AAV-P7 (англ. Assault Amphibious Vehicle) (укр. Атакуюча плавуча машина) — плавучий бронетранспортер Корпусу морської піхоти США. На відміну від інших десантних плавучих панцирних транспортерів може застосовуватись у бойових діях на суші. Раніше позначався LVTP-7 (Landing Vehicle, Tracked, Personnel-7) (укр. Десантна машина, гусенична, екіпаж -7). Використовується для десантування штурмових батальйонів з універсальних десантних кораблів класу Tarawa, Wasp, San-Antonio і їхньої бойової підтримки. Здатен перевозити до 25 морських піхотинців з озброєнням. Їх повинні були замінити транспортери нового покоління EFV.

AAV-P7
Історія виробництва
Розробник FMC Corporation
Виробник США США, United Defense
Виготовлення 1972-
Характеристики
Вага 18
23 (бойова)
Довжина 7940
Ширина 3270
Висота 3120
Обслуга 3
Десант 25

Калібр

1×40-мм MK-19
1×25-мм M242 Bushmaster

M242 Bushmaster

Броня алюмінієва
Лоб: 30
Борт: 35-45
Корма: 35
Дах: 30
Днище: 30
Головне
озброєння
боєкомплект: 900
Другорядне
озброєння
додатково: 1×12,7-мм Browning M2
Двигун Detroit Diesel 8V-53T (P-7)
Cummins VT 400 903 (P-7A1)
400
525
Питома потужність 18
Підвіска торсіонна
Швидкість шосе: 70
бездоріжжя: 13 (по воді)
Прохідність рів: 2,4

AAV-P7 у Вікісховищі

Історія ред.

 
Десантування AAV-P7 на берег
 
Пересування AAV-P7 по воді
 
AAV-P7 на десантній палубі десантного транспорту-доку «Рашмор»

У березні 1964 Корпус морської піхоти США виробив вимоги для нового плавучого транспортера на заміну LVT-5. Контракт на виробництво у червні 1970 на 942 машин (78,5 млн. Долар США) отримала корпорація FMC (сьогодні United Defense[1], яка у вересні 1967 надала 15 прототипів LVPTX12 (Landing Vehicle Personnel Tracked Experimental, Model 12) на тестування морській піхоті. У серпні 1971 перші LVTP-7 передали Корпусу морської піхоти (1974 останні), де у березні 1972 з ними сформували перші підрозділи.

У ході першої програми по підвищенні захисту машин (1977) LVTP-7 було модернізовано і вони отримали позначення AAV7-A1 (1980/85). Нові серії AAV7-A1 виготовили 1980 і 1984 роках (понад 330).

Крім водія, командира, стрільця у задній частині AAV7-A1 на трьох лавах розміщується 25 морських піхотинців у повному озброєнні.

Справа у передній частині машини AAV7 розміщено моторний відсік з 8-циліндровим дизелем з турбонаддувом Detroit Diesel потужністю 400 к.с. У AAV7 А1 встановлено мотор Cummins Engine. Для руху на воді використовують два водометИ.

AAV-P7 призначені для транспортування морської піхоти з десантних кораблів на берег для захоплення плацдарму. Оскільки під час десантування передбачається вогнева підтримка з літаків, кораблів, озброєння самих AAV-P7 може використовуватись проти невеликих цілей — піхоти і легко захищених машин.

Модифікації ред.

  • LVTP-7: базова модифікація. 1972
  • LVTP-7A1: модифікація з системою інтерком AN/VIC-2. 1982
  • AAVP-7A1: нове позначення моделі LVTP-7A1
  • AAVC-7A1: командирська машина для 2 офіцерів і 5 операторів з розвинутими системами зв'язку
  • AAVR-7A1: інженерна машина з стрілою крана на кулеметній вежі. У середині розміщені запчастини, інструменти і 3 механіки

Джерела ред.

  • Christopher F. Foss (Hrsg.): Jane's Armour & Artillery. 2009—2010. Jane's Information Group Inc, Coulsdon u. a. 2009, ISBN 978-0-7106-2882-4 (англ.)

Посилання ред.

Примітки ред.