charts (single) hitparade.ch Процитовано 12 серпня 2022
  16. ↑ Freddie Mercury | full Official Chart History | Official Charts Company. www.officialcharts.com.
  17. ↑ Fernando Salaverri (September 2005). Sólo éxitos: año a año, 1959–2002 (1st ed.). Spain: Fundación Autor-SGAE. p. 924. ISBN 84-8048-639-2.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Barcelona&oldid=41649566