Відкрити головне меню
Дягель лікарський
Angelica archangelica - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-158.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Окружкові (Apiaceae)
Підродина: Селерові (Apioideae)
Триба: Selineae
Рід: Дягель (Angelica)
Вид: Дягель лікарський
Біноміальна назва
Angelica archangelica
L., 1753
Підвиди
Angelica archangelica subsp. archangelica L.
Angelica archangelica subsp. decurrens (Ledeb.) Kuvaev
Angelica archangelica subsp. litoralis (Wahlenb.) Thell.
Синоніми
Angelica commutata (C.A.Mey. ex Rupr.) M.Hiroe
Angelica discocarpa (Fr.) M.Hiroe
Angelica intermedia Schult. ex Steud.
Angelica litoralis (Wahlenb.) Fr.
Angelica major Gilib.
Angelica norvegica (Rupr.) Nyman
Angelica officinalis Moench
Angelica procera Salisb.
Angelica sativa Mill.
Archangelica archangelica (L.) H.Karst.
Archangelica commutata C.A.Mey. ex Rupr.
Archangelica discocarpa Fr.
Archangelica littoralis C.Agardh ex DC.
Archangelica norvegica Rupr.
Archangelica officinalis Hoffm.
Archangelica sativa (Mill.) Besser
Archangelica slavica G.Reuss
Archangelica spuria Wahlenb.
Ligusticum angelica Stokes
Selinum archangelica (L.) Vest
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Angelica archangelica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Angelica sylvestris
EOL logo.svg EOL: 581752
IPNI: 838181-1
ITIS logo.svg ITIS: 29434
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 40949
The Plant List: kew-2638995

Дя́гель ліка́рський, або Дя́гиль ліка́рський, або Дя́гіль ліка́рський, або Ду́дник ліка́рський[1] (Angelica archangelica L.; Archangelica officinalis (Moench.) Hoffm.) — вид трав'янистих рослин родини Окружкові або Зонтичні (Apiaceae, syn. Umbelliferae). Місцеві назви — дяглиця, дзенгель.

Зміст

Ботанічний описРедагувати

Дворічна трав'яниста рослина родини зонтичних з товстим, порожнистим, округлим, гіллястим стеблом, часто червонуватим, особливо в верхній частині. Листки (до 80 см завдовжки) зверху яскраво-зелені, знизу сіруваті, тонкі, м'які з великими здутими піхвами, двічі-, тричіперисторозсічені, з великими яйцеподібними, гострозубчастими листочками, інколи при основі серцеподібними. Прикореневі листки довгочерешкові, верхні — сидячі. Суцвіття 10-17 см у діаметрі, зонтик великий, без обгортки або з одним (двома) листочками і численними опушеними променями. Зонтички мають багатолисті обгортки. Гілки дрібні, правильні, зубці чашечки малопомітні. Віночок п'ятичленний, пелюстки зеленувато-білі, еліптичні, з загнутою верхівкою, майже без виїмки. Тичинок п'ять, маточка одна, з нижньою зав'яззю і двома стовпчиками. Плід — двосім'янка завдовжки 5-6 мм. Сім'янки овальні, стиснуті із спинки, з майже рівними крайовими ребрами.

Росте дягель у сирих листяних і мішаних лісах, у вільшняках, поблизу водойм, на лісових луках і болотах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні — вересні.

Поширений у лісових і лісостепових районах України. Основна заготівля можлива у Волинській, Житомирській, Київській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Хмельницькій і Черкаській областях. Запаси сировини значні, але зменшуються у зв'язку з осушенням боліт.

Практичне використанняРедагувати

Лікарська, ефіроолійна, медоносна, харчова рослина.

У медициніРедагувати

 
Ілюстрація дягеля лікарського у травнику Вітуса Ауслассера, 1479 р

У науковій медицині з лікувальною метою використовують кореневище з коренями — Radix Archangelicae, як шлунковий засіб для поліпшення травлення, посилення секреторної і рухової функції кишківника і як сечогінний засіб.

У коренях дягелю містяться ефірні олії, гіркі й дубильні речовини, смоли, цукор (до 20 %), органічні кислоти. Цей набір речовин зумовлю сечогінну, потогінну; вітрогінну, болезаспокійливу відхаркувальну дію; а також дезінфікуючі і антипаразитарні його властивості.

У народній медицині корені дягелю застосовують при стійких бронхітах, здутті кишечника, коліках в животі, сильних проносах, як сечогінний і заспокійливий засіб. Квітучі стебла дягелю рекомендують, при запаленні дихальних шляхів, при епідеміях (тиф, холера, скарлатина, кір).

Зовнішньо дягель часто використовують для ароматичних ванн при подагрі, істерії, ревматизмі, болях у попереку, нервових збудженнях. Свіжий сік із дягелю заспокоює зубний біль і біль у вухах.

У плодах дягелю міститься ефірна олія (1 — 2 %), придатна для використання у парфумерії, а також жирна олія (до 20 %), яку можна використовувати для технічних цілей.

у харчуванніРедагувати

 
Етикетка лікеру з дягелем

Молоді стебла дягелю вживають у їжу у вигляді салату у Норвегії, Швеції, Фінляндії та Карелії. Пагони збирають навесні до формування пуп'янків. В деяких західноєвропейських країнах (Франція) він культивується для потреб кондитерської, харчової та лікеро-горілчаної промисловості. У Фінляндії та Карелії пагони дягелю відварюють на молоці. Іноді сухі листки та пагони використовують для заварювання чаю. Корені дягелю використовують при виготовленні деяких сортів горілки і для ароматизації лікерів. З коріння роблять прянощі. Їх шаткують у свіжому вигляді для ароматизації салатів, а також додають до овочевих гарнірів, кладучи за три хвилини до готовності страви, а до юшок - за п'ять хвилин. Висушені та потовчені корені додають до борошна для приготування хлібобулочних або кондитерських виробів. Дещо слабший запах має насіння, яке використовують для ароматизації горілок. Одержана з насіння ефірна олія має тонкий ніжний і дуже стійкий аромат. Дворічні корені пахнуть дужче, ніж однорічні. У Швейцарії подрібнені корені заливають водою, додають трохи цукру й зброджують, отримуючи пиво.[2]

Дягель лікарський у теплу і вологу погоду виділяє багато нектару; його охоче відвідують бджоли. Мед приємний на смак, ароматний, добре кристалізується. Медопродуктивність 90 кг з 1 га.

У традиційній культуріРедагувати

Саами з пагонів дягелю роблять музичний інструмент - флейту «фадно».

Збирання, переробка та зберіганняРедагувати

Однорічні кореневища з коренями першого року збирають восени, а з дворічних рослин — рано навесні до відростання пагонів. Їх викопують. лопатами, струшують землю обрізують ножами надземну частину і миють холодною водою. Сушать на повітрі, на горищах під залізним дахом або в сушарках при температурі 35-40 °C, розстилаючи тонким шаром на папері, тканині або решетах. Сировину пакують у тюки вагою по 50-100 кг і зберігають, у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, Строк зберігання — три роки. Під час збирання найкращі рослини слід залишати на насіння.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Angelica archangelica // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С. 40

ДжерелаРедагувати

  • Кархут В. В. Ліки навколо нас. — 4-те вид. — К. : Здоров'я, 2001. — 232 с. : 36 арк. іл. — ISBN 5-311-02531-X.