Aichi D1A
Aichi D1A (яп. 九四式艦上爆撃機, kyūyon-shiki kanjō bakugekiki — Палубний пікіруючий бомбардувальник Тип 94/96) — серійний палубний пікіруючий бомбардувальник Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.
| Aichi D1A | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | палубний пікіруючий бомбардувальник |
| Перший політ: | 1934 |
| Прийнятий на озброєння: | 1934 |
| Знятий з озброєння: | 1942 |
| Період використання: | 1934-1942 |
| На озброєнні у: |
 Імперський флот Японії |
| Розробник: | Aichid |
| Всього збудовано: | 590 |
| Конструктор: | Aichid і Heinkel |
| Екіпаж: | 2 особи |
| Крейсерська швидкість: | 222 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 309 (на висоті 3200 м) км/год |
| Дальність польоту: | 927 км |
| Практична стеля: | 6 980 м |
| Довжина: | 9,30 м |
| Висота: | 3,41 м |
| Розмах крила: | 11,40 м |
| Площа крила: | 37,7 м² |
| Споряджений: | 2 610 кг |
| Двигуни: | 1 х Hakajima Hikari (730 к.с.) |
| Внутрішнє бомбове навантаження: |
1х250 кг, 2х30 кг |
| Кулеметне озброєння: | 3х7,7-мм кулемети |
|
| |
Aichi D1A у Вікісховищі | |
Кодова назва союзників — «С'юзі» (англ. Susie).
Історія створення ред.
В 1933 році Імперський флот Японії зрозумів, що наявні прототипи палубних пікіруючих бомбардувальників, сконструйованих в рамках програми «7-Shi», зовсім не відповідають вимогам. Тому фірмам Aichi, Nakajima, a також 11-му арсеналу флоту в Йокосука було доручено розробити моделі які відповідатимуть новим специфікаціям «8-Shi». В цих нових специфікаціях основну увагу приділялось загальній міцності та маневреності літака, хоча й інші параметри теж мали бути покращені.
Компанія Aichi змогла доправити з Німеччини один літак Heiпkel Не-66 (експортний варіант — He-55) з двигуном Siemens SAM-22B (715 к.с.), який був спроектований під технічні вимоги ВПС Японії та повинен був відповідати умовам експлуатації як з поплавковим, так і зі звичайним шасі. Після отримання літака, група інженерів під керівництвом Токухішіро Ґоаке, почала підганяти літак під специфікацію. Була перероблена та підсилена конструкція шасі для застосування з авіаносців, встановлений посадковий гак, двигун «Сіменс» був замінений на 9-циліндровий двигун повітряного охолодження Nakajima Kotobuki 2-Kai-1 потужністю 580 к.с. з дволопатевим металевим гвинтом та обладнана додаткова кабіна стрільця-спостерігача. Модель отримала фабричний номер «AB-9».
Порівняльні випробування 1934 року, в яких брали участь також літаки Nakajima D2N та Yokosuka D2Y, виявили перевагу літака Aichi. Він показав себе більш стійким та маневреним. В результаті у грудні 1934 року з фірмою Aichi був укладений контракт на серійне виробництво літака, який отримав назву «Палубний пікіруючий бомбардувальник Тип 94» (або Aichi D1A1).
В 1935 році, Токухішіро Ґоаке запропонував вдосконалений варіант, з 9-ти циліндровим двигуном повітряного охолодження Nakajima Hikari 1 потужністю 730 к.с., а також з дещо покращеною аеродинамікою. Цей варіант був прийнятий на озброєння восени 1936 року під назвою «Палубний пікіруючий бомбардувальник Тип 96» (або Aichi D1A2).[1]
Конструкція ред.
Літак Aichi D1A1 був біпланом з металічним каркасом та полотняно-металічною обшивкою. На відміну від прототипу, серійні літаки оснащувались новим капотом двигуна в вигляді кільця Тауненда та мали крило, стрілоподібне по передній кромці, а також руль напряму зміненої форми. В останніх 44 літаках D1A1 двигун був змінений на Nakajima Kotobuki 3 з дещо більшою потужністю.
Стрілецьке озброєння складалось з 2 синхронізованих 7,7-мм кулеметів «Тип 92», які стріляли вперед, та ще одного такого ж кулемета на рухомій установці в кабіні стрільця. Літак міг нести дві 30-кг бомби під крилами та одну 250-кг бомбу під фюзеляжем.[1]
Тактико-технічні характеристики ред.
Технічні характеристики ред.
| D1A1 | D1A2 | |
|---|---|---|
| Екіпаж | 2 особи | 2 особи |
| Довжина | 9,4 м | 9,3 м |
| Висота | 3,45 м | 3,41 м |
| Розмах крил | 11,37 м | 11,4 м |
| Площа крил | 34,05 м² | 34,7 м² |
| Маса пустого | 1 400 кг | 1 516 кг |
| Маса спорядженого | 2 400 кг | 2 500 кг |
| Максимальна маса | - | 2 610 кг |
| Навантаження на крило | 70.5 кг/м² | 72 кг/м² |
| Двигуни | 1 х Nakajima Kotobuki 2-Kai-1 | 1 х Nakajima Kotobuki 3 |
| Потужність | 580 к. с. | 730 к. с. |
| Питома потужність | 4.3 кг/к.с. | 3.8 кг/к.с. |
| Максимальна швидкість | 280 км/г (на висоті 2050 м) |
309 км/г (на висоті 3200 м) |
| Крейсерська швидкість | - | 222 км/г |
| Операційна дальність | 1 056 км | 926 км |
| Практична стеля | 7 000 м | 6 980 м |
| Час набору висоти | 3000 м за 9 хв. 30 с. | 3000 м за 7 хв. 51 с. |
Озброєння ред.
- Кулеметне: 3 × 7,7 мм кулемети «Тип 92» (2 курсові, один в турелі)
- Бомбове навантаження:
- 2× 30 кг бомби
- 1× 250 кг бомба
Модифікації ред.
- D1A1 — прототип, модифікація He 66; двигун Nakajima Kotobuki 2 КАІ1 (580 к.с.); — 1 екземпляр
- D1A1 — серійний, двигун Nakajima Kotobuki 2-Kai-1 (580 л.с.); встановлений новий капот, модифіковане крило; останні 44 літаки мали двигун Kotobuki 3 (580 к.с.); — 162 екземпляри
- D1A2 — серійний, модифікація D1A1; встановлені обтічники шасі, двигун Nakajima Hikari 1 (730 к.с.); встановлений обтічник двигуна NACA; модифіковане скління; — 428 екземплярів
Історія використання ред.
Літаки Aichi D1A активно використовувались під час японсько-китайської війни, причому як з палуб авіаносців, так і з сухопутних баз. Широку відомість їм принесло потоплення 12 грудня 1937 року американського канонерського човна «Панай», який евакуював з Нанкіну працівників посольства США.
До моменту початку війни на Тихому океані літак застарів. В частинах другої лінії залишалось 68 бомбардувальників D1A2, решта використовувались як навчальні. Вони брали обмежену участь в бойових діях на Філіппінах, а також перебували на озброєнні 31-го авіазагону аж до осені 1942 року.[2] Не зважаючи на обмежене використання D1A отримали від союзників кодове ім'я «С'юзі» (англ. Susie).[1]
Деякі D1A було передано Маньчжурії, де вони виконували роль берегової авіації.
Оператори ред.
Японська імперія[1]
Джерела ред.
- Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
- О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
- М. Шарп. Самолеты Второй Мировой/М. АСТ, 2000—352 с. ISBN 5-17-002174-7
- Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Aichi D1A
Примітки ред.
- ↑ а б в г Francillon, 1970, с. 268-271.
- ↑ а б Харук, 1970, с. 354-355.