Відкрити головне меню

ПоширенняРедагувати

Біологічний описРедагувати

Багато-, дво-, рідше однорічні трави, чагарники або напівчагарники, часто із здерев'янілими пагонами. Майже всі Аїзові — лисктові сукуленти (це найбільша родина листових сукулентів)[5], стебла деяких дуже вкорочені і пракично непомітні. Тільки представників родів Brownantus та Psilocaulon можна віднести до стеблових сукулентів. Листки в більшості видів дуже соковиті, в незначної кількості рослин вони плоскі та відносно тонкі. Листкові пластини — цілокраї, іноді край — зубчастий, прилистків немає. Листорозміщення супротивне, іноді листки зібрані в розетку. Особливу групу становлять рослини, що складаються з 1-2 пар майже зрослих між собою листків (Літопс, Конофітум, Аргіродерма, Швантезія та інші). Поверхня листків гладенька, часто покрита восковим нальотом, волосками або невеликими блискучими міхурцями, які добре відбивають сонячне проміння. В рослин з родів Літопс, Фенестрарія, Фрітія асиміляційний шар поверхні листка пепреривається і утворюється прозоре віконце, через яке світло проникає вглиб рослини і досягає внутрішньої асиміляційної тканини. Квітки — жовті, білі, рожеві, оранжеві — дуже декоративні, розкриваються у більшості видів опівдні, іноді ввечері, дуже рідко вночі. Плід — коробочка, яка розкривається у вологому середовищі.

Таксономія родиниРедагувати

Спільний інтернет-проект Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду «The Plant List» подає список з 146 прийнятих назв родів (докладніше див. Список родів родини Аїзові) і 2271 виду[6].

Аїзові в культуріРедагувати

Дуже популярні в кімнатній культурі рослини. Деякі з них дістали назву суперсукуленти. Розмножують переважно насінням.

ПриміткиРедагувати

  1. Aizoaceae в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
  2. [1] Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine.Цвєткова М. Нова енциклопедія кімнатних рослин. — Харків : ВД «Школа», 2013. — 216 с.]
  3. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К.: Українські пропілеї, 2003. — 110 с. ISBN 966-7015-28-9 (укр.)
  4. Недуха О. М. Н42 Гетерофілія у рослин. — К.: Альтерпрес, 2011. — 192 стр.: табл. 25, іл. 36 (кольорових — 16, чорно-білих — 20), список літ. — 37 стр. ISBN 978-966-542-494-9
  5. Cornelia Klak, Angeline Khunou, Gail Reeves and Terry Hedderson. A phylogenetic hypothesis for the Aizoaceae (Caryophyllales) based on four plastid DNA regions // American Journal of Botany, October 2003, vol. 90, no. 10, 1433-1445 (англ.)
  6. Aizoaceae на сайті «The Plant List» (англ.)

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати