Відкрити головне меню

Астрагал крейдолюбний

вид рослин
(Перенаправлено з Astragalus cretophilus)
Астрагал крейдолюбний
Астрагал рогоплодий (крейдолюбний) (Astragalus cornutus).jpg
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Покритонасінні (Angiospermae)
Клас: Дводольні (Dicotyledoneae)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Рід: Астрагал (Astragalus)
Вид: Астрагал крейдолюбний
Біноміальна назва
Astragalus cretophilus
Klokov, 1961
Синоніми
Astragalus cornutus auct. non Pall.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Astragalus cornutus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Astragalus cornutus
EOL logo.svg EOL: 704257
IPNI: 476963-1

Астрагал крейдолюбний (Astragalus cretophilus Klokov (A. cornutus auct. non Pall.)) — багаторічний напівкущ родини бобових (Fabaceae).

Зміст

СистематикаРедагувати

Згідно сучасної систематики астрагал крейдолюбний (Astragalus cretophilus Klokov) є синонімом астрагала рогоплодого (Astragalus cornutus Pall.)[1][2].

ОписРедагувати

Хамефіт. Напівкущова рослина висотою до 1 м. Стовбурці вкриті буровато-коричневою потрісканою корою; річні пагони 15-50 см завдовжки з сріблясто-білою тонкою корою. Складні листки мають по 5-7 пар широкоеліптичних або лінійнодовгастих, опушених листочків. Квітки зібрані в головчасті китиці. Віночок червонувато-фіолетовий. Цвіте у червні-серпні. Біб лінійно-довгастий (13-20 мм), прямий, сидячий, направлений догори, шорсткий, біловорсистий з домішкою чорних ворсинок, з циліндричним носиком. Плодоносить у липні-вересні. Розмножується насінням.

АреалРедагувати

Астрагал крейдолюбний — релікт вюрмського холодного степу. В наш час має диз'юнктивний ареал від гірських районів басейну Колими до степів басейну Дону.

Ареал виду в Україні: східна частина українського степу й лісостепу. Зустрічається в басейні річки Сіверський Донець та її приток у Луганській та Харківській областей. Зростає на крейдяних та вапнякові відшарування, обривах, рідше пісках, заходить на солонці. Ксерофіт. Кальцефіл.

Більшість популяції в Луганській області характеризується практичною відсутністю ювенільних особин, щільність інших різновікових особин складає у середньому 0,6±0,2 на м². Популяція у селі Бараниківка Біловодського району Луганської області має щільність 1,2 особини на м², біловодська популяція — 3,7 особини на м².

Ареал в Червоній книзі України >>>

ОхоронаРедагувати

Вид має наукове значення як рідкісний ендемічний вид Донського водозбірного басейну. Вид занесено до Червоної книги України. Зменшення чисельності популяції пов'язана з природно-історичною рідкісністю вида, лісорозведенням на крейдяних схилах, видобуванням крейди, випасанням худоби.

Охороняється у відділенні «Стрільцівський степ» Луганського природного заповідника. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростання, заліснення схилів, надмірний випас худоби. Потребує виявлення нових популяцій, організація контролю й охорони вже відомих. Вид вирощують у спеціально створених умовах Донецького ботанічного саду НАН України.

Має господарське та комерційне значення як декоративна рослина для протиерозійних заходів, кормова рослина, медонос.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Каталог раритетного біорізноманіття заповідників і національних природних парків України. Фітогенетичний фонд, мікогенетичний фонд, фітоценотичний фонд / Під наук. ред. д. б. н. С. Ю. Поповича. — К.: Фітосоціоцентр, 2002. — 276 с.
  • Крицька Л. І. Нові види астрагалу на Україні, близькі до Astragalus macropus Bunge // Український ботанічний журнал. — 1974. — 31, № 4. — С. 455—462.
  • Остапко В. М., Мулєнкова О. Г. Астрагал крейдолюбний / Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я. П. Дідуха — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — 900 с. ISBN 978-966-97059-1-4
  • Флора УРСР. Том V / Під ред. М. І. Котова. — К.: Видавництво АН УРСР, 1953. — 528 с.
  • (рос.) Бурда Р. И., Остапко В. М., Ларин Д. А. Атлас охраняемых растений (виды флоры юго-востока Украины, занесенные в Красную книгу). — К.: Наукова думка, 1995. — 124 с.
  • (рос.) Дубовик О. М., Крицкая Л. И. Новые материалы у изучению рода астрагал (Astragalus L.) на Украине // Новости систематики высших и низших растений, 1977. — К.: Наукова думка, 1978. — С. 126—139.
  • (рос.) Клоков М. В. Новые украинские мотыльковые // Ботанические материалы Гербария БИН им. В. Л. Комарова АН СССР. — 1961. — 21. — С. 238.
  • (рос.) Кондратюк Е. Н., Бурда Р. И., Остапко В. М. Конспект флоры юго-востока Украины. Сосудистые растения. — К.: Наукова думка, 1985. — 272 с.
  • (рос.) Кондратюк Е. Н., Бурда Р. И., Чуприна Т. Т., Хомяков М. Т. Луганский государственный заповедник. Растительный мир. — К.: Наукова думка, 1988. — 187 с.
  • (рос.) Остапко В. М. Раритетный флорофонд юго-востока Украины (хорология). — Донецк: ООО «Лебедь», 2001. — 121 с.
  • (рос.) Остапко В. М. Эйдологические, популяционные и ценотические основы фито-созологии на юго-востоке Украины. — Донецк: ООО «Лебедь», 2005. — 408 с.
  • (рос.) Остапко В. М., Приходько С. А. Сохранение раритетных видов природной флоры юго-востока Укрины в Донецком ботаническом саду НАН Украины // Промышленная ботаника. — 2003. — Вып. 3. — С. 73-77.
  • (рос.) Хорология флоры Украины / Барбарич А. И., Доброчаева Д. Н., Дубовик О. Н. и др. — К.: Наукова думка, 1986. — 272 с.

ПосиланняРедагувати